Рішення № 105131937, 06.07.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2575/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

у с т а н о в и в :

16.02.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, у якому просить визнати недійсним кредитний договір №1/955111415 від 26.08.2021 року.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 26.08.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №1/955111415. За цим договором кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором в порядку та строки передбачені цим договором, зокрема Графіком платежів (п. 1.1. Кредитного договору). Відповідно п. 1.2. кредитного договору сума позики становить 10000,00 грн. Комісія за видачу кредиту складає 14% від суми кредиту, що становить 1400,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів (п. 1.5. Кредитного договору). Пунктом 1.4. кредитного договору встановлено, що строк, на який надається кредит становить 365 днів. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 730% річних, тобто 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку, передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в Графіку платежів, що у загальному розмірі становить 71600,00 грн. Пунктом п. 2. кредитного договору визначено, що нарахування процентів на суму кредиту починається з 8-го дня користування кредитом. Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що мета отримання кредиту позичальником - споживчі ціни, отже, на думку позивача, кредит є споживчим. Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушено його права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим, позивачем у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому позивач змушений був звернутись до суду. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15, 23 цього Закону. Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахування відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Позивач вказує, що відповідно до п. 4.3.1. Кредитного договору він начебто підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Проте, позивач стверджує, що фактично працівники відповідача при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не надавали паспорт кредиту, як і ні де про це позивач не ставив свій підпис. Позивач вважає, що відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема він не надав позивачу повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладання договору про надання споживчого кредиту. Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Вимогами ч. 1, ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України). Таким чином, виконання вимоги ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист споживачів» в їх сукупності - є обов`язком для фінансової установи, визначеним законом, в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа до укладання з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами. Також згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Позивач вказує, що не мав можливості детально ознайомитися з умовами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Позивачу повинен був бути наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов, що регулюються законодавством, з яким позивач ніколи в житті не зустрічалася та який укладений на не вигідних для позивача умовах. Позивач здійснюючи оформлення кредиту через інтернет за 15 хвилинний проміжок часу, не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті укладання даної угоди. З врахуванням наведеного, позивач при укладенні Кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками Фінансової установи їх умови. Недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладання. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 730% річних, тобто 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку, передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в Графіку платежів, що у загальному розмірі становить 71600,00 грн. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», не справедливими є зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. За користування позикою в розмірі 10000,00 грн. на 365 днів позивач відповідно до п. 2.1. кредитного договору сплачує фінансовій установі проценти в розмірі 71600,00 грн., а отже, сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Крім того, згідно п. 1.5. кредитного договору передбачена комісія за видачу кредиту, яка складає 14% від суми кредиту, що становить 1400,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів. Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. За положеннями ч. 5 ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. На думку позивача, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за видачу кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача. Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. За рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року за №15-рп/2011, вбачається, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають під час укладання, так і виконання такого договору. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Незаконність стягнення банком супутніх платежів (комісії за видачу кредиту) встановлена й у постановах Верховного Суду від 27.12.2018 року у справі №695/3474/17 та від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19. Позивач вважає незаконним встановлення в кредитному договорі комісії за видачу кредиту, яка є послугою, що супроводжує кредит, як компенсація супутніх послуг банку, за рахунок позичальника, оскільки банки не мають право встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Таким чином, позивач вважає, що п. 1.5. Кредитного договору та п. 1 Додатку №1 до Кредитного договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту мають бути визнані судом недійсними. Позивач вказує, що пунктом 6.4. кредитного договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник нібито надає кредитодавцю свою однозначну та безумовну згоду на збір та обробку його персональних даних, включаючи, але не обмежуючись, збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням та поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про позичальника з метою виконання кредитодавцем умов цього договору, статутної діяльності кредитодавця та вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Позивач вважає, що п. 6.4. Кредитного договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних». Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Поряд із цим, за ст. 32 Конституції України, не допускається збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди, крім випадків, визначених Законом лише в інтересах національної безпеки, економічних благ та прав людини. Так, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особистість без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом. Також згідно п. 6 ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Поряд з цим, відповідно до абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», згідно яких особа має право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на їх обробку. Позивач вказує, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі ст. 202 ЦК України. В той же час статтею 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Отже, у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб`єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (стаття 15 Закону). На думку позивача, його позбавлено права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, так як у п. 6.4. кредитного договору встановлено фактично її безстроковість та безвідкличність, що є порушенням закону та підставою для визнання такого пункту недійсним. Позивач вказує, що таким чином при укладанні договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», а тому є всі підстави для визнання його судом недійсним в цілому.

Ухвалою суду від 18.04.2022 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 18.04.2022 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, однак у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.08.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №1/955111415. За змістом вказаного договору:

- п. 1.1., на підставі та на умовах цього договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за цим договором у порядку та строки передбачені цим договором, зокрема графіком платежів;

- п. 1.2., сума кредиту становить 10000,00 грн. та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супровідних послуг третіх осіб;

- п. 1.3., мета отримання кредиту позичальником - споживчі цілі, що не суперечать законодавству;

- п. 1.4., строк на який надається кредит становить 365 днів. Кредит надається позичальнику на умовах із поверненням суми кредиту в кінці строку користування кредитом;

- п. 1.5., комісія за видачу кредиту складає 14% від суми кредиту, що становить 1400,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів;

- п. 2.1., позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 730% річних, тобто 2% від суми кредиту (залишку суми кредиту) за кожен день користування кредитом в межах строку передбаченого п. 1.4. та п. 2.2. договору у порядку, розмірі та строки встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 71600,00 грн.;

- п. 2.3., у випадку повернення позичальником суми кредиту та сплати комісії в повному обсязі раніше строку зазначеного у п. 2.2. цього договору, проценти за договором не нараховуються;

- п. 3.2., підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від кредитодавця всю інформацію про порядок і строки повернення кредиту у повному обсязі до підписання цього договору;

- п. 3.5., позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в повному обсязі в термін визначений графіком платежів. Позичальник має право достроково (у тому числі частинами) повернути суму кредиту та оплатити інші платежів за договором;

- п. 4.1., підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

п. 4.1.1., всі без виключення умови договору йому добре відомі та зрозумілі, а також він вважає ці умови справедливими по відношенню до себе та кредитодавця та погоджується з ними;

п. 4.1.2., позичальник володіє достатнім обсягом дієздатності для укладення і виконання цього договору, а також відсутні будь-які обставини, що можуть вплинути на дійсність цього договору та він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням;

- п. 4.3., підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

п. 4.3.1., отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію вказану в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі ознайомився з такою інформацією на сайті кредитодавця: creditcafe.com.ua;

п. 4.3.2., до моменту укладення цього договору належним чином ознайомився з Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця: creditcafe.com.ua;

- п. 6.4., підписанням цього договору позичальник надає кредитодавцю свою однозначну та безумовну згоду на збір та обробку його персональних даних, включаючи, але не обмежуючись, збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про позичальника, з метою виконання кредитодавцем умов цього договору, статутної діяльності кредитодавця (в тому числі виконання вимог законодавства про фінансові послуги) та вимоги Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

- п. 8.4., укладаючи цей договір сторони засвідчують, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за цим договором обчислена згідно додатку №3 до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит затвердженим постановою правління НБУ №16 від 11.02.2021 року та становить 104776% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 83000,00 грн.; загальні витрати за кредитом 73000,00 грн. Дані розрахунки погоджені сторонами на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої зобов`язання на умовах та у строки, визначені в договорі. Розрахунок загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, загальні витрати за кредитом розраховані на підставі Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит затвердженим постановою правління НБУ №16 від 11.02.2021 року.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст.ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Вбачається, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги використав редакцію наведеної норми закону, яка не була чинною станом на час укладення між сторонами спірного договору.

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено наступне:

1. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

2. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

3. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.

Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;

7) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.

У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов`язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

4. Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов`язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).

5. У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частинах другій та третій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.

6. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг").

7. Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.

У разі укладення за бажанням споживача договору про споживчий кредит з використанням дистанційних каналів комунікації така інформація на паперовому чи іншому носії інформації тривалого використання надається споживачу за його зверненням після укладення договору.

8. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

9. На вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).

Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем.

10. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

11. Вимоги щодо надання інформації, встановлені у частинах першій - дев`ятій цієї статті, поширюються також на кредитних посередників, у разі якщо споживач звернувся до них.

12. У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відносини, що виникають у зв`язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту.

За змістом ч.ч. 2, 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У своєму позові позивач заперечує отримання ним інформації про умови кредитування та наявні ризики, вказує, що не отримував паспорт кредиту і ні де не ставив свого підпису про отримання всієї необхідної інформації.

Натомість у п/п 4.3.1. п. 4.3. спірного договору зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію вказану в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі ознайомився з такою інформацією на сайті кредитодавця: creditcafe.com.ua.

Спірний договір підписаний позивачем, як позичальником, отже безпідставними та недоведеними є посилання сторони позивача на те, що указана в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформація позивачем отримана не була.

Крім того, підписанням договору позивач підтвердив, що також ознайомився із інформацію указаною в вище зазначених нормах чинного законодавства України шляхом ознайомлення з такою інформацією на сайті кредитодавця: creditcafe.com.ua.

Заперечуючи проти отримання позивачем передбаченої законодавством інформації, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження таких заперечень у розумінні положень ст.ст. 76-80 ЦПК України.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження посилань позивача про неможливість детально ознайомитись з умовами та правилами кредитування, що йому не був наданий необхідний для цього час і що здійснюючи оформлення кредиту через інтернет за 15 хвилин він не мав можливості оцінити умови кредитування, адже підписанням договору позивач підтвердив отримання ним інформації передбаченої законом, підтвердив, що також ознайомився з інформацією на сайті кредитодавця за посиланням - creditcafe.com.ua. Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту кредитного договору вбачається, що він укладався у простій письмові формі між кредитадавцем та безпосередньо позичальником, а не через сайт кредитодавця в мережі інтернет, як про це зазначено у позові.

Відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

На думку суду, позивач безпідставно застосовує положення наведеної норми закону до встановленої договором суми процентів за користування кредитними коштами, адже у цій нормі мова йде про непропорційну компенсацію у разі порушення позичальником умов договору.

Стосовно встановленої кредитним договором суми комісії за видачу кредиту у розмірі 1400,00 грн., що складає 14% від суми кредиту, суд дійшов наступного висновку.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».

У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема:

договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Національного банку України від 11.02.2021 року № 16 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 5 Правил, кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення оспорюваного договору між відповідачем та позивачем, не заперечує право фінансової установи встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Разом із тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В пункті 1.5. кредитного договору встановлено, що комісія за видачу кредиту становить 14% від суми кредиту, що становить 1400,00 грн. і підлягає сплаті у строк передбачений Графіком платежів.

Необхідність внесення плати за надання кредиту передбачена і у п/п 9.1. п. 9 Графіку платежів спірного кредитного договору.

Поряд із цим, встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 14% від суми кредиту, що складає 1400,00 грн., відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови пункту 1.5. кредитного договору є несправедливими.

Відповідач не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються фінансовою установою за таку плату.

Разом із тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять опису послуг із надання кредиту, за які встановлена вказана комісія.

При цьому, відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність визнання п. 1.5. та п/п 9.1. п. 9 в частині графи «комісія за надання кредиту» кредитного договору недійсними.

Відповідно до положень ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач вважає, що п. 6.4. кредитного договору порушує вимоги чинного законодавства, оскільки позбавляє позивача права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, адже цією умовою договору встановлено її безстроковість та безвідкличність.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Суб`єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних; 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Поряд із цим, вказаним пунктом договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник надає кредитодавцю свою однозначну та безумовну згоду на збір та обробку його персональних даних, включаючи, але не обмежуючись, збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про позичальника, з метою виконання кредитодавцем умов цього договору, статутної діяльності кредитодавця (в тому числі виконання вимог законодавства про фінансові послуги) та вимоги Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Застосоване в оспорюваному пункті договору словосполучення «надає кредитодавцю свою однозначну та безумовну згоду» жодним чином не свідчить про порушення положень п.п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки зміст пункту 6.4. кредитного договору не містить заборони на відкликання згоди про обробку персональних даних або заборони на пред`явлення позичальником вмотивованої вимоги із запереченням проти обробки своїх персональних даних.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом визнання недійсними умов договору кредиту щодо встановленої комісійної винагороди за надання кредиту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 142, 178, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215, 217, 626, 627, 628, 631 ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - задовольнити частково.

Підпункт 1.5. пункту 1 та підпункт 1.9. пункту 9 в частині графи «комісія за надання кредиту» кредитного договору №1/955111415 від 26.08.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, - визнати недійсними.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.07.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, офіс 43, код ЄДРПОУ 38327699).

Суддя -