Рішення № 105224637, 13.07.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Одеса

Справа № 521/8683/20

Провадження № 2/521/259/22

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Федорової А.В.,

Учасники справи:

Позивач - Головне управління національної поліції в Одеській області

Представник - Безугла Алла Сергіївна

Відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Головного управління національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося з позовом Головне управління Національної поліції в Одеській області, місцезнаходження за адресою: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, до ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги за період з 2016 року по 2019 року у розмірі 19545,44 гривень та судовий збір у розмірі 2102,0 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ОСОБА_2 в даний момент проживає в кімнаті АДРЕСА_2 . Згідно доповідної записки коменданта ВКЕЗ ЦЗ ГУНП в Одеській області Бочкової Л.В., ОСОБА_2 в період з 2016 року по 2019 року не сплачував за комунальні послуги та на сьогодні в нього наявний борг у розмірі 19545,44 гривень. Сума заборгованості підтверджується листом начальника УФЗБО ГУНП в Одеській області № 14/534/2 від 21 травня 2020 року. На виконання вказаних вимог наказом ГУНП в Одеській області № 366 від 11 лютого 2020 року затверджено Положення про гуртожиток Головного управління Національної поліції в Одеській області, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно пп. 2 п. 3 розділу III наймачі зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку. Відповідно до п. 6 розділу III Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за житлово-комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку із проживанням. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП в Одеській області та особою, що проживає в гуртожитку. З 2016 року з ОСОБА_2 договір найму житла не укладався оскільки останній не сплачував за житлово-комунальні послуги, проте відповідач продовжував проживати в гуртожитку та користуватися надаваними йому послугами. В порушення зазначених норм закону ОСОБА_2 відмовляється виконувати свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги - відмовити в повному обсязі, посилаючись на таке.

З позовом ГУНП в Одеській області він не згоден, так як позовні вимоги безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_2 дійсно, проживає у кімнаті АДРЕСА_2 . Коли він служив в органах внутрішніх справ у м. Одесі, у січні 2009 року його було поселення з членами його родини - дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1 у гуртожиток за вищезазначеною адресою. У 2005 році під час несення служби по охороні громадського порядку він отримав поранення. У 2013 році через погіршення стану здоров`я, внаслідок чого він не міг продовжувати службу у органах внутрішніх справ, ОСОБА_2 був звільнений з ОВС. Згідно з наказом №217 о/с від 27.05.2013 року його було звільнено у запас ЗС України. Внаслідок поранення та подальшого погіршення стану здоров`я, ОСОБА_2 з 2013 року має статус інваліда 2 групи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни 2 групи. З моменту його вселення у гуртожиток, ОСОБА_2 сплачував плату за спожиті комунальні послуги, але після отримання ним поранення та отримання статусу інваліда війни, він перестав сплачувати зазначені платежі, так як користується пільгами, наданими йому державою, що підтверджується копією довідки про постановку на облік управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі. З часу взяття на облік, він кожен рік надавав відповідні довідки про наявність пільг комендантам гуртожитку.

Відповідно до вимог п. 4)- 5) ч. 1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

У відповідності до п. 1 Постанови № 94 від 16 лютого 1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

З початку із ним укладалися договори найму житла, але після того, як він став інвалідом війни 2 групи, із ОСОБА_2 перестали укладати такі договори, мабуть по причині того, що він перестав сплачувати за комунальні послуги, та дійсно, як зазначено у позові, з 2016 року він продовжує проживати у гуртожитку без договору найму, будь-які посадові особи ГУНП в Одеській області не зверталися до нього з пропозицією укласти відповідний договір найму. Як зазначено у п. 6 Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, наданому позивачем, наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку з проживанням. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП та особою, що проживає у гуртожитку. Позивач не звертався до нього з пропозицією укласти такий договір, між ними не укладалося договору найму, та між ними не визначалося розмір плати за проживання.

Також, позивачем не надано розрахунку, затвердженого Головним управлінням, відповідно до якого повинно визначатися розмір плати. Позивачем не надано доказів того, що ним було надано в певної кількості за певними тарифами відповідні комунальні послуги. Разом з тим, позивачем на підтвердження наявності та розміру його заборгованості надана довідка, згідно якої заборгованість складає 19545,44 грн. ОСОБА_2 проживає у кімнаті разом із своєю колишньою дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1 . Із розрахунку не вбачається, скільки всього було нараховане на кімнату та яким чином були розподілені послуги між ними. Яким чином були проведені розрахунки, за якими тарифами проводилися розрахунки, за яку кількість наданих та спожитих послуг - позивачем відомостей не надано, з чого складаються визначені у довідці цифри заборгованості, чи на підставі лічильників, чи на підставі середнього розміру споживання, скільки яких послуг щомісячно було спожито, скільки за які послуги потрібно заплатити по яким тарифам - не зазначено. Тому така довідка не є належним доказом надання комунальних послуг та існування заборгованості за їх споживання.

Крім того, якщо припустити, що позивач має підстави для стягнення з нього заборгованості за спожиті комунальні послуги, у такому разі він може просити це зробити в межах позовної давності у три роки, тобто звернувшись до суду у травні 2020 року, позивач мав би право стягувати заборгованість при наявності доказів її існування і доказів його обов`язку її сплачувати тільки з травня 2017 року. На підставі викладеного, позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, так як не підтверджено належними доказами розмір заборгованості за спожиті комунальні послуги, не взято до уваги те, що ОСОБА_2 , як інвалід війни 2 групи користуюся пільгами у розмірі 100% по сплаті за комунальні послуги, стою з цього привиду на обліку у службі соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси, а тому він не повинен сплачувати платежі за спожиті комунальні послуги.

Позивач Головне управління національної поліції в Одеській області надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просив залишити відзив ОСОБА_2 на позовну заяву Головного управління Національної поліції в Одеській області без задоволення та задовольнити позов Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 .

Зазначив, що після отримання статусу особи з інвалідністю другої групи внаслідок війни, ОСОБА_2 перестав сплачувати платежі за спожиті комунальні послуги, став на облік в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси та користується пільгами що надаються державою. З 2016 року між ГУНП в Одеській області та ОСОБА_2 договори найму житла не укладалися у зв`язку із чим останній продовжив проживати у гуртожитку без такого договору та стверджує, що в наслідок відсутності договору про найм житла, то розмір плати за проживання не визначався.

ОСОБА_2 , також посилається на положення: п. 4) - 5) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 1 Постанови № 94 від 16 лютого 1994 р «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись вказаними положеннями, відповідач стверджує, що ГУ НП в Одеській області повинно врахувати статус особи з інвалідністю другої групи в наслідок війни, який має ОСОБА_2 та у відповідності з вимогами законодавства надавати йому пільги незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів сім`ї, які проживають разом з ним, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним, надавати пільги у вигляді: 100-процентної знижки плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; Відповідно до п. 6 Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку з проживанням.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строки давності при поданні позовної заяви про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги.

Як вбачається з наданих документів після отримання поранення та отримання статусу особи з інвалідністю другої групи внаслідок війни, з 2016 року ОСОБА_2 перестав сплачувати платежі за спожиті комунальні послуги, посилаючись на постановку на облік в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси у зв`язку із чим йому надаються пільги визначені законодавством. З метою отримання пільг ОСОБА_2 щорічно надавав комендантам гуртожитку відповідні довідки.

Відповідно до положень п. 4) - 5) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (визначених в ст. 7), надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

У відповідності до п.1 Постанови № 94 від 16 лютого 1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

Відповідно до п. 6 Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, наданому позивачем, наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку з проживанням. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП та особою, що проживає у гуртожитку.

Так, на підставі довідки про наявність пільг, позивач надає пільгу на користування житлом (квартирна плата), а саме кімнатою гуртожитку, що знаходиться на балансі ГУ НП в Одеській області для ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується наданими копіями документів.

Пільга надається у вигляді 100-процентної знижки плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю).

Результатом надання позивачем такої пільги у відповідності з розрахунком загальної площі кімнати, плата за користування житлом (квартирна плата) не сплачується відповідачем, крім того, вимога про стягнення такої плати у позові не висувається.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

При з`ясуванні порядку надання пільг на оплату комунальних послуг, то доцільним буде перш за все з`ясувати суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Зазначений закон також надає визначення житлово-комунальних послуг як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Крім того визначається перелік комунальних послуг до яких належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України про «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначається термін «колективний споживач» - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

У п. 3 ч. 4 ст. 7 вказаного Закону закріплюється обов`язок колективного споживача забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають із договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У зв`язку із вищевикладеним, зазначається що відповідач хибно трактує положення на які посилається у відзиві на позовну заяву, а саме не правильне визначення суб`єкта надання пільг.

Беручи до уваги п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ГУ НП в Одеській області у правовідносинах у сфері надання житлово-комунальних послуг виступає як колективний споживач (юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги), а не виконавець комунальних послуг певного виду.

Відповідно до п. 4 - 5, ст. 12, 13, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 6 серпня 2014 року № 409 визначається такий порядок отримання пільг: перший пакет необхідних документів подається до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

В разі оформлення пільги за фактичним місцем проживання, подається довідка про ненадання пільги за місцем реєстрації. Другий та інші пакети документів подаються до регіональних представників постачальників послуг (обленерго, облгаз, комунальні підприємства - надавачі послуг) з яким укладається індивідуальний договір про надання комунальних послуг . Надавай комунальних послуг робить відмітку в договорі про надання послуг. Оплата комунальних послуг за пільговими тарифами здійснюється з моменту подачі споживачем заяви.

Таким чином, відповідач ставши на облік в управлінні соціального захисту населення за місцем проживання отримав право на пільги визначені законом. Однак невірно застосувавши норми чинного законодавства, відповідач тільки частково виконав процедуру з надання йому пільг на комунальні послуги, як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни. Так відповідач не уклав індивідуальні договори про надання комунальних послуг з виконавцями таких послуг та не надав їм копії документів про наявність пільг.

Зазначене потягло за собою той факт, що ОСОБА_2 маючи підстави та право на пільги, фактично їх не використовував, що утворило заборгованість по сплаті комунальних послуг.

В такому разі згідно з п. 5 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг виконавець комунальної послуги зобов`язується проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Однак відповідач користувався та продовжує користуватись усіма наданими йому послугами, проте не оплачував і не оплачує їх у період з 2016 року по теперішній час, у зв`язку з чим за ОСОБА_2 міститься заборгованість за конкретний період на чітко встановлену суму.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно із ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу)

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно- правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово- комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу.

Крім того, застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими у Цивільному процесуальному кодексі України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Так, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Позивач заперечував проти застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, зазначивши, що позивач зазначає у відповіді на відзив, що ним визнається факт того, що він звертався до відповідних посадових осіб ГУМВС України в Одеській області (ГУНП в Одеській області) із наданням довідок, що ОСОБА_2 користується 100% пільгами щодо оплати житла та комунальних послуг, але позивач помилково вважає, що ним повинні надаватися лише пільги щодо користування житлом - кімнатою в гуртожитку, а тому ним не нараховувалася плата за це для нього.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на яку посилається позивач у відповіді, передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, але не передбачений порядок надання цих пільг, як то зазначає позивач. Та цією статтею не передбачено обов`язок на укладання індивідуальних договорів з поставщиками послуг. Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, але не передбачений порядок надання цих пільг, як то зазначає позивач.

Та цією статтею також не передбачено обов`язок відповідача на укладання індивідуальних договорів з поставщиками послуг.

Статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначені пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону, але не передбачений порядок надання цих пільг, як то зазначає позивач.

Позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій простив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги за період з 2016 року по 2019 року у розмірі 19545,44 гривень, та судовий збір у розмірі 2102,0 гривень, а також зняти ОСОБА_2 з реєстрації за місцем проживання у зв`язку із порушенням правил реєстрації місця проживання.

Відповідно до адресної картки ОСОБА_2 останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно цього ж документу підтверджує право на проживання в житті є договір найму жилого приміщення №53 від 01 січня 2017 року. Перевіривши дані обставини позивачем було виявлено, що договір №53 від 01 січня 2017 року з ОСОБА_2 , не укладався та взагалі не існує. Та встановлено, що схожий за номером договір №053 від 01 січня 2017 року було укладено між ГУ НП в Одеській області та ОСОБА_4 . Також було виявлено договір найму житлового приміщення №140 від 01 січня 2017 року який було укладеного вже з відповідачем, проте на підставі цього договору жодних дій щодо реєстрації місця проживання не здійснювалось. Відповідно до п. п. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують: - право на проживання в житлі..; - право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі..; - проходження служби у військовій частині.. Таким чином, у позивача виникли сумніви щодо законності реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 та вважає, що ОСОБА_2 було зареєстровано місце проживання за неіснуючими документами.

До суду надана ксерокопія свідоцтва про смерть відповідача ОСОБА_2 , за якою вбачається, що відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року витребовано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до актового запису про смерть № 13576 від 22 грудня 2020 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача надав до суду клопотання про витребування доказів щодо правонаступників відповідача.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2021 року витребувано з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса інформацію про те, хто звертався до нотаріальної контори із відповідними заявами після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи складався від імені ОСОБА_2 заповіт. Якщо такі звертання мали місце та заводилася спадкова справа - надати суду посвідчені копії документів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

За відповіддю Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 25.11.2021 р. за №35632/02-14 Свідоцтво про право на спадщину за законом після сперті ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 20.07.2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2022 року залучено до участі у справі замість відповідача ОСОБА_2 , який вибув з процесу у зв`язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , його правонаступника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , у цивільній справі за позовом Головного управління національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Представник позивача надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у зв`язку із її відсутності на території України та всі заперечення проти позову, подані її батьком, який помер, підтримує, з позовом не згодна, а також просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що згідно довідки № 125 (виписка з домової книги про склад сім`ї та прописку), ОСОБА_5 проживав в кімнаті АДРЕСА_2 .

Згідно доповідної записки коменданта ВКЕЗ ЦЗ ГУНП в Одеській області Бочкової Л.В., ОСОБА_2 в період з 2016 року по 2019 рік не сплачував за комунальні послуги та наявний борг у розмірі 19545,44 грн., що підтверджується листом начальника УФЗБО ГУНП в Одеській області № 14/534/2 від 21 травня 2020 року.

Відповідно до ст. 130 ЖК України, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 131 ЖК України, примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.

Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.

На виконання вказаних вимог наказом ГУНП в Одеській області № 366 від 11 лютого 2020 року затверджено Положення про гуртожиток Головного управління Національної поліції в Одеській області, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області).

Згідно пп. 2 п. 3 розділу III наймачі зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку.

Відповідно до п. 6 розділу III Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за житлово-комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку із проживанням.

Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП в Одеській області та особою, що проживає в гуртожитку.

З 2016 року з ОСОБА_2 договір найму житла не укладався оскільки останній не сплачував за житлово-комунальні послуги, проте відповідач продовжував проживати в гуртожитку та користуватися надаваними йому послугами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між ОСОБА_5 та ГУНП в Одеській області існували та продовжують існувати цивільно-правові відносини, наявність яких породжує для сторін певні права та обов`язки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зокрема, статтею 815 ЦК України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло.

Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу Української PCP, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 Житлового кодексу Української PCP, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Після отримання статусу особи з інвалідністю другої групи внаслідок війни, ОСОБА_5 перестав сплачувати платежі за спожиті комунальні послуги, став на облік в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси та користується пільгами що надаються державою. З 2016 року між ГУНП в Одеській області та ОСОБА_5 договори найму житла не укладалися у зв`язку із чим останній продовжив проживати у гуртожитку без такого договору та стверджує, що в наслідок відсутності договору про найм житла, то розмір плати за проживання не визначався.

Відповідно до положень п. 4) - 5) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (визначених в ст. 7), надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

У відповідності до п.1 Постанови № 94 від 16 лютого 1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

Відповідно до п. 6 Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, наданому позивачем, наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку з проживанням. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП та особою, що проживає у гуртожитку.

На підставі довідки про наявність пільг, позивач надає пільгу на користування житлом (квартирна плата), а саме кімнатою гуртожитку, що знаходиться на балансі ГУ НП в Одеській області для ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується наданими копіями документів.

Пільга надається у вигляді 100-процентної знижки плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю).

Результатом надання позивачем такої пільги у відповідності з розрахунком загальної площі кімнати, плата за користування житлом (квартирна плата) не сплачується відповідачем, крім того, вимога про стягнення такої плати у позові не висувається.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

При з`ясуванні порядку надання пільг на оплату комунальних послуг, то доцільним буде перш за все з`ясувати суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Зазначений закон також надає визначення житлово-комунальних послуг як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Крім того визначається перелік комунальних послуг до яких належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України про «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначається термін «колективний споживач» - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

У п. 3 ч. 4 ст. 7 вказаного Закону закріплюється обов`язок колективного споживача забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають із договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У зв`язку із вищевикладеним, зазначається що відповідач хибно трактує положення на які посилається у відзиві на позовну заяву, а саме не правильне визначення суб`єкта надання пільг.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117).

Згідно із пунктом 1 Положення № 117 передбачено, що Реєстр осіб, які мають право на пільги - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

При цьому, пунктом 3 Положення № 117 встановлено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується (п. 5 Положення №117).

З викладеного вбачається, що відповідач набуває право на отримання пільг, встановлених для осіб з інвалідністю внаслідок війни з моменту отримання відповідного статусу, проте механізм фактичної реалізації зазначених пільг відбувається шляхом внесення відомостей про пільговика до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Відповідачем не надано належних доказів того, що він звертався із заявою до територіального структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про надання йому пільг з оплати житлово-комунальних послуг та включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ОСОБА_6 має безумовне право на отримання пільг, встановлених для учасників бойових дій, однак, право на призначення таких пільг реалізується у встановленому законом порядку.

Нарахування пільг та субсидій з подальшим відшкодуванням з боку держави та/або органів місцевого самоврядування, здійснювалось на підставі Постанови КМУ № 860 від 13.11.2013 року, яка втратила чинність на підставі прийняття Постанови КМУ № 606 від 26.07.2018 року.

З прийняттям постанови Кабінету міністрів України № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» від 17.04.2019 року, яка набрала чинність з 01.10.2019 року, було внесено зміни до механізмів відшкодування пільг та субсидій.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України «Щодо надання з 01.10.2019 року пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» від 28.10.2019 року з 01.10.2019 року набрав чинності Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 807) (далі - Порядок).

Згідно із Порядком, змінився механізм надання та розрахунку громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, витрат з управління багатоквартирним будинком (для громадян, що проживають у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи (далі - об`єднання).

За новим механізмом пільги на оплату житлово-комунальних послуг, на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, на відшкодування витрат з управління багатоквартирним будинком, розраховуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а не управителями багатоквартирним будинком, виконавцями комунальних послуг, об`єднаннями.

При наданні пільг у грошовій формі (готівковій чи безготівковій формі) управителі, виконавці комунальних послуг нараховують повну плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (за їх наявності) - без урахування розміру пільг. Аналогічний підхід стосується і об`єднань в частині витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 7 Постанови КМУ №373 виплата пільг здійснюється за заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. У разі подання заяви після 15 жовтня (15 травня) протягом опалювального (неопалювального) сезону пільга надається у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок пільговика в уповноваженому банку з місяця, що настає за місяцем подання заяви.

За викладених обставин суд вважає, що у ОСОБА_5 існують боргові зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно наданому розрахунку заборгованості позивач вказує на заборгованість, яка утворилася з січня 2016 року (а. с. 78 - 80).

Позивач звернувся до суду із позовною заявою 01 червня 2020 року, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості починаючи з 01 червня 2017 року по 31 грудня 2019 року на загальну суму - 8212,9 грн, за якою:

Водопостачання:

За 2017 рік - 504,31 грн; за 2018 рік - 564,48 грн; за 2019 рік - 748,89 грн, всього: 1817,68 грн.

Теплопостачання:

За 2017 рік - 566,50 грн; за 2018 рік - 850,98 грн; за 2019 рік - 850,20 грн, всього: 2267,68 грн.

Електропостачання:

За 2017 рік - 1826,64 грн; за 2018 рік - 1163,34 грн; за 2019 рік - 1101,56 грн, всього: 4127,54 грн.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до актового запису про смерть № 13576 від 22 грудня 2020 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що також свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 22 грудня 2020 року, запис №13576.

За відповіддю Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 25.11.2021 р. за №35632/02-14 Свідоцтво про право на спадщину за законом після сперті ОСОБА_5 видано ОСОБА_1 20.07.2021 року.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позов в частині зняття ОСОБА_5 з реєстрації за місцем проживання у зв`язку із порушенням правил реєстрації місця проживання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тобто у розмірі 42 % (8212,9 х 100 : 19545,44). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі - 882,84 грн слід покласти на відповідача (2102,0 х 42 % :100).

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у розмірі 882,84 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 317, 319, 509, 526, 541, 543, 610, 611, 625 ЦК України; ст. ст. 13, 141, 137, 263, 265, 268, 272, 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , як правонаступника відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, ЄДРПОУ 40108740) заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 01.06.2017 по 31.12.2019 р. в сумі 8212,9 грн (вісім тисяч двісті дванадцять грн 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління національної поліції в Одеській області судовий збір в сумі 882,84 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 13 липня 2022 року.

СУДДЯ: В.К.Гуревський