Постанова № 10524839, 14.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3007/10/2370 14.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю: представника позивача - управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.Черкаси Янбих М.О. за довіреністю №1605/07 від 15.02.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнобовязкове державне пенсійне страхування,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.Черкаси (далі по тексту - УПФУ в Придніпровському районі м.Черкаси) звернулося до суду, з адміністративним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак»(далі по тексту ТОВ «Сінко-Пак») заборгованості із сплати страхових внесків на загальнобовязкове державне пенсійне страхування за квітень 2010р. в сумі 7901,01грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «Сінко-Пак» як страхувальник зобовязаний сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі страхові внески, самостійно визначені в поданих до територіального органу Пенсіного фонду України розрахунках. Разом з тим, всупереч цьому відповідач належні суми внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не сплачував. Згідно розрахунку наданому до позовної заяви, загальна сума боргу комунального підприємства «Черкасиелектротранс» за квітень 2010 року становить 7901,01грн.

Отже, оскільки відповідачем не сплачена сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., позивач просив стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, хоча був повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи. Причини повторної неявки у судове засідання представника відповідача суду не повідомлялись. Письмових заперечень проти адміністративного позову відповідач не подав.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом «Закон №400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Приписами частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом «Закон №1058-IV»).

Статтями 1, 2 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1058-IV страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (трудового контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Стаття 20 Закону №1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

ТОВ «Сінко-Пак»зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 16.01.2004р. Виконавчим комітетом Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 03328675) і є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону №1058-IV, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 Закону №1058-IV, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті (а.с.7). Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 7425,27грн. у т.ч. 33,2% від фонду оплати праці в розмірі 7360,61грн., 4% - від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів в розмірі 64,66грн. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 2% сукупного оподатковуваного доходу в сумі 475,74грн.

Разом з тим, у звязку із неуплатою страхових внесків за квітень 2010р. заборгованість (недоїмка) становить 7901,01грн.

У звязку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни територіальним органом Пенсійного фонду України, на підставі частини 3 статті 106 Закону №1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу №Ю-99 від 01.06.2010р. (а.с.9). Зазначену вимогу отримано уповноваженою особою відповідача, проте, на час розгляду справи в суді, заборгованість сплачена не була та у передбаченому законодавством порядку не оскаржувалась.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби а також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (ст.23 Закону №1058-IV).

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнобовязкове державне пенсійне страхування задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінко-Пак» (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, 14-А, код - ЄДРПОУ 32795892) на користь управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси (18016, м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграда, 10, код ЄДРПОУ 21366934) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010р. в розмірі 7901 (сім тисяч девятсот одну) гривну 01 копійку.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з дотриманням вимог, передбачених ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяН.Ю. Гриньковська