Ухвала суду № 105213273, 10.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55099/21-ц

пр. 4-с-279/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Сеньковська В. Я.

справа №757/55099/21-ц

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року до суду надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення інформації з виконавчого провадження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов?язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести інформацію щодо передачі машиномісць та зняття арешту з майна з виконавчого провадження №34128692 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою №1862/9 від 02.12.2012 року ВДВС Печерського РУЮ.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що у відділі виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві перебував на виконанні виконавчий лист №2-3080-1/10, виданий 15.11.2011 року на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року змінено спосіб виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року шляхом звернення стягнення на машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_10 підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , та машиномісця № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 .

Зазначає, що оскільки рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року повністю виконано шляхом звернення стягнення на машиномісця у підземному паркінгу та доплати різниці заборгованості грошовою сумою, дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення інформації з виконавчого провадження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є неправомірними.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Від скаржника надійшла заява про розгляд скарги у його відсутність, скаргу підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази додані до неї, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 447-451 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22.10.2010 року позов - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в солідарному порядку загальну суму заборгованості по кредиту та відсотках за кредитним договором № 303-Ф/07 від19.12.2007 року у розмірі 252 541,73 долари США, що станом на 22.10.2010 року згідно офіційного курсу гривні до долару США становить 1 997 605,08 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором № 303-Ф/07 від 19.12.2007 р. у розмірі 78 595,45 грн та стягнуто судові витрати по 910, 00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2013 року змінено спосіб виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року шляхом звернення стягнення на машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_10 підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , та машиномісця № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 .

Постановою ВДВС Печерського РУЮ №1862/9 від 02.12.2012 року накладено арешт на вказане майно.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції Шиян О.В. від 21.10.2013 року вказані вище паркомісця, що належали на праві власності ОСОБА_1 , були передані в рахунок погашення боргу на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» на загальну суму 2 054 400, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, оскільки вартість переданих на користь стягувача паркомісць не покрила повністю заборгованість перед ПАТ АБ «Укргазбанк», то різницю в розмірі 22 710, 53 грн. сплачено готівкою через касу банку 19.03.2014 року.

Так, в ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних страв від 18 лютого 2016 року зазначено, що вартість майна, отриманого банком в рахунок погашення боргу становила 2 054 400 грн, а боржником доплачено по квитанції від 19 березня 2014 року №ПН226 - 22 710, 53 грн, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2010 року виконано боржником у повному обсязі (справа №6-35779ск15).

Таким чином, боржниками було повністю виконано рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року, а виконавче провадження закінчено.

Відповідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Частинами 6-9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з листа №110/41404/2021 від 20.10.2021 року за підписом заступника Голови Правління АБ «Укргазбанк» у 2014 році відповідно до Акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна та передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від ОСОБА_1 до АБ «Укргазбанк» перейшли права власності на наступні машиномісця (гаражі): машиномісця № НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , та машиномісця № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 77, ст. 79 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене та враховуючи, що на даний час виконавче провадження завершене та рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2010 року виконано в повному обсязі, суд погоджується з доводами заявника про те, що такий арешт, на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує права власника майна.

За роз`ясненнями пункту 18 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 56-59, 61, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 13, 77, 79, 81, 317, 353, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невнесення інформації з виконавчого провадження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов?язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести інформацію щодо передачі машиномісць та зняття арешту з майна з виконавчого провадження №34128692 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою №1862/9 від 02.12.2012 року ВДВС Печерського РУЮ.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Скаржник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Суб`єкт оскарження: Печерський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Різницька, 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022.

Суддя Г.О.Матійчук