Постанова № 10531219, 25.05.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року № 2-а-1661/10/1070

(№ 2-а-10004/09/1070)

14:26

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Маців О.Т.,

за участю представників сторін:

від позивача Покрепа Ю.В.,

від відповідача не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області

до Іванківського виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення 54300,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (далі позивач) з позовом до Іванківського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі відповідач) про стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу у сумі 54300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при застосуванні тарифу на житлово-комунальні послуги стягувалась плата за послуги виконані не в повному обсязі по статті витрат «поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і пристроїв будинків», в результаті чого за період з 01.02.2007 по 01.01.2008 відповідачем необґрунтовано отримано суму виручки у розмірі 20600,00 грн.

Враховуючи викладене, необґрунтовано отримана сума виручки та штраф підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.01.2010.

Керуючись приписами пункту першого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 09.03.2010.

В судове засідання 09.03.2010 зявився представник позивача та представник відповідача.

На підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2010.

В судове засідання 25.05.2010 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання 25.05.2010 не зявились. Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки.

Від відповідача до суду надійшла заява від 17.05.2010 № 55, в якій Іванківське виробниче управління житлово-комунального господарства визнає позовні вимоги в сумі 54300,00 грн. у справі № 2-а-1661/10/1070 та просить суд здійснювати розгляд даної справи за відсутності представників відповідача.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, заява приєднується до справи.

Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнання адміністративного позову чи примирення сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи , всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області 11.12.2008 було проведено перевірку відповідача щодо порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період діяльності з 01.05.2007 по 01.12.2008.

Перевіркою виявлено, що сума коштів, витрачена підприємством по статті «поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і пристроїв будинків» у період з 01.02.2007 по 01.12.2008 є меншою, ніж сума, закладена до тарифу та сплачена квартиронаймачами в зазначений період. Внаслідок завищення розміру торговельної надбавки позивачем необґрунтовано одержано виручку в сумі 20600,00 грн. Чим порушено вимоги підпункту 3 пункту 2 статті 22 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV).

За наслідками вказаної перевірки позивачем складено Акт від 11.12.2008 № 634 (далі - Акт перевірки), який підписаний керівником відповідача та вручений позивачем під розписку уповноваженій особі відповідача.

На підставі даного Акта перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області 18.12.2008 прийнято рішення № 385 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: стягнення в доход державного бюджету необґрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 20600,00 грн. та штрафу в сумі 41200,00 грн.

Вказане рішення надіслано на адресу відповідача та як вбачається з наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, воно отримане відповідачем 23.12.2008.

Доказів оскарження в судовому порядку зазначеного рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відповідачем суду не надано.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 9 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення» (далі Закон України від 03.12.1990 № 507-XII) державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зокрема, статтею 4 Закону визначено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно з статтею 2 Закону України від 24.06.2004 №1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 України від 24.06.2004 №1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Підпунктом 3 пункту 2 статті 22 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV встановлено, що виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи встановлені в Акті перевірки порушення, відповідно до норм Закону України «Про ціни та ціноутворення» позивачем було застосовано до відповідача економічні санкції у двократному розмірі в сумі 61800,00 грн. (20600,00 грн. х 2).

Як пояснив суду представник позивача, відповідачем лише частково сплачена сума економічних санкцій у розмірі 7500,00 грн. (платіжні доручення №№ 100, 121, 69, 464 а.с. 38-39 ). Залишок несплаченої суми станом на день розгляду даної справи складає 54300,00 грн.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача необґрунтовано отриманої виручки та штрафу у сумі 54300,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Іванківського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 03346684) до Державного бюджету України необґрунтовано отриману суму виручки та штраф у розмірі 54300 (пятдесят чотири тисячі триста) грн. 00 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (підпис) Г.В. Панова

З оригіналом згідно

Суддя Г.В. Панова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 31 травня 2010 року.