Рішення № 10526449, 02.07.2010, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2-2675/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2010 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Карпенко О.М.,

при секретарі Аксеніної В.М.,

за участю представника позивача відповідача Бикової М.А.,

представника відповідача позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2010 року позивач-відповідач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення.

26 квітня 201 року відповідач-позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору.

У судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та суду пояснила, що в ідповідно до укладеного договору № 191М-08 від 26.03.2008 року ОСОБА_5 26.03.2008 року отримала кредит у розмірі 24000,00 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.03.2013 року. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач-позивач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач-позивач станом на 27.04.2010 року має заборгованість - 18568,41 доларів США, яка складається з наступного:

- 17107,22 доларів США] - заборгованість за кредитом;

- 1449,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 12,15 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач-позивач 26.03.2008 р. уклали договір застави рухомого майна. Згідно, якого відповідач-позивач надав в заставу автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), що належить на праві власності ОСОБА_5 Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач-позивач зобов'язання за кредитним договором не виконує. предмет застави в заклад банку не передала. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави. Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави. Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 191М-08 від 26.03.2008 року в сумі 19593,93 доларів США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), що належить на праві власності відповідачу-позивачу ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача-позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, також стягнути з відповідача судові витрати. Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 по справі заявлені позовні вимоги відповідача-позивача ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору не визнала, та суду пояснила, що з гідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» необхідне надання дозволу Національним банком України (у тому числі - на здійснення операцій з валютними цінностями). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої статті 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України. Згідно п. 2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затверджену постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «ПриватБанк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року (до перейменування діяла банківська ліцензія № 22 від 04.01.2001р. та дозвіл за номером 22-2 від 29.07.2003 року). У додатку 1, 2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Таким чином, Законом України «Про банки і банківську діяльність » встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями (у тому числі шляхом надання валютних кредитів).

Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» був прийнятий 19 лютого 1993 року за N 15-93 і набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр від 06.03.1993 р. № 35. Закон України «Про банки і банківську діяльність» в редакції від 07.12.2000 року набув чинності з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» № 8 від 17.01.2001 року. Відповідно до статті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. З цього випливає наступний висновок: якщо будь-який закон (інший нормативний акт) питання, пов'язані з банківською діяльністю, регулює інакше, ніж Закон України «Про банки і банківську діяльність", до цих правовідносин підлягає застосуванню саме Закон «Про банки і банківську діяльність «…Інші нормативні акти підлягають застосуванню в частині, що не суперечать цьому закону». Таким чином, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Будь-які вимоги інших нормативних актів щодо необхідності отримання додаткових документів, - не можуть прийматись до уваги, оскільки суперечать Закону України «Про банки і банківську діяльність ».

Частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України встановлено: «Використання іноземної валюти...при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом». Отже, можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. З огляду на викладене, кредитний договір в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно, і виконання зобов'язань за кредитним договором повинно здійснюватися відповідно до умов договору, ст. 526 ЦКУ (зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору...); ст. 1049 ЦКУ (позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором); ст. 1054 ЦКУ (за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти). На підставі викладеного просить суд винести рішення яким в задоволені позовних вимог відповідача-позивача відмовити повністю, в зв»язку з безпідставністю.

Представник відповідач-позивача ОСОБА_2 позовні вимоги позивачавідповідача не визнав, тому надав до суду зустрічний позов з проханням розірвати кредитний договір та пояснив, що відповідач-позивач ОСОБА_5 в березні 2008 року звернулася з проханням за місцем свого проживання до Краматорського філіалу ЗАТ КБ «Приватбанк» про надання їй кредиту на споживчі цілі. В кредитному відділі Краматорського філіалу їй запропонували надати перелік відповідних документів для оформлення кредиту (документи підтверджуючи сімейний стан, фінансове становище, документи на квартиру для підписання договору іпотеки). Через деякий час ОСОБА_5 підготовила необхідні документи для отримання кредиту і принесла їх позивачу-відповідачу. Позивач-відповідач ознайомившись з наданими документами запропонував ОСОБА_5 взяти у них кредит в іноземній валюті, в доларах США у розмірі 24000 доларів США, запевнив її, що для неї це вигідно (невелика відсоткова ставка по відношенню до гривневого кредиту) і ніяких для неї в майбутньому негативних наслідків не настане. 26 березня 2008 року ОСОБА_5 підписала кредитний договір № 191М-08. В цей же день отримала з каси позивача-відповідача суму кредиту у розмірі 24000 доларів США (курс НБУ складав 485,43) з сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 17% на рік, кінцевим терміном повернення 20.03.2013 року. Коли ОСОБА_5 позивач-відповідач запропонував кредит в іноземній валюті, вона виходила з того, що різка зміна співвідношення гривні з валютою кредиту не наступить. І якби вона могла передбачити світову фінансову кризу яка вплинула на державу Україна, а цей факт підтверджується низкою прийнятих нормативних актів, а саме: рішенням Ради Національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи з посиленням фінансово-бюджетної дисціплини та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України (рішення введено в дію Указом Президента № 965/2008 від 24.10.2008 року); Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу фінансової кризи на сферу зайнятості населення», Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», від 23 червня 2009 року N 1533-VI, вона б не брала кредит на умовах запропонованих їй позивачем-відповідачем. Взяла б кредит у національній валюті-гривні. 16.01.2009 року офіційний курс НБУ до долару США відносно національної валюти України-гривні досяг рівня 770,00. На 23.04.2010 року офіційний курс НБУ до долару США складає 793,00. Обвал курсу національної валюти-гривні, негативно відобразився на фінансовому становищі її сім'ї. Дедалі ОСОБА_5 скрутніше стало віддавати кредит у доларах США . З початку 2009 року вона припинила здійснювати торгівлю як фізична особа-підприємець, в зв»язку з різким та невиправданим підвищенням цін на товари, і неможливістю товар купувати за цінами які підвищились з підвищенням курсу долару США. Її чоловік ОСОБА_7, який є підприємцем-фізичною особою, також майже припинив здійснювати торгівлю. Виникла заборгованість за комунальними платежами у розмірі 10799,53 гривень. На теперішній час у ОСОБА_5 зовсім не має можливості віддавати кредит позивачу-відповідачу в іноземній валюті - доларах США, та ще купувати валюту за курсом 793,00. Причини негативного впливу світової фінансової кризи на Україну, падіння курсу гривні не можуть бути усунуті ні ОСОБА_5 при всій її дбайливості і обачності, ні позивачем-відповідачем, оскільки дані причини не залежать від волі - позичальника, волі позивача-відповідача, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку. Подальше виконання кредитного договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін и свідчитиме про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених в ст. З ГК України, а саме принципу справедливості. На цей час ОСОБА_5 сплатила позивачу-відповідачу загальну суму за кредитом з відсотками 5931.91 доларів США. Останній платіж вона здійснила 13.04.2010 року. 23 березня 2010 року вона отримала з Краматорського міського суду ухвалу про відкриття провадження по цивільній справі разом з позовною заявою від позивача-відповідача в якій він в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 191М-08 у розмірі 19593,93 доларів США, вимагає звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2). В березні 2010 року, керуючись ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка передбачає, якщо у разі суттєвих змін обставин, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї, чи обох сторін (вплив світової фінансової кризи на економіку України, сферу занятості населення, обвал курсу національної валюти гривні, підвищення курсу долару США, надання позивачем-відповідачем ОСОБА_5 кредиту у сумі 24000 доларів США за курсом НБУ України 485,43, а в наступний час вимагання від неї повернення кредиту в іноземній валюті у розмірі 19593,93 долари США, що суттєво порушує принцип справедливості закріплений в ст. З ЦК України, та дає банку незаконно збагатитись на підвищенні курсу долару США) вона запропонувала позивачу-відповідачу, досягти домовленості та привести їхні договірні зобов'язання у відповідність з обставинами, які істотно змінились, та повернути йому залишок кредиту в національній валюті гривні за курсом НБУ який діяв на момент їй надання кредиту, тобто на 26.03.2008 року. Пропозиція ОСОБА_5 позивачу-відповідачу, ґрунтується на законних підставах. Вимагання позивачем-відповідачем від ОСОБА_5 сплати йому суми кредиту на умовах які порушують загально правові принципи: справедливість, добросовісність, а саме повернення йому позики, за курсом долару США 793,00, тоді як вона брала кредит за курсом долару США 485,43, дає позивачу-відповідачу можливість безпідставно збагатитись. Вимагання від ОСОБА_5 сплати позивачу-відповідачу заборгованості по процентам, у сумі 1468,09 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань у сумі 57,57 доларів США також безпідставне. На цей час приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 брала у позивача-відповідача позику у розмірі 24000 доларів США, вже повернула суму 6892,78 доларів США (тіло кредиту), залишок складає 17107,22 доларів США. Віддати позивачу-відповідачу залишок за позикою в іноземній валюті, забороняє їй діюче законодавство України, а саме: ст. 99 Конституції України, яка передбачає в Україні грошову одиницю - гривню; ст. 32 Закону України «Про Національний банк України», згідно якої грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються; ст. 524 ЦК України, згідно якої зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; ст. 533 ЦК України, згідно якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23 червня 2009 року N 1533-VІ; лист НБУ (Департамент валютного регулювання) від 16.12.2009 року № 13-210 «Роз»яснення щодо застосування окремих норм Закону від 23.06.2009 року № 1533- VІ «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи при здійснення операцій з надання кредитів, позик в іноземній валюті. Тому ОСОБА_5 повинна повернути відповідачу залишок за позикою в національній валюті України. ОСОБА_5 бажає повернути банку залишок за позикою у розмірі 109315,12 гривень, який перерахований згідно офіційного курсу НБУ до долару США який діяв на 26.03.2008 року (в цей день банк надав їй позику) а саме 485,43, та за курсом який діє на цей час. У позивача-відповідача не має підстав вимагати від ОСОБА_5 повернення залишку по позиці застосовуючи розрахунок передбачений ч. 2 ст. 533 ЦК України, в зв'язку з тим, на підставах передбачених ч. 1 ст. 652 ЦК України (відсутня вина сторін). В зв'язку з вище викладеними обставинами, а саме ОСОБА_5 не досягла з позивачем-відповідачем згоди щодо приведення кредитного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, кредитний договір № 191М- 08 від 26.03.2008 року повинен бути розірваний. Згідно ч. 4 ст. 652, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, враховуючи, що ні ОСОБА_5 ні позивача-відповідача вини в даній ситуації (світова фінансова криза) не має, законодавець передбачив необхідність розподілити понесені сторонами витрати в зв»язку з виконанням договору, керуючись принципом справедливості. ОСОБА_5 вважає справедливим стягнути з неї на користь банку остаточну заборгованість за позикою у розмірі 109315,12 гривень. Понесені судові витрати позивач-відповідач повинен нести самостійно. Понесені ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 120,00 гривень, вона також повинна нести самостійно. Згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Крім того повинен бути розірваний договір застави автотранспорту від 26.03.2008 року згідно якого ОСОБА_5 передала відповідачу в якості забезпечення виконання зобов'язання автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2). Абзац 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач при підписанні з ОСОБА_5 спірного кредитного договору суттєво порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: згідно ст. 11 ч.2 п. г - не повідомив її в письмовій формі про тип відсоткової ставки; п. и - не повідомив її в письмовій формі про податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може отримати докладнішу інформацію; п. і - переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; згідно ст.18 ч. З Закону, встановив жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця ( 2.3.1; 2.3.3; 2.3.9; 4.6; 4.8); згідно ст. 19 ч. 2 п. 6 - не повідомив її про можливе збільшення курсу долару США до гривні; згідно ст. 19 ч. З п.4 - позбавив її достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення для отримання кредиту в іноземній валюті. На підставі викладеного просить суд розірвати кредитний договір № 191М-08 від 26.03.2008 року підписаний ОСОБА_5 та начальником відділу мікрокредитування Краматорського філіалу ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8; розірвати договір застави автотранспорту від 26.03.2008 року підписаний ОСОБА_5 та начальником відділу мікрокредитування Краматорського філіалу ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8; стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, залишок від отриманої позики у сумі -109315,12 гривні; відмовити позивачу-відповідачу Публічному АТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, в зверненні стягнення на предмет застави: Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), який належить ОСОБА_5 і її чоловікові ОСОБА_7 на праві загальної сумісної власності, та в стягненні з ОСОБА_5 судових витрат понесених позивачем-відповідачем. Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання з'явився та суду пояснив, що автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2) є сумісною власністю подружжя, тобто його та його дружини ОСОБА_5 Просить суд розірвати кредитний договір та договір застави. Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вислухавши думку сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконувати своє зобов'язання, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язані встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частками, то при прострочці повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків, належних йому згідно зі ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», кредитор має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави … із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала (заклад).

Як вбачається з представлених документів, позивач-відповідач надав кредит відповідачу в сумі 24000 доларів США на термін до 20 березня 2013 року, під 17 % річних /а.с.14-18/.

Згідно довідки розрахунку заборгованості за договором кредиту № 191М-08 від 26 березня 2008 року, з ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь позивача 19593,93 доларів США, що за курсом 797,29 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/76 від 25 лютого 2010 року складає 156163 гривень 62 копійок /а.с.12, 13/.

Згідно договору застави автотранспорту від 26 березня 2008 року відповідачем-позивачем ОСОБА_5 було надано позивачу-відповідачу ЗАТ КБ «Приватбанк» у забезпечення виконання кредитного договору надано у заставу автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2) , що належить на праві власності ОСОБА_5 /а.с.19-20/.

З огляду на викладене, суд, вважає вимоги позивача-відповідача обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, на користь позивача-відповідача підлягає стягнути з відповідача-позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 1565,56 гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 гривень.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього, банк правомірно надав кредит резиденту в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Банківською ліцензією № 22 від 4 грудня 2001 року та отриманим 29 липня 2003 року дозволом № 22-2 ЗАТ КБ «Приватбанк» надане право здійснювати банківські операції. Визначені п. 1-4 ч.2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Згідно з додатком до дозволу № 22-2 від 29 липня 2003 року банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті,залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв»язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період,необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 2 ст.6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного Банку України: від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів та нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів та нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам.

З урахуванням викладеного, а також на підставі Дозволу на здійснення банківських та інших операцій ЗАТ КБ «Приватбанк» має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10 вересня 2005 року № 281.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 345 ЦК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмові формі; у кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки,порядок плати за кредит, обв'язки, права та відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 ЦК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як видно із матеріалів справи, згідно договору № 191М-08 від 26 березня 2008 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 24000 доларів США на термін до 26 березня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та у забезпечення виконання надала у заставу автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2) , що належить на праві власності ОСОБА_5, а позичальник зобов»язався повернути кредит та сплатити проценти встановлені цим договором /а.с.14-17/.

Таким чином, кредит був наданий відповідачу-позивачу відповідно до умов оскарженого кредитного договору та використаний позичальником згідно з цільовим призначенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10-15, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 16, 345, 346, 525, 526, 527, 530, 536, 589, 590, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», ст.ст. 25, 26, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення задовольнити .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 191М-08 від 26.03.2008 року в сумі 19593,93 доларів США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Міtsubishi (модель: Мопdeo, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2), що належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Днепропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Публічному Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1565 гривень 56 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120 гривень.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подане в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 10 днів із дня його оголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчий кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: