Постанова № 10524308, 13.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.33

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2010 року Справа № 2а-3249/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Попові М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Ракітін О.В., дов. № 346 від 11.09.2009

від відповідача:Соболь К.Л., дов. № 88 від 11.01.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне підприємство» до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що КП «ШЕП» є комунальним підприємством, одним з видів діяльності якого є збір, вивіз та утилізація твердих побутових відходів.

Належним підприємству автомобілем д/н 07918 АР 19.03.2010 здійснювався збір та вивіз твердих побутових відходів на території м.Рубіжне. Послуги третів особам з перевезення вантажу вказаним автомобілем не надавались, між тим, працівниками відповідача складено акт перевірки, а у подальшому, 30.03.2010 винесено постанову про застосування до підприємства штрафних санкцій за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, а саме відсутність ліцензійної картки.

Крім того, винесено припис про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Вказані документи позивач просив суд визнати нечинними та скасувати постанову Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області від 30.03.2010 про застосування до КП «ШЕП» фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. та припис від 30.03.2010.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що 19.03.2010 здійснено перевірку транспортного засобу КП «ШЕП» д/н 07918 АР 19.03.2010, який здійснював збір та вивіз твердих побутових відходів від фізичних та юридичних осіб. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік документів, необхідних для перевезення вантажів, зокрема, ліцензійна картка, під час перевірки яка була відсутня автомобілю з перевезення твердих побутових відходів д/н 07918 АР. Вважав, що оскаржувані постанова та припис від 30.03.2010 прийнято законно та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Комунальне підприємство «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 01.04.1992, ідентифікаційний код 13395773. Засновником КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» є Рубіжанська міська рада, одним з видів діяльності КП «ШЕП» є комплексний збір, вивіз, поховання й утилізація твердих побутових відходів юридичним і фізичним особам, надання транспортних послуг (а.с. 6 11)

Як вбачається з договору № 275 від 22.09.2004 з урахуванням доповнень від 30.06.2009, укладеного між КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради та Приватним акціонерним товариством «Луганське регіональне управління автобусних станцій, КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради взяло на себе зобовязання виконувати роботи з очистки від побутових відходів обєктів замовника за плату, визначену рішенням виконкому Рубіжанської міської ради (а.с. 39-41)

Згідно подорожнього листа № 0055148 від 19.03.2010 водій ОСОБА_3 здійснював вивезення сміття за маршрутом «Фокстрот Автовокзал» на автомобілі ГАЗ 53 державний номерний знак АР 07918 (а.с. 45).

Автомобіль ГАЗ 53 державний номерний знак АР 07918 сміттєвоз вантажний належить на праві власності КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради, що підтверджено копією технічного паспорту автомобіля (а.с. 44).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення, 19.03.2010 державними інспекторами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевірено транспортний засіб марки «ГАЗ 53» державний номерний знак 07918 АР, який належить КП «ШЕП», що здійснював вивезення сміття, під керуванням водія ОСОБА_3, та встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: при перевезенні вантажу, у водія відсутня ліцензійна картка.

Результати рейдової перевірки викладено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.03.2010, з яким водій ОСОБА_3 ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 30). Йому також було вручено повідомлення про запрошення представника КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради прийняти участь у розгляді справи 29.03.2010, про що в корінці повідомлення є його власний підпис. (а.с. 31)

Також, перевіряючими зроблено відмітку про проведення перевірки у дорожному листі № 0055148 від 19.03.2010 (а.с. 45)

На підстави вищевказаного акта рейдової перевірки 30.03.2010 начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганської області прийнято постанову № 098671 про застосування до КП «Шляхо-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 12), а також припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт від 30.03.2010, яким позивачу запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 29.04.2010.

Вирішуючи питання про законність зазначених актів індивідуальної дії суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 види господарської діяльності, повязані з наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» підлягають ліцензуванню.

Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень здійснюється у відповідності до приписів Закону України “Про автомобільний транспорт” № 2344-ІІІ від 05.04.2001 р. (далі за текстом Закон № 2344).

Виходячи з вимог ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензія видається на здійснення господарської діяльності, зокрема, з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Статтею 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом.

До субєктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Згідно з Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190, головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими субєктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі Порядок 1567).

Згідно з п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі по тексту Положення), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190.

Відповідно до п. 6 Положення територіальні управління у відповідному регіоні в тому числі мають право: перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт; у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування; проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, (далі Закон № 2344) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Стаття 1 Закону № 2344 визначає основні терміни, які в ньому вживаються. Так, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, послуги з вивезення побутових відходів здійснюються позивачем на договірних умовах, за плату, транспортним засобом. Таким чином, в розумінні Закону № 2344 позивач є автомобільним перевізником.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно зі статтею 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону № 2344 передбачає також, що вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями. Транспортний засіб спеціалізованого призначення транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Як вбачається зі ст. 19 вказаного Закону, транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Таким чином, виходячи з вказаних норм, автомобіль спеціального призначення для транспортування сміття та інших відходів належить до категорії вантажних автомобілів. Відтак, суд вважає безпідставним твердження позивача щодо того, що вивезення побутових відходів не є перевезенням вантажу, оскільки автомобіль не належить до категорії вантажних, а є спеціальним.

У відповідності до Порядку оформлення погодження проїзду великогабаритних та (або) великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами України, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 06.03.2003 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 р. за № 430/7751 вантаж усі предмети з моменту їх прийняття для перевезень до видачі одержувачу.

Твердження позивача на те, що законодавець відокремив такі поняття як „перевезення відходів” та „перевезення вантажів”, тому перевезення відходів не належить до перевезення вантажів, суд не приймає, виходячи з наступного. Зазначені поняття передбачені різними Законами. Як зазначалось, правовідносини щодо здійснення послуг з перевезеннь врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт». Правовідносини щодо поводження з відходами встановлює Закон України „Про відходи”. При цьому вищезазначені вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» не суперечать нормам Закону України „Про відходи”, яким встановлено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; перевезенням відходів є транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Тобто, за таких підстав суд вважає за можливе віднесення побутових відходів до поняття вантажу.

Статтею 60 Закону № 2344 передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до п. 21 вищезгаданого Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт встановленої форми.

Пунктами 25-27 цього Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи субєкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа субєкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи субєкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно пункту 31 Порядку за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Припис підлягає обов'язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки позивачем, як автомобільним перевізником, що здійснює послуги з перевезення побутових відходів на договірній основі, за плату, транспортним засосбом, в порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснено надання послуг з перевезень вантажу без ліцензійної картки.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з положень ст. 104 КАС України захисту у суді підлягає порушене або оспорювань право.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, фінансова санкція застосована в межах, визначених Законом № 2344, уповноваженою на те особою. Відсутність передбаченої законодавством ліцензійної картки свідчить про факт неналежного оформлення позивачем документів, визначених ст. 48 Закону № 2344.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятої ним постанови про застосування фінансових санкцій та припису від 30.03.2010, а тому, викладені у позовній заяві доводи позивача суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є субєктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Шляхо-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Луганській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 098671 від 30.01.2010 та припису від 30.03.2010 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 14 липня 2010 року.

Суддя

Смішлива Т.В.