Рішення № 105124274, 28.06.2022, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙСУД ВІННИЦЬКОЇОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/3862/21

28.06.22 Провадження № 2/133/630/22

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача АТ "Українська залізниця" Козаченка О.В.,

представників третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Всеукраїнської професійної спілки "Спілка залізничників України" Горецького Я.О., Мицавки Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України», про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить визнати незаконним та скасувати наказ від 09.12.2021 № 883/ОС про відсторонення його від роботи, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 24.11.2021 йому на підпис надано було папірець під назвою лист-ознайомлення. Про те, що цей документ має силу офіційного документу і додаток до нього, йому не повідомлялось. В ньому було наведено посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 та від 04.03.2015 № 83, а також накази Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 та від 01.11.2021 № 2393. Також було наведено посилання на сторінку в інтернеті щодо списку пунктів щеплень та центрів масової вакцинації. В даному листі також було зазначено про необхідність отримання ним обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також зазначено, що його відмова або ухилення від щеплення може бути підставою для відсторонення його від роботи з 09 грудня 2021року.18.11.2021ним булонаправлено вадресу керівництвазаперечення на отриманий лист-ознайомлення та заява про те, що ним прийнято рішення тимчасово утриматись від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до моменту опублікування в офіційних джерелах результатів, які містять в сукупності науково обґрунтовані докази, у тому числі дані адекватних та добре контрольованих досліджень, які дають змогу вважати, що вакцини або інші медичні імунобіологічні препарати можуть бути ефективними для профілактики коронавірусної хвороби та не несуть загрози життю та здоров`ю вакцинованих. В даній заяві ним було запропоновано забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування кожні 72 години або в разі відсутності відповідного фінансування на підприємстві по відшкодуванню ПЛР-тестування, просив перевести його на дистанційний режим роботи чи оплатити йому час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, згідно з ч.1 ст.113 КЗпП України та Колективного договору, про що видати відповідний наказ (розпорядження). Відповідач проігнорував його заяву та заперечення. Наслідком таких дій стало те, що 10.12.2021 до його відома було доведено наказ від 09.12.2021 № 883/ОС про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення.

10.12.2021 Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України» направила Голові правління AT «Укрзалізниця» подання, відповідно до якого вимагала усунути порушення вимог діючого законодавства про працю в частині скасування наказів про відсторонення працівників, які є членами Всеукраїнської професійної спілки «Спілка залізничників України». Дане подання Головою правління AT «Укрзалізниця» на день звернення до суду не виконано. З огляду на зазначене, вважає, що захист його порушеного права на працю та усунення наслідків дискримінації по відношенню до нього можливе лише в судовому порядку.

Вважає спірнийнаказ таким,що грубопорушує йогоконституційні татрудові права,а такожсуперечить чинномузаконодавству України,з оглядуна наступне. Спірний наказ суперечить Закону України «Про захист від інфекційних хвороб», оскільки щеплення від COVID-19 не включено до календаря щеплень ні як обов`язкове, ні як обов`язкове профілактичне щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак, показом Відповідача про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено його права гарантовані Конвенцією про захист прав основоположних свобод. Крім того, спірний наказ суперечить Постанові КМУ від 09.12.2020 № 1236, оскільки вакцинація передбачена лише на час дії карантину, який згідно Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236встановлено до31.12.2021. Врезультаті спірногонаказу вінзнаходиться вгіршому становищініж іншігромадяни України,які невакциновані відCOVID-19і працюютьна підприємствах,що невключені допереліку підприємств,що маютьстратегічне значеннядля економікиі безпекидержави.Однак заКонституцією Українивін маєрівні праваз іншимигромадянами України,незалежно відмісця роботи,не дивлячисьна те,чи єтаким місцемроботи підприємством,що маєстратегічне значеннядля економіки і безпеки держави, чи ні. Відповідачем не доведено, що він за характером своєї роботи становить небезпеку поширення інфекції серед населення України.

Відсутність у працівника підтверджуючих документів про вакцинацію від COVID-19 не є законною підставою для відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати.

Таким чином, зважаючи на зазначене вище, правове обґрунтування його відсторонення від роботи позивач вважає незаконним.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Чешковський В.А. 13.01.2022 подав відзив на позов в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» щодо скасування наказу про відсторонення його від роботи та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. У відзиві посилається на таке.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 p. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 p. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Згідно вказаних нормативів власником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно ст. 13 Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735, Товариство у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України і наказами Мінінфраструктури, іншими нормативно-правовими актами, цим Статутом та внутрішніми документами товариства, прийнятими відповідно до цього Статуту.

Відповідно ст.53 Статуту АТ "Українська залізниця" вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Таким чином, Кабінет Міністрів України може напряму здійснювати керівництво Товариством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,з відповідними змінами, визначено, що з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

В зв`язку з чим керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій було попереджено про необхідність забезпечити:

1)контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2)відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України,ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили, (п.41 Постанови).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021, пункт 416 Постанови набирає чинності з 8 листопада 2021 року.

До Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави входить і товариство, жоден з вищезазначених нормативів не визнано таким, що суперечить Конституції України чи Законам України. Відповідно нормативів власника підприємства з 9 грудня 2021 року, особи, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань, мають бути відсторонені від роботи.

24.11.2021 до працівника виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Казаріну М.К. під розпис було доведено зміст листа - ознайомлення з вищенаведеними обґрунтуваннями. Також, керівництво підрозділу у повідомленні надали всю необхідну інформацію та сприяли проходженню профілактичного щеплення. Протягом листопада - грудня 2021 року в адмінбудівлі дирекції тричі організовувались виїзні пункти вакцинації за участю відповідних медичних працівників і обладнання. 08.12.2021, перед вирішенням питання про допуск до роботи, працівника запитали про наявність у нього документу, що свідчить про проведення профілактичного щеплення проти COVID-19. Працівник заперечив наявність унього такогодокумента. 10.12.2021 у відповідності до наказу № 883/ОС позивач був відсторонений від роботи.

25.02.2022 позивачем ОСОБА_2 надана відповідь на відзив відповідача в якій він просив прийняти відповідь на відзив та врахувати її під час розгляду справи по суті. У відповіді послався на те, що трудовим договором і посадовою інструкцією не передбачено і не обумовлено зобов`язань щеплень від COVID-19 чи надання довідок чи інших підтверджуючих документів про щеплення. Постановча частина наказу носить примусовий та дискримінаційний характер, оскільки позивач перебуває в гіршому становищі, ніж інші працівники, які не вакциновані, але продовжують працювати в AT «Укрзалізниця». Наказ про відсторонення не відповідає Постанові КМУ від 09.12.2020 № 1236, оскільки вакцинація передбачена лише на час дії карантину, а не до моменту отримання щеплення, як зазначено в наказі про відсторонення його від роботи. Відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати є неправомірним в зв`язку з поданою ним до відповідача заявою про переведення його на альтернативні режими роботи, що допускається чинним законодавством на період встановленого в Україні карантину.

Крім того, відповідачем не враховано вимог ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою передбачено, що у випадку не можливості переведення на іншу роботу особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов`язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюється від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Наказ про відсторонення його від роботи виданий з порушенням порядку, затвердженого Статутом АТ «Українська залізниця».

25.02.2022 представник відповідача АТ «Українська залізниця» Чешковський В.А. подав заперечення на відповідь на відзив, в якій просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» щодо скасування наказу про відсторонення його від роботи та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

У запереченні посилається на те, що трудовим договором і посадовою інструкцією позивача, багато чого не передбачено і не обумовлено, але це не означає, що не потрібно виконувати законні вимоги роботодавця. Щодо дискримінації позивач не конкретизував обставини. Так, виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим профілактичнимщепленням зареєстрованогов Мін`юсті07.10.2021 за № 1306/36928, враховуючи посилання в ньому на перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, стосується всіх (без виключення) працівників AT «Укрзалізниця», яке є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Позивача відсторонили від роботи за фактом відсутності відповідних

підтверджуючих документів про проходження обов`язкового профілактичного

щеплення проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Якщо позивач не ухилявся від щеплення, то у нього мають бути документи, що підтверджують таке щеплення. Ненадання таких документів трактується роботодавцем, як відмова і ухиляння від щеплення. У своїй відповіді на відзив працівник не спростовує відсутності у нього документів про вакцінацію, які оформлені до 09.12.2021.

06.04.2022 ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмету позову в якій просить змінити предмет позову в частині, що стосується стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення і стягнути з відповідача середній заробіток з моменту незаконного відсторонення до моменту допуску до роботи в розмірі 26326, 30 грн.

12.04.2022 представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення в якому просив залишити заяву ОСОБА_2 про зміну предмету позову, подану ним в судовому засідані 06.04.2022, без задоволення.

Ухвалою суду від 31.05.2022, заяву позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову залишено без руху.

15.06.2022 ОСОБА_2 подав заяву через канцелярію суду про доповнення змісту заяви про зміну предмету позову з усунутими недоліками, в якій просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25540,17 грн.

Ухвалою суду від 28.06.2022 прийнято заяву про зміну предмета позову (зменшення позовних вимог).

В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги позовної заяви підтримав, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив його задоволити. Наполягаючи на задоволенні позову вказував на доводи, що зазначені у позовній заяві; зазначив, що щеплення він не робив через недовіру до вкцини проти інфекції Ковід-19; доказів про наявність у нього протипоказань до щеплення ним суду надано не було.

Представник відповідачаОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , та висловив заперечення на позов, що аналогічне заперечнням, що були викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив позивача.

Представники третьої особи просили задовольнити позов, вказуючи, що відстронення позивача від роботи було неправомірним, оскільки порушує його конституційне право на працю. Доводи представників загалом відображали обгрунтування позовної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Виробничий підрозділ Козятинська дирекція залізничних перевезень надала ОСОБА_2 посадову інструкцію чергового по парку станції Козятин-2, що затверджена 19.01.20221, з якою він того ж дня ознайомився та поставив на ній свій підпис. Така посадова інструкція надана позивачем до позовної заяви.

Відповідно до Наказу № 882/ОС від 09.12.2021 про відсторонення від роботи, ОСОБА_2 , чергового по парку станції Козятин-ІІ, відсторонено від роботи з 09.12.2021 до моменту усунення ним причини відсторонення. У наказі зазначено, що відстороненому працівнику після отримання ним обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або отримання медичного про наявність протипоказань до вакцинації проти CОVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, письмово повідомити про це керівника структурного підрозділу; на час відсторонення нарахування заробітної плати не здійснювати.; з даним наказом ОСОБА_2 ознайомлений 10.12.2021, однак також позивачем зроблена відмітка, що він з наказом не згоден.

Згідно Трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 з 11.04.2019 переведений черговим по парку станції Козятин-2 постійно, на підставі Наказу № 227/ОС від 11.04.2019.

Заробітна плата позивача складає за період з червня 2021 по листопад 2021 в сумі 11783, 20 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 352 від 10.12.2021.

24.11.2021 складено акт про відмову (ухилення) від підпису про ознайомлення з листом-ознайомленням, про підтвердження того факту, що ОСОБА_2 , черговий по парку ст. Козятин-2 ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень поінформований про зміст листа-ознайомлення, форма якого встановлена дорученням в.о. директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 24.11.2021 № НЗК-09/8067, проте підтвердити ознайомлення своїм підписом відмовився (ухилявся); акт складено в присутності трьох осіб та підписаний ними: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Акт від08.12.2021,підписаний таскладений ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 свідчить проте,що даніособи засвідчили,що ОСОБА_2 ,08.12.2021не надавдокумент,який підтверджуєвакцинаціюпроти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов`язковихпрофілактичних щепленьпроти COVID-19(форма№ 028-1/о),виданого закладомохорони здоров`я. ОСОБА_2 доведено інформацію про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 та відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ПІ з 09 грудня 2021 року. Доведено до відома також інформацію про те, що він буде допущений до роботи за умови пред`явлення ним документа, який підтверджує вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я. ОСОБА_2 доведено до відома також, що період відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за нього страховий внесок. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР),

Згідно з наказом № 144/ОС від 28.02.2022 про допуск до роботи, з 01.03.2022 допущено до роботи працівників зазначених у списку (Додаток 1), який є невід`ємною частиною даного наказу. З 01.03.2022 допустити та допускати до роботи працівників, у яких закінчився/закінчиться термін дії довідок форми 028-1/0 щодо проти показів до вакцинації чи сертифікату про вакцинацію від COVID-19.

Згідно пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, він згідно вказаного вище наказу допущений до роботи, і наразі виконує свої трудові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Частинами 2,3 вказаної статті передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт; у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Отже, до інших передбачених законодавством випадків відсторонення працівників від роботи (згідно ч. 1 ст. 46 КЗпП України) належить, зокрема, і відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі -Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3)закладів вищої,післядипломної,фахової передвищої,професійної (професійно-технічної),загальної середньої,у томучислі спеціальних,дошкільної,позашкільної освіти,закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

За цим Переліком АТ «Українська залізниця» є одним із об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у транспортній сфері.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 працює черговимпо паркустанції Козятин-2,АТ"Українська залізниця". АТ"Українськазалізниця"входить допереліку об`єктівдержавної власності,що маютьстратегічне значеннядля економікиі безпекидержави;професія позивача відноситься до переліку працівників затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, тобто на позивача покладається обов`язок зробити профілактичне щеплення проти COVID-19. Позивачем не було надано роботодавцеві доказів на підтвердження проведення щеплення проти COVID-19, а також не було надано довідки про наявність протипоказань до щеплення проти COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти

СОУЮ-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість

профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних

службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких

визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від

проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19,

відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України

«Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5

Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні

протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19

та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти

COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці

працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини

першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті і Закону України «Про

оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом

видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної

служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Посадовою інструкцією ОСОБА_2 , відповідно до загальних положень п.1.7, 1.8 передбачено, що черговий парку безпосередньо підпорядкований начальнику станції Козятин-2; черговий парку у своїй діяльності керується чиним законодавством України, Наказами і розпорядженнями УЗ, ПЗЗ та начальника дирекції.

Отже, з аналізу вказаних вище норм закону, посадової інструкції вбачається, що в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Василь Микитенко має повноваження та обов`язок щодо контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень та повноваження на відсторонення від роботи працівників за наявності певних обставин.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відстороненні. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи, у разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Усі вказані вище кроки щодо ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про відсторонення в.о. начальника дирекції залізничних перевезень було виконано, що підтверджується матеріалами справи. Також роботодавцем вчинено дії по відстороненню ОСОБА_2 на підставі та у межах повноважень, що визначені законом.

Слід зазначати, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про протипоказання до такої вакцинації не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя».

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим. У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави у питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві. Крім того, нормою статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» ( заява № 24429/03 ) Європейський суд з прав людини сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом першим статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недо-торканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворю-вання. Для визначення законності таких втручань Європейський суд з прав людини вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення статті 8 Конвенції, суд повинен ( має ) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві». Досліджуючи питання наявності закону, Європейський суд з прав людини в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні ( пункт 266 ) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» ( заява № 47621/13 ), наголосив: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії ( див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], № 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 року, з додатковим посиланням )». Європейський суд з прав людини вста новив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

Отже, на думку суду, наказ про відсторонення позивача від роботи є законним, винесеним на підставі та у відповідності до положень чинного законодавства уповноваженою на те особою, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

За змістом ч. 1,2 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Отже, вказані норми закону та роз`яснення у Постанові Пленуму ВСУ пов`язують можливість виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо мали місце незаконне звільнення, переведення, відсторонення.

У Постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (№ 61-9664сво19) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Тобто, обов`язок сплати середнього заробітку може бути наявним у роботодавця, якщо були порушені права працівника.

У цій справі, на думку суду, такі порушення відсутні, оскільки відсторонення ОСОБА_2 від роботи було здійснено на підставі положень чинного законодавства. Вимога про сплату середнього заробітку, як похідна вимога, може бути задоволена лише за підтвердження факту порушення прав позивача, чого встановлено не було.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Отже, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, немає.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення його від роботи. Також відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу під час відсторонення позивача від роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 274, 354 ЦПК Укаїни, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заявуОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Всеукраїнська професійна спілка «Спілка залізничників України», про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 25 540,17 грн залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 28.06.22