Постанова № 10531365, 17.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року справа № 2-а-2470/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області до закритого акціонерного товариства «Фастівський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Фастівський комбінат хлібопродуктів» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 8239,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за серпень та вересень місяці 2009 року на загальну суму 8239,10 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за вказані періоди.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески, передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 8239,10 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Позивач у судове засідання 17.06.2010 не зявився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Ухвали суду та повістка про виклик до суду надсилалась відповідачеві за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: Київська область, м. Фастів, вул. Кожанське шосе, 1. Однак, до суду двічі повернулися конверти, направлені на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення «адресат вибув» (а.с. 30, 38).

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи та вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності відповідача та на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за № 1033040732, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих відповідачем до позивача звітних документів, а саме - розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за серпень та вересень місяці 2009 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 8239,10 грн. (4119, 55 грн. х 2).

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV надіслано відповідачеві вимогу про сплату недоїмки від 02.11.2009 № Ю-61 на загальну суму заборгованості, що становить 78004,75 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.11.2009, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на корінці вимоги.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку зазначеної у вимозі суми заборгованості, її узгодження або оскарження, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках за серпень та вересень місяці 2009 року у сумі 8239, 10 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 8239,10 грн. відповідачем у самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства «Фастівський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00688580, Київська область, м. Фастів, вул. Кожанське шосе, 1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області (р/р 256073011033 в Головному управлінні Ощадбанку України по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код 20601322) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за серпень та вересень місяці 2009 року у розмірі 8239 (вісім тисяч двісті тридцять девять) грн. 10 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 21.06. 2010