Постанова № 10531327, 30.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року справа № 2-а-547/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Щербак С.О.,

від відповідача: Володченко Т. І., Копишинський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської областіпроскасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» (надалі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (надалі відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000212301/011993 та № 0000212301/011994 від 04 березня 2009 року.

Згідно з указаними рішеннями, податковим органом позивачеві визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 351 000,00 грн. ( в тому числі за основним платежем - 234000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117000,00 грн.) та за платежем «податок на прибуток підприємств» у розмірі 351000,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 292500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58500,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а саме підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки господарські операції, витрати за якими віднесені до валових, а також суми податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відповідач безпідставно не приймає до уваги, а відтак, відповідачем необґрунтовано донараховано позивачеві суми податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» є юридичною особою та зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 02.06.2004 за № 1766. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.

У період з 27.01.2009 по 13.02.2009 посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, про що складено акт від 20.02.2009 № 603/231/32932003 (надалі - Акт перевірки).

У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу про порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що договір оренди обладнання № 04-01 від 01.04.2008, Акт прийому передачі майна від 01.04.2008 (Додаток № 2 до договору оренди № 04-01 від 01.04.2008), Акт прийомки виконаних робіт № 1 від 30.09.2008 та податкові накладні № 157 від 17.09.2008, № 158 від 18.09.2008. № 158/2 від 19.09.2008, № 159/2 від 23.09.2008, № 162 від 25.09.2008, № 163 від 26.09.2008 містять недостовірні дані про особу, що складала та підписувала ці документи. Дані твердження відповідач обґрунтовує наявністю пояснень посадової особи (директора) контрагента позивача ТОВ «Авісма Торгистема ЛТД» Лиги Ігоря Олеговича від 09.02.2009, наданого під час опитування ВПМ ДПІ в Обухівському районі Київської області, відповідно до яких, він не визнає свою причетність до оформлення документів позивача стосовно укладення договору оренди, а також складання та підписання податкових накладних та інших первинних документів.

Крім цього, на момент перевірки позивачем не були надані перевіряючим оригінали первинних документів, які слугували підставою для формування його валових витрат та податкового кредиту.

На підставі Акта перевірки позивачеві, враховуючи приписи підпункту (б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", нараховані податкові зобовязання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 351 000,00 грн. (у тому числі за основним платежем 234000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 117000,00 грн.) та за платежем «податок на прибуток підприємств» у розмірі 351000,00 грн. (у тому числі за основним платежем 292500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58500,00 грн.) визначені відповідно у податкових повідомленнях рішеннях № 0000212301/011993 та № 0000212301/011994 від 04 березня 2009 року.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному (-их) періоді (- ах) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.04.2008 між ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» та ТОВ «Авісма Торгистема ЛТД» укладено договір оренди обладнання № 04-01 від 01.04.2008, а саме універсальні збірні стелажні системи (перелік майна згідно додатку № 1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору до матеріалів справи позивачем надані: копія зазначеного договору із додатками, акт прийому передачі майна від 01.04.2008 (Додаток № 2 до договору № 04-01 від 01.04.08), акт прийомки виконаних робіт № 1 від 30.09.2008, та податкові накладні: № 157 від 17.09.2008 на суму 195000,00 грн.(ПДВ 39000,00 грн.), № 158 від 18.09.2008 на суму 195000,00 грн. (ПДВ 39000,00 грн.) № 158/2 від 19.09.2008 на суму 195000,00 грн.(ПДВ 39000,00 грн.), № 159/2 від 23.09.2008 на суму 195000,00 грн. (ПДВ 39000,00 грн.), № 162 від 25.09.2008 на суму 195000,00 грн.(ПДВ 39000,00грн.), № 163 від 26.09.2008 на суму 195000,00 грн. (ПДВ 39000,00 грн.). На підставі зазначених первинних документів позивачем включено до складу валових витрат з податку на прибуток суму у розмірі 1 170000, 00 грн. та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість 234000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обовязкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідачем не оскаржувався розмір та склад валових витрат як і не заперечувався факт того, що наявні в матеріалах справи належним чином завірені копії первинних документів позивача містять всі обовязкові реквізити як того вимагає законодавство.

Як встановлено у ході судового розгляду, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є факт відсутності у позивача оригіналів первинних документів та наявність пояснень посадової особи (директора) ТОВ «Авісма Торгистема ЛТД» Лиги Ігоря Олеговича від 09.02.2009 відповідно до якого, він не визнає свою причетність до оформлення документів стосовно укладення зазначеного договору оренди, а також складання та підписання податкових накладних та інших первинних документів.

З метою забезпечення всебічного та обєктивного розгляду справи, а саме для надання пояснень стосовно підписання первинних документів по господарських операціях з позивачем, які стали підставою для донарахування податкових зобовязань до суду було викликано в якості свідка громадянина Лигу Ігоря Олеговича.

Проте, у судове засідання 09.12.2009 свідок не зявився. Повістка надсилалась свідку за адресою, яка зазначена у клопотанні відповідача. Однак, до суду повернувся конверт, направлений на адресу свідка, з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Водночас, судом встановлено, що наявні у справі докази дають можливість з достатньою повнотою встановити обставини у справі, а відтак суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності свідка.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ «Авісма-Торгсистема ЛТД» як на дату виникнення господарських відносин із позивачем, так і на час розгляду спору був наділений повною цивільною правоздатністю та на момент вчинення і виконання господарських угод керівником ТОВ «Авісма Торгистема ЛТД», який мав право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства, був ОСОБА_1 (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2009 та на 29.06.2010).

В силу приписів частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір оренди не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

У звязку з чим, твердження відповідача про «фіктивність» контрагента позивача за відсутності доказів такої «фіктивності» суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Поряд з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки (а.с. 20, 29) працівниками ГВПМ ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі протоколу виїмки від 01.11.2008 у позивача були вилучені оригінали первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Авісма Торгистема ЛТД», а відтак позивач з обєктивних причин та незалежних від його волі був позбавлений можливості надати при проведенні перевірки оригінали первинних документів.

Викладені в акті перевірки висновки податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у розмірі 234000,00 грн. оскільки такі накладні виписані з порушенням вимог чинного законодавства, суд також вважає хибними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Агрохім" до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією у результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказ.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають сумам зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція, викладена у Довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом, матеріали справи містять належним чином оформлені податкові накладні, які є документами, що засвідчують факт придбання платником податків послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Крім цього, суд зазначає, що податковим органом до матеріалів справи були долучені копії податкових накладних № 157 від 17.09.2008, № 158 від 18.09.2008. № 158/2 від 19.09.2008, № 159/2 від 23.09.2008, № 162 від 25.09.2008, № 163 від 26.09.2008 із печаткою відповідача «з оригіналом згідно, Юридичний відділ ДПІ в Обухівському районі Київської області».

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит у розмірі 234000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним вимогам податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат, не доведено недобросовісності позивача та не спростовано факту існування оригіналів первинних документів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області № 0000212301/011993 та № 0000212301/011994 від 04 березня 2009 року.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову складено у повному обсязі та підписано 30.06.2010 р.