Вирок № 105273653, 18.07.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 375/835/20

1-кп/357/443/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - Дубановська І. Д. ,

за участю секретаря судового засідання Огер О.А.,

прокурора Хахлюка В.В.,

представника потерпілого/представника цивільного позивача Стовбири І.П.,

обвинуваченої/цивільного відповідача ОСОБА_1 ,

здійснивши судовий розгляд в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020110250000229, яке внесене до ЄРДР 05 червня 2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Рокитне Київської області, громадянки України, РНКОПП: НОМЕР_1 , з професійно-технічною освітою, заміжньої, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

а також:

цивільного позову Київської міської дирекції акціонерного товариства «УКРПОШТА» до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

учасники судового провадження та інші учасники кримінального провадження:

прокурор Хахлюк В.В.,

потерпілий/цивільний позивач Київська міська дирекція АТ «УКРПОШТА»

представник потерпілого/представник цивільного позивача Стовбира І.П.,

обвинувачена/цивільний відповідач ОСОБА_1 , установив таке.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно із розпорядженням Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» № 6420-п від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду листоноші 3 класу відділення поштового зв`язку Рокитне № 1 Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА».

26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Київською міською дирекцією АТ «УКРПОШТА» укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно із посадовою інструкцією листоноші 3 класу відділення поштового зв`язку Рокитне Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» ОСОБА_1 здійснює:

1) доставку адресатам: пенсій та грошових допомог;

2) забезпечує збереження відправлень, переказів, виплатних відомостей, готівки на робочому місці та на доставній дільниці;

3) виконання відповідних підготовчих та завершальних робіт на початку і в кінці робочого дня (зміни);

4) видає інформацію керівнику щодо новобудов на доставних дільницях.

В квітні місяці 2020 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не установлено, ОСОБА_1 будучи матеріально-відповідальною особою, діючи з корисливих спонукань, всупереч інтересам Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» визначила для себе предметом злочинного посягання матеріальні цінності, а саме грошові кошти, що перебували у її віданні.

ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на привласнення ввірених їй грошових коштів, 13 квітня 2020 року отримала у ВПЗ Рокитне № 1 по книзі обліку пенсій, соціальних допомог, поштових переказів, що видаються для доставки адресатам за ф. 55, три відомості ф. В1-М № 48, 49, 51 та грошову готівку в сумі 36 000 грн.

З метою привласнення грошових коштів, ОСОБА_1 не виплатила призначену соціальну допомогу в сумі 1 000 грн. ОСОБА_3 та соціальну допомогу в сумі 1 000 грн. ОСОБА_4 , жителям АДРЕСА_3 на загальну суму 2 000 грн., поставивши за них підписи у відомостях на виплату пенсій, соціальних виплат за квітень 2020 року та здійснила привласнення вказаних грошових коштів.

25 квітня 2020 року ОСОБА_1 до ВПЗ Рокитне № 1 подала звіт про виплату грошових коштів в сумі 36 000 грн.

ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на привласнення ввірених їй грошових коштів, 28 квітня 2020 року отримала у ВПЗ Рокитне № 1 по книзі обліку пенсій, соціальних допомог, поштових переказів, що видаються для доставки адресатам за ф. 55, п`ять пенсійних відомостей ф. В-1М № 51, 52, 53, 54, 55 та грошову готівку в сумі 57 000 грн.

З метою привласнення грошових коштів, ОСОБА_1 не виплатила призначену соціальну допомогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , жителям АДРЕСА_4 , по 1 000 грн. кожному на загальну суму 2 000 грн., поставивши за них підписи у відомостях на виплату пенсій, соціальних виплат за квітень 2020 року та здійснила привласнення грошових коштів в сумі 2 000 грн.

28 квітня 2020 року ОСОБА_1 до ВПЗ Рокитне № 1 подала звіт про виплату грошових коштів в сумі 57 000 грн.

Продовжуючи свої злочинні діяння, об`єднані єдиним умислом, 08 травня 2020 року ОСОБА_1 отримала по книзі обліку пенсій, соціальних допомог, поштових переказів, що видаються для доставки адресатам за ф.55, відомість ф.В1-М № 161 та грошову готівку в сумі 1 041,11 грн.

З метою привласнення грошових коштів, ОСОБА_1 не виплатила грошові кошти ОСОБА_7 в сумі 592,61 грн.

Цього ж дня, 08 травня 2020 року ОСОБА_1 до ВПЗ Рокитне № 1 подала звіт про виплату грошових коштів в сумі 1 041,11 грн.

В подальшому ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, реалізовуючи свій злочинний умисел на привласнення ввірених їй грошових коштів, 12 травня 2020 року отримала по книзі обліку пенсій, соціальних допомог, поштових переказів, що видаються для доставки адресатам за ф.55, п`ять пенсійних відомостей ф.В1-М № 76, 77, 85, 94 та грошову готівку в сумі 78 990,50 грн.

З метою привласнення грошових коштів, ОСОБА_1 не виплатила призначену пенсію ОСОБА_5 в сумі 3 624,10 грн. та ОСОБА_6 в сумі 4 672,07 грн. на загальну суму 8 296,17 грн. поставивши за них підписи у відомостях на виплату пенсій, соціальних виплат за травень 2020 року, здійснила привласнення грошових коштів в сумі 8 296,17 грн.

12 травня 2020 року ОСОБА_1 до ВПЗ Рокитне № 1 подала звіт про виплату грошових коштів в сумі 78 990,50 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями заподіяла Київській міській дирекції АТ «Укрпошта» матеріальної шкоди на загальну суму 12 888,78 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Суд кваліфікує діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України, а саме, як вчинення привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно із ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, 1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що підстав для їх відхилення за означеними критеріями немає і пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення підтверджує ряд таких доказів.

Так, на підставі ч. 4 ст. 349 КПК України суд допитав обвинувачену ОСОБА_1 , яка вину у вчиненому злочині визнала, тоді як цивільний позов - лише в частині матеріальної шкоди, у розмірі привласнених нею коштів у розмірі 12 888,78 грн. та надала покази про те, що вона працювала листоношею 3 класу в смт. Рокитне, десь по травень 2020 року. При влаштуванні на роботу договір про матеріальну відповідальність укладала, з посадовою інструкцією ознайомлювалася, знала, що до її посадових обов`язків входить доставлення пенсій за адресами. Кошти для цієї цілі отримувала у відділенні, разом з відомостями. В кінці кожного ці відомості мали повертатися у відділення, разом з неврученими коштами. Однак, не завжди це робила, оскільки були випадки, що домовлялася із пенсіонерами, що передесть їм кошти в неробочий час. Десь у квітні-травні 2020 року у неї захворіла невістка і брат попросив позичити суму коштів, десь у розмірі 12-13 тисяч гривень, але у неї не було вказаної суми. В означений період часу, вона розносила пенсію за адресами, однак деяких пенсіонерів не було вдома і вона поставила підписи у відомостях за них, але кошти потім не віддала. Усі відомості і дати зазначені у обвинувальному акті відповідають дійсності. Намагалася домовитися із пенсіонерами, яким не віддала кошти. Знає, що не мала права брати ці кошти, шкодує. Моральну шкоду, яка заявлена цивільним позивачем не визнає, бо не має змоги сплатити таку велику суму.

Відповідно до установленого ст. 353 КПК України допитана представник потерпілого ОСОБА_8 , в частині обґрунтування цивільного позову.

Після попередження її про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, вона показа, що сума відшкодування, яку необхідно стягнути із ОСОБА_1 складається із суми фактичного збитку 12 888,78 грн. та 30% нарахування на вказану суму, відповідно до п. 3.2.2 розділу ІІІ «Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «УКРПОШТА», затвердженого АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року № 416, тоді як моральна шкода полягає у втратах, які зазнала ділова репутація АТ «УКРПОШТА».

Відповідно до ст. 358 КПК України досліджені письмові докази.

Згідно із витягом, 05 червня 2020 року до ЄРДР внесені відомості, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, з таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 23 травня 2020 року листоноша ВПЗ Рокитне АТ «УКРПОШТА» ОСОБА_1 , здійснила привласнення грошових коштів, які були їй ввірені для доставки пенсіонерам.

Вказані відомості внесені, згідно із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, яка відібрана у ОСОБА_9 , згідно із протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 червня 2020 року.

Згідно із наказом (розпорядженням) Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» № 6429 від 23 грудня 2019 року, ОСОБА_1 прийнята на роботу з 26 грудня 2019 року на посаду листоноші 3 класу у відділенні поштового зв`язку Рокитне № 1 Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА».

26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Київською міською дирекцією АТ «УКРПОШТА» укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно із яким: ОСОБА_1 взяла на себе повну відповідальність за забезпечення схоронності довірених їй Київською міською дирекцією «УКРПОШТА» матеріальних цінностей і у зв`язку із цим зобовязалася дбайливо ставитися до переданих їй для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей і вживати заходи для відвернення шкоди, а також вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей.

Згідно із п. 2.3 посадової інструкції листоноші 3 класу віділення поштового зв`язку, з якою буда ознайомлена ОСОБА_1 , вона зобов`язувалася: здійснювати доставку адресатам письмової кореспонденції в т.ч. … пенсій та грошових допомог.

Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 10 червня 2020 року, він повідомив начальника ЦПЗ м. Біла Церква, що в травні ним не отримано субсидію.

Згідно із заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Від 10 червня 2020 року, вони повідомили начальника ЦПЗ м. Біла Церква, що в травні ними не отримано пенсію в сумі 1 000 грн., кожен.

Відповідно до наказу директора Київської міської дирекції «УКРПОШТА» від 05 червня 2020 року № 1161, наказано провести в період з 05 червня 2020 року до 22 червня 2020 року службове розслідування, з приводу виплати неналежній особі пенсійних коштів у сумі 10 296,17 грн.

Згідно із актом службового розслідування по факту можливих зловживань з виплатою пенсій у відділенні поштового зв`язку смт. Рокитне Центру поштового зв`язку м. Біла Церква від 22 червня 2020 року, установлено, що листоноша ВПЗ Рокитне ОСОБА_1 , в порушення вимог Інструкції про здійснення касових операцій у ПАТ «УКРПОШТА», затвердженої наказом ПАТ «УКРПОШТА» від 11 червня 2018 року № 720, не забезпечила належний облік та збереження грошових коштів, що призвело до нанесення збитків в сумі 19 333,17 грн., із них фактична сума збитків Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» склала 12 888,78 грн., а з урахуванням п. 3.2.2 розділу ІІІ «Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «УКРПОШТА», затвердженого наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року № 416, загальна сума збитків становить 19 333,17 грн.

Відповідно до наказу (розпорядження) № 2793-п від 10 червня 2020 року, Київська міська дирекція АТ «УКРПОШТА» припинила трудовий договір із ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що підстав для їх відхилення за означеними критеріями немає.

Суд відхиляє позицію представника потерпілого ОСОБА_8 , що розмір шкоди завданої Київській міькій диреції АТ «УКРПОШТА» має визначатися з урахуванням Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА затвердженого наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416 і становить 19 333,17 грн., з огляду на таке.

Судом установлено, що відповідно до п. 1 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, затверджено «Порядок відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА».

Відповідно до п. 4 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, визначено першому заступнику генерального директора з операційної діяльності, заступникам генерального директора, директорам з операційної діяльності, керівникам структурних підрозділів центрального апарату управління, директорам філій АТ «УКРПОШТА» забезпечити ознайомлення працівників, підпорядкованих структурних підрозділів із вимогами Порядку.

Згідно із п. 5 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, пункт 1 цього наказу набирає чинності з 15 травня 2020 року.

Отже, Порядок відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА», затверджений наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, набрав чинності 15 травня 2020 року, а працівники мали бути з ним ознайомлені.

Суд зазначає, що подія злочину, який вчинила обвинувачена ОСОБА_1 мала місце у проміжок часу із 13 квітня 2020 року до 12 травня 2020 року, тобто до вступу в силу Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА», затверджений наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416.

За таких обставин, а також через відсутність доказів ознайомлення обвинуваченої ОСОБА_1 із ним, суд вважає, що Порядок відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА затверджений наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, у даній справі не підлягає до застосування і розмір завданої Київській міській дирекції АТ «УКРПОШТА» становить 12 888,78 грн.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які передбачені ч. 1 ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання, судом не установлено.

Обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, прокурором не заявлено, судом не установлено.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов`язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 КК України (в редакції від 02 квітня 2020 року), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України (в редакції від 02 квітня 2020 року) було злочином середньої тяжкості, вчинення якого каралося штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Отже, зважаючи на ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в тому числі той факт, що предметом злочину стали пенсія та соціальні виплати, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, відустність даних про відшкодування завданої шкоди, а також дані про особу ОСОБА_1 , яка раніше не судима, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину суд вважає, що її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства і їй необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 191 КК України (в редакції від 02 квітня 2020 року), у виді одного року позбавлення волі із забороною займатися діяльністю пов`язаною із матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Суд вважає, що призначення більш суворого покарання не є необхідним.

Суд зазначає, що у випадку з обвинуваченою ОСОБА_1 покарання у виді штрафу і виправних робіт їй не може бути призначеним, через відсутність працевлаштування, а також відомостей про наявність у неї інших доходів, тоді як покарання у виді обмеження волі їй неможливо призначити, оскільки це заборонено ч. 3 ст. 62 КК України, через наявність у неї дитини віком до чотирнадцяти років.

Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що з огляду на те, що обвинуваченій ОСОБА_1 призначене покарання у виді обмеження волі, зважаючи на її пост-кримінальну поведінку, яка не ухилялася від суду, наявність у неї малолітньої дитини, враховуючи, що вона вперше вчинила злочин, її виправлення можливе без відбування покарання і до неї можливо застосувати положення ч. 1 ст. 75 КК України, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік, з покладенням обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення без розгляду.

Згідно із цивільним позовом, Київська міська дирекція АТ «УКРПОШТА» просила: стягнути із ОСОБА_1 на користь свою користь матеріальну шкоду у сумі 19 333,17 грн. та моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22 жовтня 2019 року. Фактично злочин, який вчинила ОСОБА_1 , завдав їй шкоди на суму 12 888,78 грн., однак вважала, що відповідно до п. 3.2.2 розділу ІІІ «Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «УКРПОШТА», затвердженого АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року № 416, на вказану суму здійснюється нарахування у розмірі 30% і з його урахуванням ОСОБА_1 має сплатити на її користь 19 333,17 грн.

В свою чергу, своїми діями ОСОБА_1 завдала шкоду діловій репутації АТ «УКРПОШТА», яка беззаперечно була принижена і становить 50 000 грн. та виражається у грошовому виразі, у формі гудвілу, який полягає у комплексі заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку послуг (товарів, робіт), нові технології.

Обвинувачена ОСОБА_1 цивільний позов визнала частково, лише у сумі 12 888,78 грн., оскільки на сплату інших сум у неї немає фінансових можливостей.

Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно із ч. 1 ст. 130 КЗпП України (в редакції від 02 квітня 2020 року), працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України (в редакції від 02 квітня 2020 року), при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно ії п. 3 ст. 134 КЗпП України (в редакції від 02 квітня 2020 року), відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до ст. 137 КЗпП України (в редакції від 02 квітня 2020 року), суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Таким чином, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин з корисливою метою, а саме привласнила кошти на суму 12 888,78 грн., яка доведена під час судового розгляду, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення із неї вказаної суми на користь Київської міської дирекції АТ «УКРПОШТА» підлягає до задоволення.

В свою чергу, судом установлено, що відповідно до п. 1 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, затверджено «Порядок відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА».

Відповідно до п. 4 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, визначено першому заступнику генерального директора з операційної діяльності, заступникам генерального директора, директорам з операційної діяльності, керівникам структурних підрозділів центрального апарату управління, директорам філій АТ «УКРПОШТА» забезпечити ознайомлення працівників, підпорядкованих структурних підрозділів із вимогами Порядку.

Згідно із п. 5 наказу АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, пункт 1 цього наказу набирає чинності з 15 травня 2020 року.

Отже, Порядок відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА», затверджений наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416, набрав чинності 15 травня 2020 року, а працівники мали бути з ним ознайомлені.

Суд зазначає, що подія злочину, який вчинила обвинувачена ОСОБА_1 мала місце у проміжок часу із 13 квітня 2020 року до 12 травня 2020 року, тобто до вступу в силу Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно в АТ «УКРПОШТА», затверджений наказом АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року за № 416.

За таких обставин, а також через відсутність доказів ознайомлення обвинуваченої ОСОБА_1 із ним, суд відмовляє в частині цивільного позову про стягнення із останньої 30% нарахування на суму привласнених нею грошових коштів, згідно із п. 3.2.2 розділу ІІІ «Порядку відшкодування шкоди за відсутнє (пошкоджене) майно АТ «УКРПОШТА», затвердженого АТ «УКРПОШТА» від 17 квітня 2020 року № 416.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, якщо завдана шкода діловій репутації юридичної особи, внаслідок порушення її прав, то вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Суд зазначає, що посягання на ділову репутацію юридичної особи може спричинити негативні наслідки: приниження репутації в суспільстві, формування негативної оцінки її як суб`єкта цивільних правовідносин, і, як результат, - зменшення кількості контрагентів, споживачів тощо.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач у справах про стягнення моральної шкоди, яка полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи має навести, яким саме чином постраждала її ділова репутація, як дії відповідача вплинули на кількість контрагентів, споживачів, доходів тощо і підтвердити це доказами.

Всупереч зазначеному, Київська обласна дирекція АТ «УКРПОШТА» цього не зробила, її позов в частині стягнення моральної шкоди необґрунтований, та не підтверджений будь-якими доказами, адже фактично зводиться до того, що приниження ділової репутації уже, наперед, установлений факт.

Таким чином, за викладеного обґрунтування, суд задовольняє цивільний позов Київської обласної дирекції АТ «УКРПОШТА» частково, а саме вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на її користь 12 888,78 грн.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не установлено.

Керуючись ст. 368, 374, 381-382, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України (в редакції від 02 квітня 2020 року), у виді позбавлення волі строком на один рік із позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною із матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визначити ОСОБА_1 іспитовий строк тривалістю один рік.

Іспитовий строк обчислювати з 18 липня 2022 року.

Цивільний позов Київської міської дирекції акціонерного товариства «УКРПОШТА» до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Київської міської дирекції акціонерного товариства «УКРПОШТА», ЄРДПОУ: 01189979, що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, матеріальну шкоду у розмірі 12 888,78 грн.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Копію вироку негайно вручити прокурор та обвинуваченому.

Суддя

Білоцерківського міськрайонного суду І. Д. Дубановська

Київської області