Рішення № 10528148, 22.07.2010, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-504-2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Лошакової Т.А.

при секретарі Шилової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Феодосійське АТП № 14312» про стягнення не донарахованої заробітної платі з урахуванням індексації, грошової компенсації за невикористану відпуску з урахуванням індексації, та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» про стягнення не донарахованої заробітної платі з урахуванням індексації, грошової компенсації за невикористану відпуску з урахуванням індексації, та моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що З 25.05.1994р. по 02.01.2007р. він працював у відповідача в посаді водія. Відповідач, у порушення ст. 95 КЗпП України й ст. 3 Закону України «Про оплату праці» виплачував йому заробітну плату нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. У порушенні Закону України «Про відпустки», йому не виплачена компенсація за невикористані за період роботи чергові відпустки. Індексація його заробітної плати також не провадилася. У цей час він змушений звернутися в суд з даним позовом, тому що із засобів масової інформації йому стало відомо, що у відповідності зі ст. 95 КЗпП України оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці не може бути нижче встановленого законом розміру заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу (мінімальної заробітної плати). У зв'язку з тим, що відповідач недоплачував йому заробітну плату в розмірі встановленого законом мінімуму, він не мав можливості просити Пенсійний фонд нарахувати пенсію, виходячи з розміру заробітної плати, одержуваної у відповідача, тому як вона була нижче, ніж одержувана їм заробітна плата по попередньому місцю роботи. Крім того, неправомірними діями відповідача, що виразилися в недоплаті належної йому зарплати, йому заподіяний моральна шкода, яка укладається в наступному: З 30.05.03р. по 13.06.03р., з 09.10.04р. по 22.10.04р., з 22.01.05р. по 28.01.05р. він перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Феодосійської лікарні із приводу гіпертонічної хвороби із супутніми захворюваннями серця, очей, дихальних органів. Крім того, лікувався амбулаторно. Один раз він знепритомнів прямо на роботі. Йому психологічно було важко, що він повністю віддається роботі, щоб якось заробити на життя, а керівник підприємства платив йому, як і іншим гроші, при цьому заявляв, що вони мало працюють, мало дають виторгу. Виплачуваної зарплати не вистачало ні на лікування, ні на повноцінне харчування. Він нервував, переживав, йому доводилося докладати додаткових зусиль до організації свого життя, щоб якось «звести кінці з кінцями», а зараз, з вини відповідача, він одержує пенсію в меншому розмірі, чим одержував би, якби відповідач виплачував йому хоча б мінімальну зарплату. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Просить стягнути з ВАТ «Феодосійське АТП-14312» недонараховану заробітну плату за період з 25.05.1994р. по 02.01.2007р. з урахуванням індексу споживчих цін на момент розгляду даного позову в суді, грошову компенсацію з урахуванням індексу споживчих цін за невикористані їм чергові відпустки за весь період роботи, а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, пояснивши що з 1994 року йому нараховувалася заробітна плата, яка була менш мінімальної заробітної плати. Оскільки не збереглися відомості про одержання ним заробітної плати з 1994 року, просить перерахувати його заробітну плату до мінімального розміру з 2000 року по 2006 рік, згідно зведеній, що маються у Пенсійному фонді України в м. Феодосії в системі персоніфікованого обліку, з урахуванням індексу інфляції. У зв’язку з тим перерахувати грошову компенсацію за невикористану відпуску у кількості 254 днів з урахуванням індексу інфляції, а також стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що відомості по виплаті заробітної плати за період з 2000 року на підприємстві не збереглися, тому вони не мають можливості перевірити нарахування позивачу заробітної плати. У відповідності зі ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати за місяць при виконанні працівником місячної, погодинної норми праці. 30.11.1998р. на ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» був виданий наказ № 219 від 30.11.1998р., яким на підприємстві були встановлені неповні робочий день і погодинна оплата праці. Позивач із даним наказом був ознайомлений, про що свідчить його підпис в аркуші ознайомлення з наказом. Саме, виходячи з фактичного відпрацьованого часу, і провадилося нарахування заробітної плати ОСОБА_1 з 1998р. по 2006р. Нарахування заробітної плати водіям здійснюється за особливою схемою, установленої «Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів», затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 18 від 17.01.02р. і зареєстрованим Мін'юстом України під № 97/6385 у лютому 2002р. Основним критерієм нарахування заробітної плати водіїв, не пов'язаних з міжміськими перевезеннями, є тарифна ставка й фактично відпрацьований час. Тарифна ставка кожного водія індивідуальна, залежить від класності й стажу роботи. У ОСОБА_1 тарифна ставка була - 0,836. І якщо відпрацьований їм час не відповідає законодавчо встановленій нормі робочого часу, нарахування заробітної плати здійснюється нижче мінімальної заробітної плати. Такий порядок нарахування заробітної плати на всіх підприємствах-перевізниках і сьогодні. Представлені позивачем довідки Управління ПФУ в м. Феодосії свідчать про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період з 2000-2006 роки. Однак, нарахована заробітна плата підлягає обов'язковому оподатковуванню сумами із заробітної плати. Зокрема, із заробітної плати ОСОБА_1, тобто за рахунок його заробітної плати, повинні бути зроблені відрахування в УПФУ м. Феодосія, у ФСС по ВУТ, Центр зайнятості. Із заробітної плати ОСОБА_1 повинні бути зроблені відрахування прибуткового податку. Аналогічному оподатковуванню підлягає й сума нарахованої позивачем компенсації. У зв'язку із чим, сума пред'явленого позову явно завищена на суму необхідних відрахувань у вигляді обов'язкових податкових платежів. Компенсація за відпустку в кількості 254 днів ОСОБА_1 нарахована при звільненні 02.01.07р., виходячи з його середньої заробітної плати. Сьогодні позивач не має ні єдиного правового документа, що дає йому право на перерахунок відпускних і індексації їх. Позов про перерахунок заробітної плати до мінімуму ще перебуває в стадії розгляду й у законну чинність не вступив. Позивач не представив ні єдиного документа, що свідчить про те, що він у відпустку взагалі мав бажання піти, або не був згодний з розміром нарахування. З дати звільнення до дати розгляду позову по суті пройшло більше 3,5 років. У зв'язку із чим, позивачем пропущений і загальний строк позовної давності, установлений ст. 257 ЦК України для стягнення заподіяної майнової шкоди. Вважають, що пропущено позивачем і строк позовної давності для стягнення моральної шкоди. Більше того, представлені позивачем медичні документи свідчать про його хронічні хвороби, яки виникли через неправильний спосіб життя: позивач тривалий час зловживав спиртними напоями. Причинно-наслідкового зв'язку між представленими документами й позовними вимогами немає. Тим більше, що з 2000 року позивач не звернувся на підприємство з жодною заявою для перерахунку його відпускних, або заробітної плати.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював в ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» з 25.05.94р. по 02.01.07р (ар.с. 5).

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

При цьому, у відповідності до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. У разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

По зведенням з індивідуальних відомостях про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного Фонду України (ар.с. 39-45) ОСОБА_1 з травня 2000 року по грудень 2006 року одержував щомісячно заробітну плату, яка була менш, чим встановлена у відповідний період мінімальна заробітна плата (ар.с. 48).

З розрахунку, наданому позивачем, з яким суд згоден, у зазначений період з 1 травня 2000 року по 31 грудня 2006 року ОСОБА_1 не нарахована заробітна плата в сумі 6689 грн. 91 коп. з урахуванням обов’язкових платежів та видатків, що дорівнює 5544 грн. 28 коп. без урахування обов’язкових платежів та видатків (ар.с. 51, 55).

ОСОБА_1 вправі вимагати компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати по підставах ст. 95 ч. 6 КЗпП України.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01р. № 159 з наступними змінами, відповідно до якого і зроблений розрахунок, представлений позивачем.

Згідно довідки та розрахунку відділу статистики у м. Феодосії від 02.07.2010р. компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати з урахуванням індексу споживчіх цін станом на 1 червня 2010 року складає 6877 грн. 60 коп. (ар.с. 51), а без урахування обов’язкових платежів та видатків - 5699 грн. 80 коп. (ар.с. 55).

Посилання представника відповідача на те, що по наказу № 219 від 30.11.98р. на підприємстві був встановлений графік роботи з неповним робочим часом, тому позивач отримував заробітну плату у відповідності до відпрацьованого часу, тобто менш встановленого мінімального його розміру, суд не бере до уваги, оскільки цей наказ не може розповсюджуватися на 2000-2006 роки, за які судом перераховується заробітна плата, яка належить видачі позивачу.

Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпуски.

З наданої ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» ОСОБА_1 довідки від 13.03.09р. слідує, що при звільненні йому були нараховані відпускні за 254 календарних днів в сумі 820 грн. 99 коп. (ар.с. 36), тобто за період з 1997 року по 2006 рік невикористана позивачем відпуска складає 254 дня.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з січня 2006 року по грудень 2006 року та кількості робочих днів 353 сума не нарахованої грошової компенсації за не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпуски складає 2326 грн. 83 коп. (ар.с. 52), а без урахування обов’язкових платежів та видатків – 1928 грн. (ар.с. 55).

З урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за період з 01.01.07р. по 01.06.2010р. сума компенсації за несвоєчасність виплати грошової компенсації за невикористану відпуску складає 1538 грн. 03 коп. (ар.с. 52), а без урахування обов’язкових платежів та видатків – 1274 грн. 64 коп.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від ньго додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності зі ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. з наступними змінами, також зазначено, що до вимог про вішкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності, що позивачем пропущений без поважних причин, тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. 115, 95, 83, 237-1 КЗпП України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «Феодосійське АТП № 14312» Код 03114721, на користь ОСОБА_1 недосплачену заробітну плату за період з 1 травня 2000 року по 31 грудня 2006 року в сумі 5544 грн. 28 коп. (п’ять тисяч п’ятсот сорок чотири грн. 28 коп.) без урахування обов’язкових платежів та видатків, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 5699 грн. 80 коп. (п’ять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять грн. 80 коп.) без урахування обов’язкових платежів та видатків, грошову компенсацію за невикористану відпуску в сумі 1928 грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять вісім грн.) без урахування обов’язкових платежів та видатків, компенсацію за несвоєчасну сплату в сумі 1274 грн. 64 коп. (одна тисяча двісті сімдесят чотири грн. 64 коп.) без урахування обов’язкових платежів та видатків, а всього 14446 грн. 72 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок шість грн. 72 коп.).

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «Феодосійське АТП № 14312» Код 03114721 судовий збір в дохід держави у розмірі 144 грн. 47 коп. (сто сорок чотири грн. 47 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн. (сто двадцять грн.).

В іншої частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення рішення і надання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: підпис

Копія вірна: суддя -

секретар -