Ухвала суду № 10530510, 27.07.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-10875/10 Головуючий у 1 інстанції: Сліщенко Ю.Г.

Категорія: 57 Доповідач: Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Сироті Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобовязання перерахування та сплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , -

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобовязання перерахування та сплати недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .

Зазначала, що має сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в звязку з чим з 01 вересня 2007 року отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте таку допомогу вона отримує в розмірі меншому, ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Посилаючись на те, що відповідач відмовив їй в перерахунку допомоги, просила визнати дії відповідача по відмові їй в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», неправомірними та зобовязати його здійснити перерахунок та доплату їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 вересня 2007 року до досягнення сином трирічного віку (а.с. 2-3).

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнані неправомірними дії відповідача з виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 рік у розмірі 1318 грн. 27 коп. В решті вимог відмовлено (а.с. 21-23).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині зобовязання відповідача нарахувати позивачу недоотриману допомогу за 2007 рік скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. В 2007 році держава гарантувала виплату зазначеної допомоги в розмірі, який був відповідно до розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» встановлений Верховною Радою України в ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Саме в такому розмірі і виплачувалася допомога позивачу. Після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року щодо неконституційності положень ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначення на 2007 рік розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку законодавством порядок його виконання визначений не був, механізм реалізації рішення Конституційного Суду відсутній (а.с. 25-26).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач просить розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач є матірю ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 9), та в період з вересня 2007 року по 03 червня 2010 року отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплату якої відповідач в 2007 році проводив в розмірі: в вересні 2007 р. 134 грн. 45 коп., в жовтні 2007 р. 136 грн. 13 коп., в листопаді 2007 р. 140 грн. 05 коп., в грудні 2007 р. 144 грн. 10 коп. (а.с. 6).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був виплачувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», але в порушення вимог закону таку допомогу виплачував у меншому розмірі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про перерахунок допомоги за 2008-2010 роки, суд виходив з того, що в 2008-2010 роках відповідачем правильно (у відповідності з діючим законодавством) нараховувалася та сплачувалася позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII в редакції, що діяла станом до 01 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно пункту 3 розділу VII Прикінцеві положення зазначеного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V зупинено на 2007 рік дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 14 ст. 71 та абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» поновили свою дію з 09 липня 2007 року і після 09 липня 2007 року інший розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на 2007 рік визначений не був, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченої державної допомоги, суд першої інстанції виходив саме з цих розмірів мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та правильно встановив, що за період з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивачу недоплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1318 грн. 27 коп.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не можуть бути причиною невиконання покладених на відповідача зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За п. 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується рішення суду в частині відмови позивачу у задоволенні позову, в цій частині воно сторонами не оскаржується і відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України відповідач від сплати судового збору не звільнений.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із апеляційних скарг на рішення судів справляється судовий збір в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п/п «а» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито 1% ціни позову, але не менш 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовий збір з апеляційної скарги по цій справі складає 25 грн. 50 коп. (1% від 1318,27 грн., але не менш 51 грн. х 50%)

Відповідно до п. 10 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 по цій справі витрати з інформаційно-технічного забезпечення підлягають сплаті в розмір 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Відповідач просить звільнити його від сплати з апеляційної скарги судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи через відсутність фінансування цих витрат (а.с. 27).

Апеляційний суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 3 ст. 82 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до частини 2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, від сплати яких може звільнити суд на підставі частини 3 ст. 81 ЦПК України, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Тобто, за відсутності встановлених законом підстав суд не має повноважень на звільнення відповідача від сплати саме судового збору, таке право відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито» надано місцевим радам, до бюджету яких сплачується судовий збір.

Що стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення, такі повязані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Відсутність у відповідача фінансування цих витрат не є підставою для звільнення від їх сплати, оскільки це призведе до припинення роботи судів, які також мають неналежне фінансування і несплата учасниками процесу витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ призведе до припинення судами розгляду справ через неможливість інформування учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, неможливість технічної фіксації судового процесу, неможливість виготовлення та видачі копій судових рішень.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України судовій збір у розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради відхилити.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2010 року залишити без змін.

Відмовити Управлінню праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради у задоволенні клопотання про звільнення від сплати з апеляційної скарги судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на користь держави судовий збір у розмірі 25 (двадцять пять) гривень 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016 ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко