Рішення № 105068509, 14.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2022Справа № 910/17568/21

За позовом Державного підприємства "Угерський спиртовий завод";

до Антимонопольного комітету України;

про визнання протиправним та скасування рішення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: Пащенко М. В., уповноважена особа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Угерський спиртовий завод" з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 101-р/тк від 12.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/17568/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 07.12.2021.

До господарського суду від відповідача 23.11.2021 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/17568/21 до судового розгляду по суті на 15.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 судове засідання призначено на 07.06.2022.

У судове засідання 14.06.2022 представник позивача не з`явився, натомість 07.04.2022 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2022 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2021 року Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийняла рішення № 101-р/тк у справі № 126-26.13/120-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення, Рішення № 101-р/тк), яким визнала, що Державне підприємство "Угерський спиртовий завод" (далі - позивач, ДП "Угерський спиртовий завод") вчинило порушення, передбачене пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 06.03.2020 № 126-29/02-3339 (оголошення про розміщення на офіційному сайті Комітету опубліковано 03 вересня 2020 року в газеті "Урядовий кур`єр" № 170 (6784)) у встановлений ним строк, та накладено на Державне підприємство "Угерський спиртовий завод" штраф у розмірі 350 000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 126-26.13/120-20, звернувся до Господарського суду міста Києва на підставі статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з позовом про скасування рішення адміністративної колегії від 12.08.2021 №101-р/тк з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного рішення було отримано позивачем 26.08.2021, що підтверджується інформацією, яка міститься веб-порталі Акціонерного товариства "Укрпошта" з штрихкодовим ідентифікатором 0303504604074.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 12.08.2021 № 101-р/тк у справі № 126-26.13/120-20 позивач отримав 26.08.2021, останній звернувся до господарського суду 25.10.2021 з позовом про скасування оспорюваного рішення в межах строку, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України у зв`язку з проведенням дослідження питання додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час здійснення господарської діяльності ДП "Укрспирт" у 2019 році направив на адресу ДП "Угерський спиртовий завод", як до учасника ринку, вимогу про надання інформації (далі - Вимога 1).

Строк надання відповіді, зазначений у Вимозі 1, становив 7 днів із дня її отримання.

Одночасно у Вимозі 1, позивача було повідомлено про те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання, подання інформації в неповному обсязі у встановлені терміни та подання недостовірної інформації Комітету є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, за яке передбачена відповідальність згідно зі статтею 52 Закону.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504693980, Вимогу 1 вручено представнику позивача 17.03.2020.

Останній день надання відповіді на Вимогу 1 припадав на 24.03.2020.

У встановлений строк позивач відповіді не надав.

У зв`язку з цим, Комітетом на адресу позивача було направлено вимогу державного уповноваженого Комітету про надання інформації від 27.04.2020 № 126-29/02-6167 (далі - Вимога 2).

Строк надання відповіді, зазначений у Вимозі 2, становив 7 днів із дня її отримання. При цьому Комітет вимагав пояснень щодо ненадання позивачем відповіді на Вимогу 1.

Одночасно у Вимозі 2 також було повідомлено позивача про наслідки ненадання запитуваної інформації Комітету відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303509730418, Вимогу 2 отримано представником Позивача 04.05.2020. Останній день надання відповіді на Вимогу 2 припадав на 11.05.2020. У встановлений строк позивач відповіді не надав.

Для підтвердження фактичної дати отримання Вимоги 1 та Вимоги 2, а також для визначення уповноваженої особи ДП "Угерський спиртовий завод" на одержання поштових відправлень Комітетом було направлено вимогу від 05.06.2020 № 126-29/02-8149 про надання інформації до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - AT "Укрпошта").

За інформацією отриманою листом від 16.06.2020 № 33-П-6349 від AT "Укрпошта", Комітету стало відомо що поштові відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами № 0303504693980 та № 0303509730418 вручені 17.03.2020 та 04.05.2020, відповідно, уповноваженому на одержання поштових відправлень представнику позивача Мусі О.В. під підпис на підставі довіреності, але без зазначення прізвища у книзі для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень що, у свою чергу, не може слугувати належним доказом вручення вимог.

Враховуючи наведене та керуючись пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами), 25.08.2020, Вимогу 1 було опубліковано на офіційному веб-сайті Комітету в рубриці "Розгляд справ", а також розміщено відповідне оголошення про Вимогу 1 в газеті "Урядовий кур`єр" № 170 (6784) від 03.09.2020.

Тобто, Вимога 1 вважається такою, що вручена позивачу 14.09.2020.

Отже, враховуючи встановлений у Вимозі 1 семиденний строк для надання інформації, останній день надання відповіді на Вимогу 1 припадав на 21.09.2020.

Відповідач у своєму рішенні від 12 серпня 2021 року № 101-р/тк та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву у даній справі вказував, що позивачем інформація на Вимогу 1, повідомлення про яку опубліковано в газеті "Урядовий кур`єр" № 170 (6784) 03.09.2020, у встановлений строк не була надана, а лише листом від 16.12.2020 № 176 (далі - Лист) ДП "Угерський спиртовий завод" повідомив Комітет, що на вказані вище вимоги надано відповідь листом від 08.05.2020 № 65, доказів направлення якого додано до Листа та надано Комітету не було.

За результатом розгляду справи № 126-26.13/120-20 такі дії ДП "Угерський спиртовий завод" кваліфіковано як порушення, передбачене пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого у встановлений строк). На порушника накладено штраф у розмірі 350 000 грн.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративногосподарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Комітету у встановлені органами Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про скасування та визнання рішення адміністративної колегії від 12 серпня 2021 року № 101-р/тк протиправним, вказував, що на вимоги відповідача № 126-29/02- 3339 від 06.03.2020 та № 126-29/02-6167 від 27.04.2020 щодо надання інформації, що стосується господарської діяльності ДП "Укрспирт" по виробництву спирту етилового ректифікованого позивачем фактично надавалась відповідь у формі листа від 08.05.2020 року за №65.

Позивач зазначає, що формування та існування такої відповіді станом на 08.05.2020 року підтверджується долученою до позовної заяви копією із журналу реєстрації вихідної документації ДП "Угерський спиртовий завод" за 2020 року.

Як зазначає позивач, відправка даної відповіді здійснювалась простим рекомендованим листом, однак йому не вдалось отримати документального підтвердження щодо відправки даного листа, по скільки не зберіглось поштової квитанції.

Виникнення такої ситуації позивач обґрунтовує запровадженням карантинних заходів, у зв`язку із розповсюдженням захворювання на COVID-19, що ускладнювало як роботу Підприємства так і інших установ та організацій. Під час карантинних заходів працівники управління підприємства переважно працювали дистанційно, у зв`язку із чим виникли такі непорозуміння із відправкою даного листа.

Водночас, згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі- Правила), факт надання послуг поштового зв`язку. підтверджує розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Також відповідно до пункту 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві відповіді на вимогу державного уповноваженого та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Проте, позивач не надав суду ні опису вкладення в поштовий конверт ні поштової квитанції про відправлення відповідачеві листа № 65 від 08.05.2020 з додатками.

Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надана позивачем копія із журналу реєстрації вихідної документації Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" за 2020 року, не підтверджує тих обставин, які могли б свідчити про факт направлення відповіді на вимогу державного уповноваженого у встановлений Комітетом строк, та не приймаються судом в якості неналежних та допустимих доказів у справі.

Господарський суд звертає увагу позивача, що втрата ним доказів на підтвердження відправки листа не звільняє його від відповідальності та ніяким чином не позбавляла його права на звернення до AT "Укрпошта" з питань відновлення чи надання інформації про відправлений лист № 65 від 08.05.2020 або на повторну його відправку у встановлений строк.

Щодо доводів позивача про невідповідність запитуваної інформації діяльності Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" суд зазначає таке.

У своїй позовній заяві Державне підприємство "Угерський спиртовий завод" зазначає, що Вимога 1 стосується державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі- ДП "Укрспирт"), в структуру якого ДП "Угерський спиртовий завод" не входить, тому запитувана інформація в нього відсутня, і протягом 2019 року позивачем здійснювалось виробництво виключно технічних рідин а не сприту етилового ректифікованого, тому така Вимога 1 помилково скерована на адресу позивача.

Однак, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.

Тобто, Комітет самостійно встановлює, яка інформація є необхідною для проведення дослідження ринку, суб`єкти господарювання не можуть самостійно визначати, яку інформацію потрібно надавати.

Господарський суд зазначає, що факт того, що ДП "Угерський спиртовий завод" не виробляв спирту етилового ректифікованого, не звільняє позивача від необхідності надання відповіді на Вимогу 1 у встановлений строк у тій частині, в якій інформація була доступна позивачу. Крім того, у разі відсутності інформації позивач міг повідомити Комітет про відсутність запитуваної інформації у Вимозі 1.

Щодо зауважень позивача про порушення процедури розгляду справи Комітетом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач посилаючись на пункт 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольного комітету України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (зі змінами) (далі - Правила), зазначає, що подання з попередніми висновками не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам, одночасно з цим посилаючись на порушення цієї норми з боку Комітету.

Копія подання з попередніми висновками від 02.02.2021 № 126-26.13/120-20/41 була направлена Комітетом на адресу позивача листом від 04.02.2021 № 126-26.13/01-1769. Рішення Комітету № 101-р/тк було винесено 12.08.2021.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що Комітетом було дотримано вимоги пункту 26 Правил.

Щодо тверджень позивача про неправильне застосування Комітетом пункту 23 Правил суд вказує наступне.

Комітет відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, визначених статтями 3 та 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", здійснював державний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час здійснення господарської діяльності ДП "Укрспирт" у 2019 році.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно статті 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції

Згідно пункту 23 Правил у разі, якщо вимогу про надання інформації неможливо вручити за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим місцем проживання фізичної особи, вона вважається такою, що вручена адресату, через десять днів з дня опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" або в друкованому виданні відповідної обласної ради (за місцезнаходженням юридичної особи, останнім відомим місцем проживання фізичної особи) повідомлення про розміщення такої вимоги на офіційному веб-сайті Комітету (http://www.amc.gov.ua). У разі відсутності друкованого видання відповідної обласної ради, а також у випадках, коли місцезнаходженням (місцем проживанням) особи є Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь, зазначене повідомлення публікується у відповідному друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, визначеному Кабінетом Міністрів України, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме.

Суд звертає увагу позивача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 908/1369/19 де вказано, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких органи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання. Однак суб`єкти господарювання зобов`язані надавати інформацію на запит (вимогу) голови територіального відділення АМК.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 910/10740/18 зазначено, що "виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства, а також встановлених обставин справи, Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Товариства відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідження ринків природного газу у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції учасниками цього ринку), а Товариство, у свою чергу, зобов`язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/2274/17, від 19.06.2018 у справі № 917/1410/17)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 910/12392/18 вказано, що відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування АМКУ необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі №08/03/26/64/2011.

Тобто назва розділу "VII. Розгляд справи" Правил ніяким чином не впливає на застосування норми пункту 23 та не містить обмежень щодо направлення вимог Комітетом виключно в рамках розгляду справ.

Щодо тверджень позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 250 Господарського кодексу України при застосуванні санкції передбаченої ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд вказує на наступне.

Виходячи із положень статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 257 Господарського кодексу України, справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

В пункті 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином визначення розміру, накладення та стягнення штрафів Комітетом здійснюється виключно на підставі Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Щодо правової кваліфікації дій позивача суд вказує на наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету є органом Комітету.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить переліку підстав, які давали б можливість позивачу не надавати або частково надавати інформацію на вимогу державного уповноваженого Комітету або звільняють від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Щодо накладеного на Державне підприємство "Угерський спиртовий завод" штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) за порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як встановлено Рішенням № 101-р/тк на підставі копії форми 2 "Звіт про фінансові результати" за 2020 рік, дохід Державного підприємства "Угерський спиртовий завод" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 130 770 000,00 грн.

Рішенням відповідача № 101-р/тк на ДП Угерський спиртовий завод" було накладено штраф у розмірі 350 000,00 грн, що в свою чергу становить 0,27 % від доходу позивача за 2020 рік.

При розрахунку штрафної санкції органи Комітету керуються нормами статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Чинним законодавством України, Комітет наділений дискреційними повноваженнями та має право накладати штрафи за порушення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у розмірах, визначених статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Встановлення органами Комітету у діях суб`єктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу здійснюються на основі аналізу та оцінки доказів, зібраних під час розгляду кожної конкретної справи та виходячи з її фактичних обставин.

Застосований до позивача штраф, відповідає вимогам Закону та становить до 1 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2020 рік, а саме складає 0,27 % від доходу (виручки) позивача.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб`єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

Таким чином, судом встановлено, що не надання позивачем інформації, правомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді не подання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 06.03.2020 № 126-29/02-3339 у встановлений ним строк, та застосовано до позивача санкції, передбачені статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 12.08.2020 № 101-р/тк прийняте Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

З огляду на наведене позовні вимоги відхиляються повністю, а судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зібрані докази у справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2022.

Суддя О.В. Мандриченко