Вирок № 10501982, 16.03.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа №1-210/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Сеник В.Г.

з участю прокурора Гульовської О.Г.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- за ч.1 ст.190, ст.386 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, перебуваючи 24 липня 2009 року близько 23 год. біля підїзду №1 будинку №7, що в м.Тернополі по вул.Винниченка і отримавши від ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Siemens CF75» вартістю 120 грн. з карткою оператора мобільного звязку «Київстар ДжЕсЕм» вартістю 25 грн. для здійснення дзвінка, не маючи наміру в майбутньому його повертати з ним втік, завдавши потерпілому цими діями матеріальної шкоди на загальну суму 145 грн.

В подальшому ОСОБА_3 звернувся з приводу вказаних дій ОСОБА_2, що мали місце 24 липня 2009 року, до органів внутрішніх справ та дав з цього приводу показання.

25 липня 2009 року в період з 11 по 13 год., у ОСОБА_2, який перебував у відділі міліції та давав пояснення з приводу заяви ОСОБА_3, виник злочинний намір, направлений на помсту ОСОБА_3 шляхом погрози йому фізичним насильством за дані ним раніше показання.

Реалізовуючи даний злочинний намір, ОСОБА_2 того ж дня близько 14 год. 25 хв. направився додому до ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1, що у м.Тернополі, де погрожував ОСОБА_3 фізичним насильством, а саме побиттям за написану ним раніше заяву та дані показання міліції.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 та ст.386 КК України визнав частково та показав, що перебував 24 липня 2009 року близько 22 год. за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі своєю матірю та ОСОБА_4 Пізніше до них в квартиру прийшов ОСОБА_3, який був в нетверезому стані. Пізніше, на вулиці, коли ОСОБА_4 пішов в магазин, він залишився з ОСОБА_3 біля підїзду, де попросив у останнього мобільний телефон, щоб зателефонувати. При цьому ОСОБА_3 погодився та сказав, щоб він, коли подзвонить, комусь продав цей мобільний телефон для того, щоб потерпілий міг купити ще горілки. Почавши розмову з особою на імя ОСОБА_9, ОСОБА_2 відійшов від ОСОБА_3 та порозмовлявши близько 10 хв., пішов звідти з даним телефоном. Направляючись до свого знайомого ОСОБА_5, він по дорозі викинув в смітник стартовий пакет, а телефон продав ОСОБА_5 за 25 грн. Коли ОСОБА_2 на наступний день перебував вдома, до нього близько 9 год. ранку прийшов ОСОБА_3, який сказав йому, що напише заяву в міліцію, оскільки ОСОБА_2 йому не повернув мобільний телефон. Після того, як ОСОБА_2 дав пояснення працівникам міліції з приводу заяви ОСОБА_3, він направився додому до потерпілого, де в присутності ОСОБА_6 погрожував ОСОБА_3 фізичною розправою, а саме тим, що його вивезуть і побють за те, що він відмовився забрати заяву з міліції.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочинів, а саме на те, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.386 КК України визнав повністю, заперечивши при цьому свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, його вина у вчиненні обох злочинів повністю доведена зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 24 липня 2009 року близько 23 год., коли він перебував біля підїзду №1 по вул.Винниченка, 7, що в м.Тернополі разом з ОСОБА_2, останній попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати, на що він погодився та дав йому свій телефон марки «Siemens CF75». Взявши цей мобільний телефон, ОСОБА_2 почав по ньому розмовляти та пішов звідти з мобільним телефоном, не повернувши його. Після того як ОСОБА_3 звернувся із заявою в міліцію про вчинений ОСОБА_2 відносно нього злочин, останній приходив до нього додому, де погрожував фізичною розправою і вимагав, щоб потерпілий забрав цю заяву.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала, що 25 липня 2009 року близько 00 год. 30 хв. додому повернувся її син ОСОБА_3, який їй повідомив, що ОСОБА_2 під приводом здійснення дзвінка, взяв у нього його мобільний телефон та зник з ним. На наступний день, після того як ОСОБА_3 звернувся із заявою в міліцію про вчинений ОСОБА_2 відносно нього злочин, останній приходив до них додому, де погрожував її сину фізичною розправою, вимагаючи у нього, щоб він забрав цю заяву.

Показаннями свідка ОСОБА_7 матері підсудного, яка в судовому засіданні показала, що 24 липня 2009 року, коли ОСОБА_3 перебував в неї вдома, повідомив, що ОСОБА_2 взяв у нього його мобільний телефон, щоб передзвонити, але так і не повернув його. На наступний день ОСОБА_3 зранку приходив до них додому, де вимагав у ОСОБА_2, щоб той повернув йому його телефон, якого той взяв ввечері 24 липня 2009 року.

Показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав, що 24 липня 2009 року, коли він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вийшли з квартири на вулицю, то він пішов в магазин за спиртним, а потерпілий разом з ОСОБА_2 залишились на вулиці біля підїзду. Коли він повернувся з магазину, то разом з ОСОБА_3 пішли в квартиру до ОСОБА_7, де потерпілий повідомив їм, що ОСОБА_2 взяв у нього телефон та не повернув його.

Показання потерпілого і свідків щодо обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому злочинів обєктивно стверджуються і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з яких вбачається, що до них в квартиру 24 липня 2009 року близько 23 год. прийшов ОСОБА_2, в якого ОСОБА_5 за 25 грн. купив мобільний телефон марки «Siemens CF75»;

(а.с. 58-61, 62-64)

- заявою ОСОБА_3 про вчинений відносно нього 24 липня 2009 року злочин;

(а.с.8)

- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якого вбачається, що потерпілий заперечив те, що перед тим, як дати телефон ОСОБА_2, говорив йому про те, щоб останній продав його;

(а.с. 40-42)

- висновком експерта №6-760/09 від 04.09.2009 року, згідно якого вартість мобільного телефону марки «Siemens CF75» станом на 24 липня 2009 року становила 120 грн.;

(а.с. 84-87)

- протоколом огляду предметів від 20.08.2009 року, згідно якого зафіксовано ознаки мобільного телефону марки «Siemens CF75», якого визнано речовим доказом у справі.

(а.с. 77-78).

Таким чином, суд показання ОСОБА_2 про те, що потерпілий ОСОБА_3, даючи підсудному мобільний телефон для здійснення дзвінка, попросив його продати, оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю інших зібраних у справі та проаналізованих в судовому засіданні доказів, які є послідовними, взаємодоповнюючими та взаємопідтверджуючими.

При цьому, суд вважає вказані пояснення ОСОБА_2 такими, що спрямовані на уникнення підсудним кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Також суд вважає, що визнанням своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ст.386 КК України, ОСОБА_2 фактично визначив свої дії, що передували вчиненню вказаного злочину, як неправомірні, оскільки вчинив погрозу насильством потерпілому з помсти за раніше дані ним показання з метою уникнути будь-якої відповідальності за вчинене.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та кваліфікує його дії за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та за ст.386 КК України як погроза насильством потерпілому з помсти за раніше дані ним показання.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує те, що підсудний вчинив злочини невеликої тяжкості, фактичні обставини справи, часткове визнання вини, особу винного, його молодий вік, що він раніше не судимий, його позитивні характеристики з місця проживання та негативні з місця навчання, що потерпілий ОСОБА_3 просив ОСОБА_2 суворо не карати та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.66 КК України до обставин, що помякшують покарання, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкцій статей обвинувачення ближче до нижчої межі, зокрема, за ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт, а за ст.386 КК України у виді штрафу і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді громадських робіт, оскільки суд вважає, що таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

По справі проведена судово-товарознавча експертиза №6-760/09 від 04 вересня 2009 року, вартість якої в сумі 300 грн. 48 коп. слід стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 35221003000215 - призначення платежу: “За проведення товарознавчої експертизи №6-760/09 від 04 вересня 2009 року”.

Речовий доказ у справі мобільний телефон марки «Siemens CF75», що переданий під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_3 залишити у розпорядженні останнього.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 та ст.386 КК України і призначити йому за цими злочинами наступні покарання:

- за ст.386 КК України 850 грн. штрафу в доход держави;

- за ч.1 ст.190 КК України 100 годин громадських робіт.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначити покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 вартість проведеної у справі судово-товарознавчої експертизи №6-760/09 від 04 вересня 2009 року в сумі 300 грн. 48 коп. в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 35221003000215 - призначення платежу: “За проведення товарознавчої експертизи №6-760/09 від 04 вересня 2009 року”.

Речовий доказ у справі мобільний телефон марки «Siemens CF75», що переданий під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_3 залишити у розпорядженні останнього.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий Л.Т. Базан