Постанова № 10524571, 18.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48526/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Шаповалова І.А.

представника відповідача - Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Леомі-оригінал"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Леомі-оригінал" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач), яким просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 р. №0000112302/0/2240, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) в загальному розмірі 219600 грн., в тому числі за основним платежем - 146 400 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 73 200 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ фірма «Леомі Оригінал»за грудень 2008 року та січень 2009 року (акт № 2800/23-309/25170849 від 01.07.2009 р.) було встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в грудні 2008 року на суму 71400 грн. та в січні 2009 року у розмірі 75000 грн. в загальному розмірі 146400 грн. у зв'язку із включенням до податкового кредиту в зазначених періодах сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Тікко»по угодам які нібито є нікчемними. Вважають такі висновки відповідача помилковими, зазначали, що формували податковий кредит у вказаних звітних періодах з дотриманням правил формування податкового кредиту, встановлених п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується первинною документацією, тому вважають протиправним вищевказане донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ фірма «Леомі Оригінал»за грудень 2008 року та січень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2800/23-309/25170849 від 01.07.2009 р. Зазначали, що підприємством позивача неправомірно було віднесено у вищезазначених періодах до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 146400 грн. по господарських операціях за нікчемними угодами з ТОВ «Тікко», оскільки ці угоди не були спрямовані на реальне настання правових наслідків в зв'язку з відсутністю у ТОВ «Тікко»необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та чисельності працюючих, тобто відсутня фінансово-господарська діяльність. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Тікко»було анульовано актом від 17.07.2009 р. № 120.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Леомі Оригінал»(ідентифікаційний код 25170849) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 15.04.1998 р. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 31 від 16.11.2005 р., виданої відділом статистики у м. Комсомольську, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 25.21.0 виробництво пластин, труб та профілів з пластмаси, 25.22.0 виробництво тари з пластмаси, 21.21.0 виробництво гофрованого паперу та пакувань з паперу та картону та інш.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ серії № 23519754 серії НВ № 930199 від 29.05.1998 року, видане Державною податковою інспекцією в м. Комсомольську.

В процесі господарської діяльності для виробництва вищезазначеної продукції за видом діяльності по КВЕД 20.12.2008 р. між ТОВ «Тікко»(продавець) та ТОВ фірма «Леомі Оригінал»(покупець) було укладено договір № 20-12, згідно умов якого продавець зобовязується здійснити поставку та передати у власність покупцю продукцію (поліетилен, хімічні добавки), асортимент і ціна продукції зазначається в накладних (п.2.1 договору), орієнтовна вартість договору 500000 грн., в т.ч. ПДВ 83333, 33 грн. (п. 2.3 договору).

28.01.2009 р. між ТОВ «Тікко»(продавець) та ТОВ фірма «Леомі Оригінал»(покупець) було укладено договір № 28-1, згідно умов якого продавець зобовязується здійснити поставку та передати у власність покупцю продукцію (поліетилен, хімічні добавки), асортимент і ціна продукції зазначається в накладних (п.2.1 договору), орієнтовна вартість договору 600000 грн., в т.ч. ПДВ 100 000 грн. (п. 2.3 договору).

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Тікко»були видані наступні податкові накладні: від 30.12.2008 р. № 267 на суму 428400 грн., в т.ч. ПДВ 71400 грн., на підставі якої позивачем включено до податкового кредиту в грудні 2008 року - 71400 грн.; та від 29.01.2009 р. № 48 на суму 450000 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 75000 грн., на підставі якої позивачем включено до податкового кредиту в січні 2009 року 75000 грн.

Вищевказані податкові накладні, видані ТОВ «Тікко», були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних, а саме податкова накладна від 30.12.2008 р. № 267 до реєстру № 12 за грудень 2008 р. за № 51, податкова накладна від 29.01.2008 р. № 48 до реєстру № 1 за січень 2009 р. за № 44.

Також зазначені операції були відображені позивачем у Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за грудень 2008 р. та січень 2009 р. по підприємству ТОВ «Тікко»(і.п.н. 315744116033), а саме, за грудень 2008 р. на суму ПДВ 71400 грн., січень 2009 р. на суму ПДВ 75000 грн.

В період з 30.06.2009 по 01.07.2009 р. Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ фірма «Леомі Оригінал», за результатами якої складено акт від 01.07.2009 р. № 2809/23-309/25170849.

Перелік документів, використаних при перевірці, викладено на стор. 1 вищевказаного акту, а саме одна позиція декларації по ПДВ за грудень 2008 року, січень 2009 року.

Перевіркою встановлено, що у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3, 4 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а суми ПДВ в розмірі 146400 грн. (грудень 2008 р. 71400 грн., січень 2009 р. 75000 грн.) віднесено ТОВ фірма «Леомі Оригінал»до дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях у відповідних періодах за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у зв'язку з чим позивачем було занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет на вищевказану суму.

До таких висновків перевіряючий дійшов з огляду на результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тікко»- акт від 22.05.2009 р. № 20/76/23-309/31574417, якою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність, тому дані, наведені за період з 01.09.2008 р. по 30.03.2009 р. в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкового зобов'язання та податкового кредиту не є дійсними.

Крім того, на стор. 6 акту зафіксовано, що вчинення правочинів в січні 2009 р. між ТОВ фірма «Леомі Оригінал»та ТОВ «Тікко» підтверджується лише даними декларацій з ПДВ ТОВ фірма «Леомі Оригінал», в податковій декларації з ПДВ за січень 2009 р. ТОВ «Тікко»не відображені суми податкових зобов'язань по операціям з ТОВ фірма «Леомі Оригінал»і не має інших матеріальних слідів у вигляді документів бухгалтерського та податкового обліку банківських документів та документів щодо укладення і виконання угод.

На підставі вищевказаного акту Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення від 14.07.2009 р. № 0000112302/0/2240, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) 219600 грн., в тому числі за основним платежем 146400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73200 грн.

З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України «Про ПДВ») встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону встановлено випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а саме:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання

За визначенням п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону камеральною вважається перевірка, що проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

г) згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Як було встановлено вище судом, в період з 30.06.2009 по 01.07.2009 р. Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ фірма «Леомі Оригінал», за результатами якої складено акт від 01.07.2009 р. № 2809/23-309/25170849.

Перелік документів, використаних при перевірці, викладено на стор. 1 вищевказаного акту, а саме одна позиція декларації по ПДВ за грудень 2008 року, січень 2009 року.

Як вбачається із змісту вищезазначеного акту в основу висновків перевірки покладено акт невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ ТОВ «Тікко» від 22.05.2009 року № 2076/23-209/31574417. Перелік документів, використаних під час перевірки, викладено на стор. 1 акту, а саме декларації з ПДВ за вересень-грудень 2008 року та січень березень 2009 року, уточнюючі розрахунки з ПДВ за вересень - грудень 2008 року та січень 2009 року.

Тобто відповідачем було проведено камеральні перевірки як позивача, так і його контрагента ТОВ «Тікко».

В акті невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ ТОВ «Тікко» від 22.05.2009 року № 2076/23-209/31574417 було зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а, отже, і фінансово-господарської діяльності, визнано укладені товариством угоди нікчемними, а діяльність товариства такою, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем констатовано нікчемність угод позивача з ТОВ «Тікко»та безпідставне включення за даними угодами до складу податкового кредиту сум ПДВ за грудень 2008 року на суму 71400 грн. та січень 2009 року на суму 75500 грн.

Також акт позивача містить наступний висновок ревізора «не має інших матеріальних слідів у вигляді документів бухгалтерського та податкового обліку банківських документів та документів щодо укладення і виконання угод».

Разом з тим, судом встановлено, що первинні бухгалтерські, фінансово господарські документи, господарські договори позивача під час проведення документальної перевірки не досліджувалися, ревізором не витребовувалися та відповідно ні позивачем, ні його контрагентом не надавались, натомість в основу акту перевірки позивача покладено висновок акту невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з ПДВ ТОВ «Тікко» від 22.05.2009 року № 2076/23-209/31574417, який зроблено лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях ТОВ «Тікко».

Натомість у позивача наявні та були надані суду первинні бухгалтерські документи, якими підтверджено здійснення господарської операції по придбанню у ТОВ "Тікко" поліетилену та крейдових добавок (податкові накладні від 30.12.2008 року № 267, від 29.01.2009 № 48, видаткові накладні від 30.12.2008 року № ТС-0000093, від 29.01.2009 року № ТС-0000014), а також документи щодо подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності позивача (акти переробки сировини та виходу готової продукції, накладні на внутрішнє переміщення товару).

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном «арифметична помилка або описка»слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається із змісту акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Леомі Оригінал»від 01.07.2009 р. № 2809/23-309/25170849 та акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Тікко»від 22.05.2009 р. № 20/76/23-309/31574417, в ході перевірок вказаних осіб не було виявлено «арифметичних помилок або описок»та не встановлено методологічних помилок.

За викладених обставин, без дослідження первинних документів, що повинні підтверджувати здійснення господарської операції, встановлення їх наявності та достовірності висновки акту камеральної перевірки є необгрунтованими, а здійснені донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань є безпідставними.

Крім того, як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 14.07.2009 р. № 0000112302/0/2240, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) 219600 грн., в тому числі за основним платежем 146400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73200 грн., санкції позивачу нараховувались відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 зазначеного Закону у разі коли, контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону (за даними документальних перевірок), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Однак, як було встановлено вище судом, відповідачем була проведена камеральна перевірка ТОВ «Леомі Оригінал», що передбачено підпунктом «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, а відтак і штрафні санкції повинні були обраховуватися згідно п.п. 17.1.4. п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, в розмірі 5% суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на зазначене, відповідачем безпідставно було нараховано штрафні санкції позивачу на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону.

Доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з ТОВ «Тікко»суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тікко»не заперечується відповідачем та підтверджується первинними документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договори позивача з ТОВ «Тікко»були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Тікко»не має найманих працівників, форму 1-ДФ не подає, в декларації з податку на прибуток витрат на оплату праці не відображає, не є підтвердженням нікчемності укладених ним угод, оскільки товариство могло використовувати залучені трудові ресурси, а роботи за дорученням позивача (замовника) виконувалися із застосуванням його матеріалів, що передбачалося у договорах підряду.

Незнаходження ТОВ «Тікко»за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

Відомості про ТОВ «Тікко»наявні у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується витягом з ЄДР № 6105108 станом на 10.06.2010 року. Докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів ТОВ «Тікко»суду не надавались. Таким чином згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Доводи Кременчуцької ОДПІ про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Тікко», у зв'язку з чим видані ним позивачу податкові накладні не могли бути підставою для нарахування податкового кредиту судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Реєстрація платників ПДВ відповідно до п. 9.3. ст. 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходження (місцем проживання) особи.

Згідно із п. 9.2. ст. 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених п. 9.8. ст. 9 Закону.

Реєстр платників податку на додану вартість веде центральний податковий орган. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом, а саме, відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79.

Так, п. 35 вказаного Положення ( в редакції наказу , яка діяла на момент отримання Позивачем спірних податкових накладних) визначено, що для інформування платників податку ДПА України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті ДПА України:дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імя, по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номеру, номера свідоцтва або спеціального свідоцтва, дати його видачі; інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва та спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання, причин анулювання та підстав анулювання свідоцтв.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Тікко»було зареєстровано платником ПДВ з 01.09.2008 року, про що йому було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100136569 бланк форми № 2-ПДВ серії НБ № 138419. Згідно акту № 120 від 17.07.2009 р. вищевказане свідоцтво було анульовано.

Таким чином в момент здійснення та оформлення господарських операцій ТОВ «Тікко»з позивачем на підставі вищевказаних договорів (грудень 2008 року та січень 2009 року), контрагенти мали право виписувати податкові накладні та формувати на їх підставі свої зобов'язання та податковий кредит.

При цьому суд виходить з того, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов"язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України «Про податок на додану вартість», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Леомі-оригінал" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000112302/0/2240 від 14 липня 2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Леомі-оригінал" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 219 600 грн., в тому числі за основним платежем 146 400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73200 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Леомі-оригінал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько