Рішення № 105189599, 06.07.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/50/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу № 916/50/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (65082, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Сабанєєв міст, будинок 5/7, квартира 6; код ЄДРПОУ 34930385)

про стягнення 7674,46 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Шишлюк В.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна», в якому просить стягнути з відповідача 7674,46 грн збитків за пошкодження вантажу при виконанні договору експедиторських послуг.

Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву (вх. №51/22 від 05.01.2022) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви (пункти додатків до позовної заяви №№ 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 19); належних доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу листом з описом вкладення (з урахуванням вимог даної ухвали).

Цією ж ухвалою запропоновано позивачу надати належним чином засвідчений переклад письмових доказів, які містяться в переліку додатків до позовної заяви за №№ 4, 5, 9, 10, 12, 14, на мову господарського судочинства українську мову; запропоновано позивачу надати копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) належної якості.

24.01.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №1938/22), до якого додано виправлену позовну заяву з урахуванням виявлених недоліків, вказаних у п. 2 резолютивної частини ухвали від 17.01.2022.

Ухвалою від 02.02.2022 прийнято до розгляду позовну заяву (вх. №51/22 від 05.01.2022), відкрито провадження у справі №916/50/22, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 02.03.2022, запропоновано сторонам реалізувати процесуальне право на подання заяв по суті спору та встановлено відповідні строки.

17.02.2022 через систему «Електронний суд» представник відповідача надав відзив (вх. №4639/22).

Рішенням зборів суддів від 24.02.2022 з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних та продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану. В зв`язку з цим, призначене на 02.03.2022 судове засідання по справі не відбулось.

17.03.2022 на електронну пошту суду надійшов лист, в якому представник позивача клопотав про продовження строку розгляду справи до закінчення правового режиму воєнного стану.

Ухвалою від 17.05.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи призначено на 22.06.2022.

22.06.2022 розгляд справи відкладено на 06.07.2022.

04.07.2022 представник відповідача через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення по справі.

06.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів сторін.

Як вказав позивач, 11.03.2020 між ним та ТОВ «АТБ-Маркет» (далі Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №04г0д (далі Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов`язані з відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням транспортно-експедиторських послуг.

Вказав, що 09.04.2019 між відповідачем (експедитором) та Страхувальником (клієнтом) укладено Договір транспортного експедирування №88189 (далі Договір експедиторських послуг), за яким експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати, а за необхідності організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах і в порядку, передбачених вказаним договором.

Зазначив, що на виконання заявки №46398/156538_12 від 30.09.2020 відповідач прийняв для перевезення вантаж товари народного споживання з відвантаженням у м. Одеса, отримувач вантажу Страхувальник. Даний вантаж було доставлено у пошкодженому стані, про що складено акти та висновки експертів.

Вважає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків по Договору експедиторських послуг, Страхувальнику було нанесено збитки у розмірі 7674,46 грн.

Звернув увагу, що в результаті нестачі продукції, застрахованої позивачем за Договором страхування, на підставі страхового акту №ARX2691909 від 05.01.2021 та зібраних документів розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 7674,46 грн.

Посилаючись на приписи ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», вказав, що до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

З огляду на вищенаведене, позивач зазначив, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як перевізника, відповідального за недостачу товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції відповідач звернув увагу на те, що у якості доказів понесення збитків позивач надає до суду копію акту про пошкодження товару від 12.11.2020, складеного комісією за участю техніка по обліку, старшого комірника, кладівника-приймальника складу та водія, підпис якого відсутній.

Як вказав відповідач, комісією нібито було виявлено брак у товарі (маска фільтрувальна захисна) у кількості 1050 шт. В зазначеному документі відсутні відомості про причини браку товару, відсутні також і будь-які фотоматеріали, що свідчили б про факт намокання такого товару.

Звернув увагу, що у претензії ТОВ «АТБ-Маркет» від 27.11.2020 №27-11-2020/2 йдеться саме про проникання води у контейнер, що спричинило намокання 21 упаковки по 50 шт. Водночас послався на п. 5.1.5. Договору страхування, згідно з яким страхових у будь-якому випадку не здійснює виплату страхового відшкодування, якщо збитки викликані недостатністю або непридатністю упаковки застрахованого вантажу або підготовки його до транспортування, недотриманням правил завантаження, розвантаження, укладки, закріплення, складування вантажів встановленим правилам і нормам, та відправленням вантажів у пошкодженому стані. За вказаних обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог Договору страхування в частині прийняття обґрунтованого рішення про виплату страхового відшкодування.

Зазначив, що в порушення умов п. 13.3.3. Договору страхування Страхувальник не надав позивачу документи, що свідчать про подальшу долю пошкодженого вантажу, що викликало у відповідача сумнів у реальності настання страхового випадку.

Також, відповідач вказав про порушення позивачем цілого ряду положень Договору страхування.

Згідно з пп. 6.13.1. Договору страхування не застраховано будь-які випадки пошкодження вантажу водою, окрім пошкоджень, що відбулись внаслідок: аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних (спринклерних) систем або інших гідравлічних систем; раптових (не викликаних необхідністю їхнього вмикання) спрацювань протипожежних (спринклерних) систем, відповідно до умов п. 6.13.2. Договору.

З аналізу змісту пп. 6.13.1. Договору страхування відповідач дійшов висновку, що здійснення страхового відшкодування відбулось всупереч умовам вказаного договору та є безпідставним через наявність вичерпного списку обставин для здійснення страхового відшкодування у випадку пошкодження вантажу водою.

Крім того, відповідач відзначив, що Страхувальником не було надано жодних документів на підтвердження настання страхового випадку, які необхідні згідно з положеннями п. п. 13.3.2.1., 13.3.3., 13.1.4. Договору страхування, зокрема, при морських перевезеннях морський протест, виписка з судового журналу, аварійний сертифікат, а також комерційний та страховий акти.

Вказав, що у відповідності до п. 14.7.1. Договору страхування страхове відшкодування може бути отримане Страхувальником тільки у тому випадку, якщо він виконав усі обов`язки відповідно до умов договору. Тож відповідач дійшов висновку, що недотримання позивачем умов Договору страхування не спричинило наявності в останнього права на заявлення регресної вимоги, обов`язковою умовою для виникнення якої є факт встановлення винної особи, з вини якої було завдано збитків, тобто у даному випадку доведення вини відповідача (експедитора).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вказав позивач та не заперечував відповідач, 09.04.2019 між ТОВ «АТБ-Маркет» та відповідачем було укладено Договір транспортного експедирування №88189, за яким експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати, а за необхідності організувати виконання визначених даним договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах і в порядку, передбачених вказаним договором.

За умовами вказаного договору виконавець (відповідач) зобов`язується за плату та згідно із заявкою на перевезення вантажу, поданою замовником (ТОВ «АТБ-Маркет»), доставити переданий йому замовником або третьою особою (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачеві.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 929 ЦК України, яка повністю кореспондується зі змістом ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В ст. 932 ЦК України зазначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

На виконання заявки №46398/156538_12 від 30.09.2020 відповідач прийняв для перевезення вантаж товари народного споживання (далі товари) з розвантаженням у м. Одеса, отримувач вантажу ТОВ «АТБ-Маркет».

Як вбачається з матеріалів справи, товари було придбано ТОВ «АТБ-Маркет» за контрактом на поставку продукції №3368-YM/CN від 08.11.2019 (далі Контракт), укладеним між продавцем YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO,. LTD., Китай, та покупцем ТОВ «АТБ-Маркет».

На виконання Контракту продавець виставив покупцю інвойс №ML2020081 від 23.09.2020 (Т.1 а.с. 23) на загальну вартість 67 856,00 USD.

Серед інших товарів, в інвойсі значились Маски фільтрувальні захисні KN95. FFP2 NR., арт. YMKN95-1/YMKN95-3 у кількості 100 000 од., загальною вартістю 26 000 USD.

Позивач вказав, що отримувачем вантажу є Страхувальник (ТОВ «АТБ-Маркет), місце розвантаження Одеса. У матеріалах справи (Т. 1, а.с. 26) наявна копія CMR-накладної неналежної якості, на підставі якої не є можливим встановлення факту перевезення вантажу (товарів) . Водночас відповідач не заперечував проти такого факту, що в сукупності з іншими матеріалами справи дає підстави вважати його встановленим.

Згідно з актом служби логістики ТОВ «АТБ-Маркет" від 12.11.2020 (Т. 1, а.с. 27), складеним комісією за участю техніка по обліку, старшого комірника, кладівника-приймальника складу та водія, комісією було виявлено брак у товарі (маска фільтрувальна захисна KN95. FFP2 NR., арт. YMKN95-1/YMKN95-3) у кількості 1050 шт. Також комісією встановлено, що на момент прибуття до РЦ Одеса/Дачне контейнер INKU2536587 знаходився в запломбованому стані.

12.11.2020 Страхувальник надав позивачу заяву про подію та на виплату (Т. 1, а.с. 28-29), в якій повідомив про подію, яка має ознаки страхового випадку, а саме про відкриття контейнера №INKU2536587 та виявлення при цьому пошкодження (намокання) вантажу масок у кількості 800 шт. Також просив виплатити страхове відшкодування.

Заява Страхувальника про подію та на виплату була складена на підставі укладеного між Страхувальником та позивачем Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами, та заяви на страхування окремого перевезення вантажу №2963 від 01.10.2020.

За розрахунком начальника відділу врегулювання складних не моторних збитків АТ «СК «АРКС» розмір страхового відшкодування склав 7674,46 грн, які згідно з платіжним дорученням № 739325 від 11.01.2021 позивач перерахував Страхувальнику.

05.01.2021 позивачем складено Страховий Акт № ARX2691909, який кваліфікує подію як страховий випадок, та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування 7674,46 грн, а також зазначено про наявність у страховика права регресу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц, провадження N 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону N 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом N 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Господарський суд в контексті обставин даної справи вказує, що за правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» після виплати страхового відшкодування до страховика мало б перейти право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, позивач в результаті заміни кредитора (ТОВ «АТБ-Маркет») мав набути його права по відношенню до відповідача в частині фактично сплаченого страхового відшкодування.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на підставі Договору страхування, проте, з порушенням умов вказаного договору, які полягають в наступному:

- пункт 6.13. Договору страхування щодо застереження, що за вказаним договором НЕ застраховано будь-які випадки пошкодження вантажу водою, окрім пошкоджень що відбулись внаслідок: аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних (спринклерних) систем або інших гідравлічних систем; раптових (не викликаних необхідністю їхнього вмикання) спрацьовувань протипожежних (спринклерних) систем, відповідно до умов п. 6.13.2. Договору.

Однак, як свідчать матеріали справи, пошкодження вантажу відбулося саме внаслідок його намокання, тобто пошкодження водою, що не може вважатися страховим випадком за умовами Договору страхування.

- пункт 13.3.3. щодо відсутності документів для доведення розміру збитку, які позивачеві слід було надати: комерційні акти, акти огляду вантажу представником Страховика, уповноваженим на це (сюрвейєром, аварійним комісаром), документи що свідчать про подальшу долю пошкодженого, зіпсованого вантажу (акти про списання, акти про знищення, акти про уцінення товару, акти розбирання, акти утилізації), акти експертизи, оцінки та подібні документи, складені відповідно до законів та, або звичаїв того місця, де визначається збиток…;

- пункти 12.2.3. 12.2.5. щодо необхідності виконання Страхувальником наступних дій при настанні події, що може бути визнана страховим випадком чи виникненні загрози настання такої події, зокрема, вимагати складання та видачі комерційного акту, складеного відповідно до законів/звичаїв держави, на території якої відбулась подія, що має ознаки страхового випадку, з відображенням в комерційному акті відомостей про вантаж, транспортний засіб, маршрут прямування і очікуваний розмір збитків, який, крім Страхувальника або його представника, повинен підписати представник перевізника (експедитора, власника складу).

- пункт 14.7.1. щодо можливості отримання Страхувальником страхового відшкодування тільки в тому випадку, якщо він виконав усі обов`язки відповідно до умов договору.

Слід зазначити, що при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Таким чином, розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню, до заподіювача шкоди із суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором (Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, ВСУ; URL: https://precedent.ua/2110000106).

Отже, для виникнення підстав переходу до позивача права вимоги до відповідача в порядку суброгації, у даному випадку необхідною є одночасна наявність: 1) страхового випадку, умови настання якого передбачені Договором страхування; 2) розрахованої за умовами Договору страхування суми збитку та суми страхового відшкодування; 3) фактичної виплати суми страхового відшкодування Страхувальнику.

Однак, виплата страхового відшкодування відбулась без належної на те підстави, так як за умовами укладеного між позивачем та Страхувальником Договору страхування (п. 6.13.) факт пошкодження товару в результаті намокання не мав би визнаватися позивачем страховим випадком.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з огляду на порушення позивачем встановленого Договором страхування порядку виплати страхового відшкодування, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, так як страховик в порядку суброгації не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування.

Щодо клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи до закінчення правового режиму воєнного стану, суд зазначає наступне.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено до 25 квітня 2022 року (Указ Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні), а з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 діб (Указ Президента України №341/2022 від 17.05.2022 року).

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 цього ж Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої, зокрема, підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду чи продовження розгляду справи до закінчення правового режиму воєнного стану.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а його явка у судове засідання не була визнана судом обов`язковою.

При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (65082, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Сабанєєв міст, будинок 5/7, квартира 6; код ЄДРПОУ 34930385) про стягнення 7674,46 грн відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06 липня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков