Ухвала суду № 105264314, 18.05.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 751/13277/14

Провадження № 6/741/5/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 18 травня 2022 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання,

встановив:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з цією заявою, мотивуючи її тим, що в провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебувала цивільна справа за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-24503-241111 від 24 листопада 2011 року. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості був направлений на адресу АТ «Дельта Банк». Ухвалою Носівського районного суду Чернігівуської області від 2 жовтня 2020 року було замінено стягувача АТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ». При укладенні договору про відступлення прав вимоги між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не передавався до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до відповіді Новозаводського відділу ДВС у м. Чернігові виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у відділі на виконанні не перебуває та не перебував. Аналогічна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі боржників та автоматизованій системі виконавчих проваджень.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд:

- видати дублікат виконавчого листа № 751/13277/14 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором;

- визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити його.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялися.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» у поданій до суду заяві просив розгляд заяви проводити без його участі.

Суд розглядає заяву у відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню порушених питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд проводить судове засідання без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судоворму засіданні встановлено, що рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2015 року по цивільній справі № 751/13277/14-ц за позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 5 062,20 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

20 травня 2015 року Носівським районним судом Чернігівської області на виконання рішення суду від 2 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 062,20 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. було видано та направлено АТ «Дельта Банк» виконавчі листи.

7 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір № 2241/К про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 001-24503-241111 від 24 листопада 2011 року.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 2 жовтня 2020 року замінено стягувача АТ «Дельта Банк» у виконавчому листі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на його правонаступника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідно до п. 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Положення вказаної процесуальної норми не містять безумовного обов`язку суду видати дублікат виконавчого документу, і передбачена можливість видачі такого дублікату (право суду) пов`язується із належним з`ясуванням обставин втрати оригіналу виконавчого листа та додержання строку, встановленого для пред`явлення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органів державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист, виданий 20 травня 2015 року у справі № 751/13277/14-ц, втрачено, оскільки він відсутній у стягувача та органах державної виконавчої служби, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого документа суду необхідно встановити чи звернувся заявник про видачу дублікату виконавчого документа в межах строку пред`явлення останнього до виконання, у разі пропуску такого строку чи звертався заявник із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання одночасно із заявою про видачу дубліката.

Таким чином, єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважність причин пропуску строку та наявність необхідних доказів, щодо підтвердження факту втрати виконавчих документів.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 дав роз`яснення, що перелік причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено. А тому, відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час набрання судовим рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи були направлені на адресу АТ «Дельта Банк» - 20 травня 2015 року.

Таким чином, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Таким чином, недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено наявність обставин, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, зокрема первісним стягувачем (кредитором).

Доводи ТОВ «ФК «ЄАПБ» про те, що причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання була процедура ліквідації АТ «Дельта Банк», суд визнає необгрунтованими, оскільки ці причини є суб`єктивними та такими, що обумовлені відсутністю належної організації діяльності АТ «Дельта Банк», яким не було вжито заходів на виконання рішення суду.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1975 року п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції від 29 липня 1998 року п. 37).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України заява № 32053/13 ).

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України, якою встановлено обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові інформацію яка є важливою для здійснення прав, що передаються, та того, що протягом тривалого періоду з моменту винесення рішення, стягувач не сприяв виконанню судового документу, дійсно не контролював його виконання, не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду, суд вважає, що підстав вважати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання поважними відсутні.

Ураховуючи вищевикладене, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «ФК «ЄАПБ» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259-261, 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі № 751/13277/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя О.В. Киреєв