Постанова № 10531356, 30.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року справа № 2-а-1722/10/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін

від позивача: Тимошенко Г.С.,

від відповідача: Шусть І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області до комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» про про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 44439, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вересень місяць 2009 року за списком №1 у розмірі32979,17 грн. та списком № 2 у розмірі 11460,20 грн.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, на підставі частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

У ході судового розгляду позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43832, 31 грн. ( за списком № 1 32447, 71 грн., за списком № 2 11384,60 грн.)

У судовому засіданні 30.06.2010 представник позивача позовні вимоги з урахуванням їх змін підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 30.06.2010 заявив усне клопотання про визнання адміністративного позову про стягнення суми заборгованості у розмірі 42791,76 грн., а саме за списком № 1 у розмірі 31407,16 грн., за списком № 2 у розмірі 11384,60 грн. У задоволенні позову про стягнення суми заборгованості у розмірі 1040,55 грн. просив суд відмовити.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав на те, що до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 за вересень 2009 року включено громадянина ОСОБА_3, який жодного дня не знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для відшкодування позивачеві у даній частині фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

У судовому засіданні суд пояснив відповідачеві наслідки часткового визнання позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на його частковому визнанні.

Судом встановлено, що часткове визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів, справи відповідно до рішення Київської міської державної адміністрації від 26.07.1999 № 1217 було створено комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» із передачею йому частини основних фондів державного комунального Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

Як юридичну особу комунальне підприємство «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» зареєстровано Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.07.1999 за № 1006120 0000 002968 про що видане свідоцтво серії А00 № 065921. Як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області за № 2235, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за вересень місяць 2009 року за списком № 1 у розмірі 32447,71 грн. та за списком №2 у розмірі 11384,60 грн. Загалом 43832,31 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон України «Про пенсійне забезпечення»).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До 15.03.2000 згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону України від 16.05.96 р. N 198/96-ВР) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

У лютому 2000 року частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено згідно із Законом України від 17.02.2000 №1461-III. Цим же Законом внесено зміни до Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з якими фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віднесено до об'єкту оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування.

До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за №998/6189 (надалі Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України).

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то до набрання чинності Законом України №1058-IV витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій таким особам підприємствами не відшкодовувались.

Водночас, згідно з абзацом пятим частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-IV починаючи з 01.01.2004 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обовязок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У ході судового розгляду судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 42791,76 грн., а саме, за списком № 1 у розмірі 31407,16, за списком № 2 у розмірі 11384,60 грн., про що свідчить заявлене у судовому засіданні 30.06.2010 клопотання відповідача про часткове визнання адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом, відповідач визнав позовні вимоги у зазначеній частині та у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питання щодо правомірності включення позивачем до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, витрат щодо доставки пенсії громадянину ОСОБА_3

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 закону України «Про пенсійне забезпечення», включені витрати позивача у розмірі 1040,55грн. на виплату та доставку пенсії, яка призначена на пільгових умовах громадянину ОСОБА_3

Водночас, у ході судового розгляду до матеріалів справи позивачем було залучено витяг трудової книжки ОСОБА_3 з якої вбачається, що він відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України 20.09.1999 був звільнений з державного комунального Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

З огляду на зазначене та беручи до уваги той факт, що суду не надано доказів про те, що при створенні к омунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» відповідачеві, окрім частини основних засобів виробництва державного комунального Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій були також передані усі або частина його майнових прав та обовязків суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії громадянину ОСОБА_3 є такою, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та , відповідно , його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено . Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» (ідентифікаційний код 30470011, м. Київ, вул. Закревського, 9) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 42791 (сорок дві тисячі сімсот девяносто одна) грн. 76 коп., а саме за списком № 1 31407 (тридцять одна тисяча чотириста сім) грн. 16 коп., за списком № 2 - 11384 (одинадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 60 коп.

У задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30.06.2010