Ухвала суду № 105131975, 06.07.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4890/22

Провадження №: 1-кп/755/980/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2022 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Омельян І.М., при секретарі Котко А.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100040001246 від 27.05.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полонне Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: останнім вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 20.02.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за участю учасників кримінального провадження: прокурора Назарука В.С.,

захисника Николенка Р.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001246 від 27.05.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2022 року призначено підготовче судове засідання по вказаному кримінальному провадженню. Упідготовчому судовому засіданні прокурор заявив та подав письмове клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_1 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від до 3 років;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місце проживання останніх з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні; - п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися за викликом до суду;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки останній обвинувачується в іншому кримінальному провадженні, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме ч. 1 ст. 121 КК України.

Захисник Николенко Р.С. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики, наведенні прокурором, є не обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суддя приходить до наступного.

Згідно зі ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №12022100040001246 обґрунтованість підозри ОСОБА_1 на стадії судового розгляду, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, ґрунтується на: протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.05.2022 року; протоколі огляду місця події від 27.05.2022 року, протоколі проведення обшуку від 27.05.2022 року; протоколах допитів від 27.05.2022 року, 31.05.2022 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 27.05.2022 року; протоколах проведення слідчого експерименту від 27.05.2022 року та 31.05.2022 року; протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 01.06.2022 року; повідомленні про підозру від 28.05.2022 року; повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 10.06.2022 року; постанові про визнання речового доказу від 27.05.2022 року; постанові про призначення експертизи від 02.06.2022 року. Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено кримінальне правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на свідків та потерпілого, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами є досить реальним.

Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий,вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку за попереднім вироком, обвинувачується в іншому кримінальному провадженні, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме ч. 1 ст. 121 КК України, тому має схильність до вчинення нових злочинів. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, майновий стан обвинуваченого, не працює, те, що він раніше неодноразово судимий.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Обвинувачений є особою раніше судимою, офіційно ніде не працює, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду та органів досудового розслідування, вчинив корисливий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, обвинувачується в іншому кримінальному провадженні, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме ч. 1 ст. 121 КК України, тому має схильність до вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, тобто, в цій ситуації, тримання під вартою може бути застосовано до обвинуваченого, оскільки, крім ризиків передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений має не зняту та не погашену судимість, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи за ч. 1 ст.121 КК України в іншому кримінальному провадженні. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченому обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 03 серпня 2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 24810 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки: не відлучатись за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; заборонити спілкування з потерпілим, та свідками в кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала судді щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 07 липня 2022 року о 12 годині 00 хвилин.

Суддя І.М. Омельян