Рішення № 105223853, 07.07.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4941/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великомостівської міської ради Львівської області, за участю третьої особи Приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Сироїд Галини Іванівни про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати за ним право власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 .

На обґрунтування позову зазначив, що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 26.12.2018р. зареєстровано спадкову справу після його смерті.

Позивач та його сестра ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті батька.

Сини покійного ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та дружина покійного ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача та ОСОБА_7 , які уклали договір про розподіл часток.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_7 успадкувала після смерті батька квартиру в м.Великі Мости, а позивач житловий будинок по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, який збудований в 1988 році та не є самочинним будівництвом.

За життя батько не зареєстрував право власності на спірний житловий будинок, що є перешкодою в спадкуванні такого позивачем.

Позивач та його представник подали зави про розгляд справи у їх відстуності, позов підтримали.

Відповідачі подали заяву, в якій позов визнали. Просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З довідки №376 від 04.04.2011р. встановлено, що Виконавчим комітетом Бутинської сільської ради Сокальського району Львівської області погоджено прийняття в експлуатацію завершеного будівництва індивідуального житлового будинку загальною площею 120,9кв.м з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , забудовником якого є ОСОБА_6 .

В 2018 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть.

Позивач ОСОБА_4 є сином спадкодавця ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження.

Позивач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2 26.12.2018р. звернулися до нотаріуса із заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 .

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 26.12.2018р. подали нотаріусу заяви, в яких відмовилися від своїх часток в спадковому майні після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 17.12.ю2021р. уклали договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого у власність ОСОБА_2 переходить 1/4 частка квартири АДРЕСА_2 ,а у власність ОСОБА_4 переходять земельні ділянки площею 1,4219га та площею 0,4156га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Великомостівської міської ради Львівської області.

17.12.2021р. ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_6 , зокрема на земельну ділянку площею 1,4219га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великомостівської міської ради Львівської області.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Враховуючи вищезазначене, житловий будинок, право власності на який не зареєстровано за спадкодавцем, але будівництво якого завершено до 05.08.1992 року, може бути предметом спадкування та перейти у власність до спадкоємців на підставі судового рішення.

Однак, в даній справі судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_6 погоджено прийняття в експлуатацію будівництво житлового будинку загальною площею 120,9кв.м, який станом на 04.04.2011р. був завершеним.

Поряд із цим, позивач просить визнати за ним право власності на вказаний будинок, вказуючи його загальну площу 177,1кв.м. та ця площа будинку зазначена в технічних паспортах, виготовлених в період після смерті спадкодавця.

Таким чином, станом на день прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», загальна площа спадкового житлового будинку не могла становити більше 120,9кв.м

Жодних документів, якими надано дозвіл на реконструкцію чи перепланування спірного житлового будинку та збільшення його площі, стороною позивача не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Частиною третьою статті 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Не набувають такого права і спадкоємці цих осіб.

З огляду на зазначене, судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великомостівської міської ради Львівської області, за участю третьої особи Приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Сироїд Галини Іванівни про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Галина Іванівна, місцезнаходження: вул.Тартаківська,3, м.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович