Ухвала суду № 10521116, 24.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2010 р. м. КиївК-19728/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: неявка

відповідача: Стеценко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року

у справі № 2-а-75/07(22-а-2718/07)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн «Стирол»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Концерн «Стирол» звернулось до суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.04.2007 року № 0000012332/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4500602 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки не було враховано два платіжних доручення, які свідчать про фактичну сплату поставщикам товарів податку на додану вартість у сумі 4500602 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Горлівська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, за наслідками якої складено Акт від 20.04.2007 року № 848/23-511-1/05761614.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), відповідно до абзацу «а»якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Податковим органом встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4500602 грн. Такий висновок податковим органом мотивовано тим, що вказана сума фактично не сплачена позивачем постачальникам товару.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2007 року № 00000122332/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4500602 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки податковим органом не були враховані суми податку, фактично сплачені позивачем постачальникам товару у січні 2007 року на підставі двох платіжних доручень на загальну суму 4500602 грн., які не були вказані податковим органом у додатках до Акта перевірки.

Як зазначено судами, про ці обставини позивач вказав у протоколі розбіжностей до Акта перевірки, зазначивши, що до Акта безпідставно не включено платіжні доручення на суму 4500602 грн. Протокол розбіжностей податковим органом отримано 27.04.2007 року, але не було враховано.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем у січні 2007 року, тобто у періоді, що передує лютому 2007 року, було фактично сплачено постачальникам товару податок на додану вартість у загальній сумі 4500602 грн., яка відноситься до загальної суми, що становить різницю між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР є неправомірним.

Доводи податкового органу відносно того, що позивачем не було надано під час перевірки відповідних платіжних доручень не знайшли свого належного підтвердження.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4500602 грн. (у звязку з начебто несплатою вказаної суми постачальникам товару) є помилковим та зроблений внаслідок порушення порядку проведення та оформлення результатів перевірки.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін на підставі частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис) Конюшко К.В.

(підпис) Голубєва Г.К. (підпис) Ланченко Л.В. (підпис) Нечитайло О.М. (підпис) Пилипчук Н.Г.