Ухвала суду № 105258183, 26.04.2022, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 383/235/22

Провадження №2/405/277/22

У Х В А Л А

26 квітня 2022 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про прийняття до провадження та відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 07 квітня 2022 року звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом, в якому (позові) просить визнати виконавчий напис № 95666 від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В., таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах виконавчого провадження № 66913667, відкритого за постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В. на підставі виконавчого документу - виконавчого напису № 95666 від 15.07.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року дану цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Ленінського районногосуду м.Кіровограда області на підставі ч. 12 ст. 28 та ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Крім того, ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 383/235/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовлено.

Протоколом автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями Ленінськогорайонного судум.Кіровограда від22.04.2022року головуючим суддею посправі визначеносуддю ІвановуЛ.А.

В свою чергу, дослідивши дану позовну заяву в порядку вирішення питання про прийняття до провадження та відкриття провадження за зазначеним позовом, приходжу до висновку про необхідність направлення справи до суду, з якого вона надійшла, як такої, що направлена передчасно, виходячи з наступного.

Зокрема, як вбачається з ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2022 року, судом встановлено, що виконання оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 15.07.2021 року № 95666 здійснює приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Т.В. за адресою: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Чорновола В`ячеслава, 43. Також відсутні будь-які відомості про те, що виконавчий лист буде виконуватися за адресою: м. Бобринець Кіровоградська область.

В свою чергу, предметом поданого позивачем позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 95666 від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про стягнення з нього (позивача ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 18 532,00 грн.

При цьому, відзначається, що справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року, винесеній за результатами розгляду справи № 519/77/18.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачем ОСОБА_1 позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню пред`явлено до ТОВ «Фінфорс», як особи, на користь якої було вчинено виконавчий напис та яка являється стягувачем у виконавчому провадженні з виконання спірного виконавчого напису та місцезнаходження якої знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, кабінет 508-2 що територіально не відноситься до Подільського району м. Кропивницького.

При цьому, частиною 12 статті 28 ЦПК України, яка визначає підсудність справ за вибором позивача (альтернативна підсудність) та якою визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає місце виконання рішення, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

При цьому, законодавець пов`язує місце виконання виконавчого напису не з місцем знаходження кабінету/офісу державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 зауважив: «Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями».

Таким чином, у розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу є не місцезнаходження приватного виконавця, а місце проживання (перебування) боржника, місце його роботи, або місцезнаходження його майна.

Отже, для дотримання правил альтернативної підсудності позов необхідно пред`явити в суд за зареєстрованим місцем проживання позивача або місцем знаходження роботи позивача (у випадку звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника) або за місцем знаходження майна позивача.

В свою чергу, матеріали, додані позивачем до заяви, не містять, будь-яких доказів виконання виконавчого напису на території Подільського району м. Кіровограда.

Поряд з цим, із змісту позовної заяви вбачається, що зареєстрованою адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, у відповідності до адміністративного поділу м. Кропивницький на райони (Подільський та Фортечний) не відноситься до території Подільського району м. Кропивницький.

При цьому, в матеріалах справи відсутні постанови приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В., якою прийнято до виконання виконавчий документ, із зазначенням в них нерухомого майна, органів і установ, та їх місцезнаходження у Подільському районі м. Кропивницького, щодо яких виконавцем вчиняються виконавчі дії, що унеможливлює належне визначення судом питання про вчинення відповідних виконавчих дій на території саме Подільського району м. Кропивницького, тобто чи знаходяться на території Подільського району м. Кропивницький відповідні органи або установи, з якими позивач перебуває у трудових відносинах, а так само отримує пенсію, та чи наявне на території Подільського району м. Кропивницький майно (грошові кошти) боржника ОСОБА_1 , відносно яких приватним виконавцем можливо вчинити виконавчі дії.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що місцем виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса є Подільський район м. Кропивницького, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів стосовно того, що на території Подільського району м. Кропивницького проводяться будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - виконавчого напису № 95666, виданого 15.07.2021 року, у тому числі доказів працевлаштування, проживання ОСОБА_1 або знаходження будь-якого майна та/або грошових коштів боржника, у зв`язку з чим мали б проводитися відповідні виконавчі дії за спірним виконавчим написом, згідно положеньЗакону України «Про виконавче провадження», а отже відсутні підстави для належного визначення підсудності позову Ленінському районному суду м. Кіровограда.

Статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим та враховуючи, що дана справа направлена Бобринецьким районним судом Кіровоградської області до Ленінського районного суду м. Кіровограда, помилково та безпідставно, - повернення справи для вирішення питання про правильне визначення правил підсудності не може вважатися спором про підсудність.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування їхніх функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тобто юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з конституційними положеннями, у Законі України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів. Цим Законом, зокрема, закріплено положення щодо права на повноважний суд, відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма з`явилась саме завдяки впливу ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Питання підсудності регулюються відповідними процесуальними кодексами. Зокрема, підсудність цивільних справ визначається відповідно до ст.ст. 26-32 ЦПК України. Встановивши загальні правила підсудності, законодавець, разом з тим, передбачив обставини, за яких участь судді у справі, віднесеної до компетенції, недопустима, зважаючи на неможливість забезпечити неупередженість суду. Отже, принцип законного судді є фундаментом правил підсудності, він являє собою суттєву гарантію правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, відіграє роль судоустрійної засади, через його реалізацію досягається виконання завдань судочинства.

Зазначене розуміння принципу законного судді охоплюється також положеннями права на повноважний суд та включається до закріпленої у міжнародно-правових актах засади здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Таким чином, є всі підстави розглядати як принцип організації судової влади і судочинства в Україні - здійснення правосуддя судом, встановленим законом. Вимога розгляду справи судом, встановленим законом, передбачає здійснення правосуддя спеціально створеним згідно з законом юрисдикційним органом - судом, який уповноважений на підставі норм вирішувати питання у межах його компетенції.

Таким чином, комплексне поняття «належний суд» включає в себе дві складові: суд як орган судової системи та суд як суддя чи декілька суддів, що становлять його склад. Тобто, належний суд у розумінні належного судового органу може бути позначений поняттям «компетентний суд», що використовується у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, чи поняттям «повноважний суд», що застосовується Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що поняття «компетенція» є більш широким, доцільнішим є використання терміну «компетентний суд», під яким розуміється суд, наділений компетенцією розглянути ту чи іншу справу, яка підсудна даному суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, компетентний суд є не окремим абстрактним поняттям, а набуває свого значення лише стосовно розгляду та вирішення певної справи чи категорії справ, підсудних цьому судові, саме тих справ, на які поширюється юрисдикція цього суду. Отже, компетентним судом є орган судової системи держави, наділений компетенцією здійснювати правосуддя (юрисдикцією) у справах, що відповідно до закону йому підсудні. Відповідно правом особи на компетентний суд є її нічим не обмежене та безумовне право звернутися до того суду судової системи держави, який наділений відповідною компетенцією щодо розгляду підсудної йому справи.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що розгляд справи судом з порушенням правил підсудності свідчить про те, що справа розглянута некомпетентним (неповноважним) судом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.378 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Враховуючи викладене, вважаю, що цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, направлена Бобринецьким районним судом Кіровоградської області до Ленінського районного суду м. Кіровограда, на підставі ч. 12 ст. 28 та ч. 1 ст. 31 ЦПК України, помилково, на підставі чого прийняття її (справи) до провадження та відкриття провадження у справі Ленінським районним судом м. Кіровограда порушить визначення розгляду справи належним судом, що, в свою чергу, буде свідчити про розгляд справи некомпетентним судом та відтак є підставою для скасування рішення суду, ухваленого за наслідком розгляду цієї справи, у зв`язку з чим, вважаю за необхідне направити матеріали зазначеної цивільної справи до Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Керуючись ст. ст.27, 28, 31, 32, 187, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Матеріали цивільної справи № 383/235/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - направити до Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова