Постанова № 10531353, 21.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року справа № 2-а-1636/10/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: - Гичко О.А., від відповідача: - Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 № 0003312302 у розмірі 25 785, 60 грн.

Згідно з вказаним рішенням, податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, що виявилось у не забезпеченні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі Закон України №265/95-ВР), оскільки облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а в приміщенні філії товариства, що не суперечить приписам чинного законодавства. Вимог про надання первинних облікових документів на товар як під час перевірки, так і після її завершення посадові особи податкового органу позивачу не заявляли. Тому, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування фінансових санкцій у розмірі 25785,60 грн. на підставі положень статей 20, 21 Закону України №265/95-ВР є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У ході судового розгляду, враховуючи клопотання позивача, на підставі положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом було допущено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Київській області на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво Святошинському районі Київської області.

У судовому засіданні 21.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні 21.06.2010 представник відповідача заперечував з підстав, які викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

22 липня 2009 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у м. Львові з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій була проведена перевірка господарської одиниці позивача АГЗП Львівської філії ТОВ «Газовик», яка розташована за адресою: м. Львів, вулиця Роксоляни, 97.

За результатами перевірки складений акт від 22.07.2009 № 0297101323/30161072 (надалі Акт перевірки) у якому зафіксовані порушення відповідачем положень Закону України № 265/95-ВР. Так, у ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що позивач здійснював реалізацію газу, за готівковий розрахунок. На момент перевірки перевіряючими встановлено, що позивачем на автогазозаправочному пункті ТОВ «Газовик» не ведеться облік товару за місцем його реалізації, оскільки на момент перевірки були відсутні будь-які облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) на газ на загальну суму 12892,80 грн., чим порушено положення пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Як вбачається із Акта перевірки, розрахунок вартості товару (газу, що знаходився на автогазозаправочному пункті ТОВ «Газовик») було здійснено перевіряючими на підставі даних процентоміра, відповідно до показників якого у модулі знаходилось 68% газу. Розрахунково 1% містить 48 літрів газу, при ціні реалізації 3,95 грн. за 1 літр, у звязку з чим, загальна вартість наявного у автогазозаправочному пункті ТОВ «Газовик» газу складає 12892,80 грн. (68% х 48 літрів х 3,95 грн.).

На підставі Акта перевірки за не ведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, враховуючи приписи статті 21 Закону України №265/95-ВР, позивачеві нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25785,60 грн. (2 х 12892,80 грн.) про що прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 № 0003312302.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» (надалі ТОВ «Газовик») як юридична особа зареєстроване Києво Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02.10.1998.

З метою розміщення та функціонування автомобільного газозаправного пункту, а саме розміщення автомобільного газозаправного моноблоку скрапленим газом пропан-бутан за адресою м. Львів, вул. Роксоляни, 97 22.12.2008 між ТОВ «Газовик» та приватним підприємством «Комерційний центр «Бізнес Центр» був укладений договір оренди № 280 строком дії з 01.01.2009 по 29.12.2009. Тобто, зазначений автомобільний газозаправний пункт, є торгівельною точкою позивача.

Відповідно до пояснень представника позивача, товар до газозаправного пункту поставляється безпосередньо постачальниками де він приймається уповноваженими особами. У місцях приймання товару здійснюється обробка первинних документів, після чого всі первинні документи передаються до бухгалтерії відповідної філії ТОВ «Газовик» (у даному випадку до бухгалтерії Львівської філії) де і здійснюється їх подальше зберігання. На підтвердження даних тверджень позивач надав суду копії накладних, чеків видачі ЗВГ та витяг з положення про Львівську філію.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації. При цьому, представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством встановлений (передбачений) порядок (механізм) обліку товарних запасів саме за місцем реалізації товару. Тому, за твердженням позивача, внаслідок відсутності зазначеного порядку, оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон України № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України № 996, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні встановлено, що перевіряючі не вимагали від позивача надати первинні облікові документи на товар, як під час перевірки так і після її завершення та відповідачем не заперечується факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього первинних облікових документів на товар взагалі. Проте, відповідач вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар саме у місці їх реалізації.

Водночас, відповідно до розділу 1 «Організація бухгалтерського обліку» наказу ТОВ «Газовик» №1 від01.01.2009 «Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства» бухгалтерський та матеріальний облік на підприємстві ведеться безпосередньо в центральному офісі головного підприємства та офісах відповідних філій на підставі документів, які передані з відділів та торговельних точок (АГЗП).

Як вбачається з матеріалів справи в силу приписів статті 95 Цивільного кодексу України та частини пятої статті 55 Господарського кодексу України рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Газовик», яке оформлено протоколом № 1 від 01.03. 2005, на території Львівської області було створено Львівську філію товариства, місцем знаходження якої є м. Львів, вул. Довга, 3, яка і є особою, що уповноважена вести облік товарів на підставі документів, які передані з відділів та торговельних точок (АГЗП).

Положеннями статті 21 Закону №265/95-ВР встановлено, що фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Водночас, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч зазначеним приписам відповідачем не доведено суду факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів та відсутності у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей. Поряд з цим, висновок відповідача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним та не відповідає змісту закону.

З огляду на зазначене , суд дійшов висновку, що рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР у розмірі 25785,60 грн. є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 69, 71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 р. № 0003312302 у розмірі 25 785, 60 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 25.06.2010