Ухвала суду № 10525979, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. м. КиївК-22327/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року

у справі № 11/15 «НА»

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»

до Житомирської обєднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у місті Житомирі)

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Житомирської обєднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Житомирі (далі відповідач), про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 18 червня 2004 року № 3059/26-0.

Постановою господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2006 року у позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року постанову господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2006 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 18 червня 2004 року № 3059/26-0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 1,70 грн. витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року та залишити без змін постанову господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Житомирська ОДПІ провела позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»при взаємовідносинах з ТОВ «Плутон»за вересень, листопад, грудень 2002 року, за результатами якої було складено доповнення № 26/26-2/20428705/14 від 18 червня 2004 року до акту № 106/7/23-4 від 11 лютого 2003 року.

В доповненні до акту перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, яке полягало безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Плутон»на загальну суму 215499,96 грн., в результаті чого підприємству було зменшено суму податку на додану вартість, заявлену платником до відшкодування з перевіряємий період, на суму 202907,00 грн. та додатково донараховано 12592,00 грн.

В доповненні до акту перевірки було вказано, що по наслідках попередньої перевірки з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету за вересень, листопад та грудень 2005 року, Житомирською ОДПІ було направлено запит № 70359/7/23-4 від 30 грудня 2003 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про підтвердження податкових зобовязань ТОВ «Плутон», з яким в перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки позивач, у відповідь на який ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що ТОВ «Плутон»станом на 20 січня 2004 року за юридичною адресою не знаходиться, місцезнаходження підприємства не відоме, крім іншого, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2004 року по справі № 2-2528/2004 за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до ОСОБА_1 про визнання фіктивного правочину недійсним було визнано недійсними установчі документи: статут та установчий договір ТОВ «Плутон»з моменту реєстрації підприємства, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Плутон»з моменту реєстрації підприємства.

18 червня 2004 року Житомирська ОДПІ на підставі доповнення № 26/26-2/20428705/14 від 18 червня 2004 року до акту № 106/7/23-4 від 11 лютого 2003 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 3059/26-0, яким згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктом 17 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»зменшила ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»суму бюджетного відшкодування за вересень, листопад та грудень 2002 року на 202907,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 215499,96 грн. по податковим накладним ТОВ «Плутон», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними з моменту реєстрації підприємства рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2004 року по справі № 2-2528/2004, а також з урахуванням того, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року по справі № 10/210«НА»за позовом Житомирської ОДПІ до ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»та ТОВ «Плутон»про визнання недійсними договорів рішення господарського суду Житомирської області від 26 листопада 2004 року було скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсними договори купівлі-продажу № 7-4/2002 від 23 вересня 2002 року, № 7-5/2002 від 03 вересня 2002 року, № 7-6/2002 від 21 листопада 2002 року, укладені між ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»та ТОВ «Плутон», та стягнуто з ТОВ «Плутон»на користь ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»2405500,00 грн., а з ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»одержане за угодами на суму 2405500,00 грн. в доход держави.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що позивач як платник податку правомірно відніс до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних суму податку на додану вартість у розмірі 215499,96 грн. грн., сплачену у вартості отриманої продукції за угодами з ТОВ «Плутон», оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Плутон»було зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебувало на податковому обліку, з врахуванням того, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2007 року по справі за позовом Житомирської ОДПІ до ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»та ТОВ «Плутон»про визнання недійсними договорів постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року було скасовано, а рішення господарського суду Житомирської області від 26 листопада 2004 року залишено в силі, виключивши з мотивувальної частини цього рішення посилання на неможливість застосування позивачем статті 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з доповнення № 26/26-2/20428705/14 від 18 червня 2004 року до акту № 106/7/23-4 від 11 лютого 2003 року, протягом вересня, листопада та грудня 2002 року позивачем згідно з даними книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) були відображені суми податку на додану вартість у розмірі 215499,96 грн. по операціях з ТОВ «Плутон»на підставі податкових накладних, перелік яких наведений у доповненні до акту перевірки. Факт одержання та оприбуткування продукції, а також факт проведення розрахунків за продукцію податковим органом не заперечується. При цьому зазначено, що вказані податкові накладні не мають юридичної сили, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2004 року по справі № 2-2528/2004 було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану з моменту реєстрації підприємства.

Матеріали справи також містять довідку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2000/7/15-106 від 25 вересня 2006 року «Про надання інформації»на запит ДПІ у м. Житомирі в якій вказано, що надати копії декларацій ТОВ «Плутон»по податку на додану вартість за вересень грудень 2002 року немає можливості, оскільки їх було знищено у звязку із закінченням терміну їх зберігання згідно акту виділення до знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню № 2 від 27 грудня 2005 року та на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13 грудня 2005 року № 679. Також у зазначеній довідці вказано, що згідно даних АРМу «Бест-Звіт»ТОВ «Плутон»за вказаний період надавало декларації по податку на додану вартість з такими показниками: за вересень 2002 року: загальна сума податкових зобовязань з податку на додану вартість (р. 9) 1190814,00 грн., загальна сума податкового кредиту (р. 17) 1189317,00 грн., розрахунки за звітний період (р. 20) 1497,00 грн.; за жовтень 2002 року: загальна сума податкових зобовязань з податку на додану вартість (р. 9) 890218,00 грн., загальна сума податкового кредиту (р. 17) 888861,00 грн., розрахунки за звітний період (р. 20) 1357,00 грн.; за листопад 2002 року: загальна сума податкових зобовязань з податку на додану вартість (р. 9) 734093,00 грн., загальна сума податкового кредиту (р. 17) 732935,00 грн., розрахунки за звітний період (р. 20) 1158,00 грн.; за грудень 2002 року: загальна сума податкових зобовязань з податку на додану вартість (р. 9) 989420,00 грн., загальна сума податкового кредиту (р. 17) 988003,00 грн., розрахунки за звітний період (р. 20) 1417,00 грн. Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано 01 серпня 2003 року згідно з наданою заявою за ф. 3-Р та зданим оригіналом свідоцтва платника податку на додану вартість.

Так, визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника податку на додану вартість, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 215499,96 грн., оскільки держава через свої органи легалізувала діяльність ТОВ «Плутон»як юридичної особи, в звязку з чим не можна обмежуватися лише фактом визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2007 року по справі за позовом Житомирської ОДПІ до ТОВ «Спільне українсько німецьке підприємство «Житомир Полісакс»та ТОВ «Плутон»про визнання недійсними договорів постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року було скасовано, а рішення господарського суду Житомирської області від 26 листопада 2004 року, яким було відмовлено у задоволенні позову, залишено в силі, виключивши з мотивувальної частини цього рішення посилання на неможливість застосування позивачем статті 49 Цивільного кодексу Української РСР.

За таких обставин, зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 202907,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна