Рішення № 105242388, 13.07.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2022 року м. Рівне№460/13415/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) та просив: визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій; зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом як працівнику освіти відповідно до ст. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що в червні 2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент набуття права на отримання пенсії його спеціальний трудовий стаж на різних посадах в закладах освіти становив 38 років 1 місяць і 29 днів, тому при призначенні вперше пенсії за віком йому відповідно до ст. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику закладу освіти, який працював на посадах, які дають право на отримання грошової допомоги зі стажем понад 35 років, повинна бути виплачена грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій. Проте відповідач відмовив у виплаті вказаної грошової допомоги з тих підстав, що його спеціальний трудовий стаж становить менше 35 років. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся за судовим захистом.

Ухвалою від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив, в якому позов заперечив повністю. Зокрема, зазначив, що на підставі поданої заяви ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 03.01.2019 за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаж роботи позивача на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 цього Закону, станом на 03.01.2019 становить 32 роки 1 місяць 29 днів. Згідно з записами трудової книжки з 15.08.1978 по 14.05.1979 позивач працював на посаді вчителя Білокриницької середньої школи; з 24.06.1981 по 28.08.1985 на посаді вчителя середньої школи Млинівського району; з 02.09.1991 по 10.07.1994 на посаді вчителя Теслугівського МНВК; з 11.07.1994 по 22.08.1995 на посаді директора Хотинської ПЗСШ; з 23.08.1995 по даний час на посаді вчителя Хотинської ПЗСШ. Крім того, в трудовій книжці позивача міститься запис про період роботи з 01.09.1985 по 01.09.1991 на посаді майстра практичного водіння трактора Теслугівського МНВК. Проте, посада майстра практичного водіння у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах Переліком №909 не передбачена. Враховуючи наведене, підстав для нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає, у зв`язку з відсутністю 35 років страхового стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. З таких підстав відповідач просив відмовити в позові повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.01.2019 призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У червні 2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії за віком.

На звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 17.06.2021 № 5239-4992/Р-02/8-1700/21 повідомило, що згідно з документами, долученими до заяви про призначення пенсії, позивач досяг пенсійного віку 02.01.2019. На вказану дату його стаж роботи на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень цього Закону, становить 32 роки 1 місяць 29 днів, а саме:

з 15.08.1978 по 14.05.1979 на посаді вчителя Білокриницької середньої школи;

з 24.06.1981 по 28.08.1985 на посаді вчителя середньої школи Млинівського району;

з 02.09.1991 по 10.07.1994 на посаді вчителя Теслугівського МНВК;

з 11.07.1994 по 22.08.1995 на посаді директора Хотинської ПЗСШ;

з 23.08.1995 по даний час на посаді вчителя Хотинської ПЗСШ.

Крім того, в трудовій книжці позивача міститься запис про період роботи з 01.09.1985 по 01.09.1991 на посаді майстра практичного водіння трактора Теслугівського МНВК. Проте, посада майстра практичного водіння у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах Переліком №909 не передбачена.

Також відповідач зауважив, що рішенням Радивилівського районного суду від 03.03.2021 у справі № 569/10319/19 встановлено факт виконання позивачем роботи на посаді майстра виробничого навчання Теслугівського навчально-виробничого комбінату в період з 01.09.1985 по 02.09.1991. Однак таким рішенням суду жодних зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не покладено.

За наведеного, відповідач вказав про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком у зв`язку з відсутністю 35 років страхового стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Вважаючи протиправною відмову в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим судом обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 1 та п. 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 відображені, зокрема, записи:

з 15.08.1978 по 14.05.1979 робота на посаді вчителя Білокриницької середньої школи;

з 24.06.1981 по 28.08.1985 робота на посаді вчителя середньої школи Млинівського району;

з 01.09.1985 по 02.09.1991 робота на посаді майстра практичного водіння трактора Теслугівського МНВК;

з 02.09.1991 по 10.07.1994 робота на посаді вчителя Теслугівського МНВК;

з 11.07.1994 по 22.08.1995 робота на посаді директора Хотинської ПЗСШ;

з 23.08.1995 по даний час робота на посаді вчителя Хотинської ПЗСШ.

Період з 01.09.1985 по 02.09.1991 роботи позивача на посаді майстра практичного водіння трактора Теслугівського МНВК відповідач не врахував до страхового стажу позивача таким, що дає право на виплату спірної грошової допомоги.

Суд встановив, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 03.03.2021 №569/10319/19, яке набрало законної сили 06.04.2021, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено факт виконання ОСОБА_1 роботи на посаді «майстра виробничого навчання» Теслугівського навчально-виробничого комбінату в період з 01.09.1985 по 02.09.1991.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).

В розділ 1 "Освіта" цього Переліку включені такі посади в Міжшкільних навчально-виробничих комбінатах: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Слід зазначити, що Наказом Міністра освіти СРСР від 27.06.1974 р. №75 «Про перейменування посад інструкторів з навчання практичного водіння автомобіля на посади майстрів виробничого навчання водінню і встановлення для них нових посадових окладів» були затверджені нові умови оплати праці працівників освіти на цих посадах.

При цьому зміна трудової функції вищезазначених працівників не відбулася. Таким чином, починаючи з 27.06.1974 у закладах освіти мали бути лише посади майстрів виробничого навчання, посад майстрів практичного водіння з вказаного часу не було передбачено.

У наказі Міністерства освіти і науки України «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів» №665 від 01.06.2013р. зазначено професію (посаду) майстер виробничого навчання навчального закладу (код КП-3340). Посада майстра практичного водіння відсутня.

За такого правового регулювання, суд дійшов висновку, що робота позивача в період з 01.09.1985 по 01.09.1991, відповідно до записів в його трудовій книжці, на посаді майстра практичного водіння трактора Теслугівського МНВК, підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки така трудова діяльність позивача фактично є виконанням роботи на посаді майстра виробничого навчання, що передбачено Переліком № 909.

Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, які дають право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, становить 38 років 01 місяць 29 днів.

Відтак дослідженими в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 35 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058, а тому їх неврахування відповідачем суд вважає протиправним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскільки в ході судового розгляду встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду його роботи на посаді в закладі освіти, а також нарахуванні та виплаті йому при призначенні пенсії грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, то зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, є належним способом відновлення порушеного права позивача.

Таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які враховуються судом при вирішенні цієї справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не довів правомірності поведінки у спірних правовідносинах. Доводи позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства та відповідають обставинам справи, а тому позов слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладену в листі від 17.06.2021 № 5239-4992/Р-02/8-1700/21, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 липня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.О. Дорошенко