Рішення № 105011723, 30.06.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/198/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк

Код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001

Адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

Відповідач-1: Приватне сільськогосподарське підприємство Олександрівське

Код ЄДРПОУ 32289003, вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15444

Відповідач-2: ОСОБА_1 ,

ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 165 193,12 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Олександрівське та ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 165 193,12 грн заборгованості, з яких 162 789,65 грн заборгованість за кредитом, 2403,47 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 16.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 16.05.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачам відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 16.05.2022 за клопотанням позивача була направлена 01.06.2022 на його електронну адресу.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала суду від 16.05.2022 була направлена відповідачам 17.05.2022 засобами поштового зв`язку та отримана ними 07.06.2022, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачами відзиву є 22.06.2022.

Проте відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористались.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором від 05.02.2016 та договором поруки №POR1459339671970 від 30.03.2016, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту в сумі 162 789,65 грн та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 2403,47 грн.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідачами не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк», унесеному до державного реєстру банків 19.03.1992 за №92, Національним банком України видано банківську ліцензію №22 від 05.10.2011 про право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 12).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (нова редакція), погодженого Національним банком України 06.09.2019, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 712), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Згідно п. 2 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (нова редакція) Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 15).

05.02.2016 Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівське» в особі директора Кожух В.О. було підписано заяву на відкриття рахунку, на підставі якого Банком було відкрито ПСП «Олександрівське» поточний рахунок № НОМЕР_2 , та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі Заява) (а.с. 17).

Як вбачається зі змісту вищевказаної Заяви, Приватне сільськогосподарське підприємство «Олександрівське», підписавши цю анкету, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua чи іншої інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Позивач надав витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), які містять наступні умови:

п. 3.2.1.1. Вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта;

п. 3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту (надалі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта;

п. 3.2.1.1.3. Кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди;

п. 3.2.1.1.8. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком, протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт- банк / інтернат клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»).

п. 3.2.1.4.4. Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2,3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн.

п. 3.2.1.6.1. Цей договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

Доказів щодо періоду дії цих Умов матеріали справи не містять.

30.03.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк (далі Кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено договір поруки №POR1459339671970 (далі Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівське» (далі Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 Угоди 1 32 % (тридцять два) річних;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 64% (шістдесят чотири) річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3 % від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 25 000,00 грн.

1.1.2. розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 Угоди 2 64 % (шістдесят чотири) річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2;

в) кредиту в розмірі 40 000,00 грн (а.с. 44-45).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1 та Угодою 2» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1 і/або Угодою 2», Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або Поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1 і/або Угодою 2» цей договір припиняє свою дію.

Позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_3 , а саме: з 08.02.2016 0, з 31.03.2016 25 000,00 грн, з 10.05.2016 35 000,00 грн, з 19.07.2016 110 000,00 грн, з 27.12.2016 120 000,00 грн, з 21.02.2017 230 000,00 грн, з 30.10.2017 0, з 01.11.2017 200 000,00 грн, з 20.02.2018 55 000,00 грн, з 13.04.2018 55 000,00 грн, з 12.05.2018 140 000,00 грн, з 11.12.2018 140 000,00 грн, з 01.04.2019 0, з 28.04.2019 120 000,00 грн, з 25.05.2019 500 000,00 грн, з 24.12.2019 500 000,00 грн, з 27.03.2020 500 000,00 грн, з 31.03.2020 0, з 11.04.2020 0, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 30208CNSMS06І від 25.01.2022 (а. с. 35).

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача - 1 за договором банківського обслуговування перед позивачем станом на 04.01.2022 становить 165 193,12 грн, з яких 162 789,65 грн заборгованість за кредитом та 2403,47 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивач надав виписку з рахунку за період з 05.02.2016 по 04.01.2022, згідно з якою сальдо відповідно до умов Договору станом на 01.09.2020 становило 453 301,61 грн, погашено заборгованості на суму 308 127,63 грн, повернуто надлишкових коштів за Договором у розмірі 17 615,67 грн, а залишок заборгованості відповідача 1 перед Банком становить 162 789,65 грн.

До позовної заяви позивач надав розрахунок заборгованості за договором №б/н від 05.02.2016 за період з 08.02.2016 по 04.01.2022 (а. с. 36-40).

Також позивач надав виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 05.02.2016 по щодо наявності заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2403,47 грн (а. с. 42).

Доказів повернення позивачу всієї суми наданого кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем зі сплати кредиту становить 162 789,65 грн.

25.12.2021 позивач на адресу відповідачів направив претензію № 60208CNSMS06І від 22.12.2021 про необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором з доказами направлення (а.с. 46,48-49).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 14.8 ст. 14 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, укладений між сторонами кредитний договір б/н від 05.02.2016 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (надалі Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41-44, 46, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.1 Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту у продовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Як встановив суд, Банком було надано на поточний рахунок відповідачу 1 кредитний ліміт, максимальний розмір якого з 25.05.2019 становив 500 000,00 грн.

З наданої позивачем виписки з рахунку за період з 05.02.2016 по 04.01.2022 вбачається, що відповідач -1 користувався кредитними коштами, а заборгованість його з погашення кредиту станом на 01.09.2020 становила 453 301,61 грн.

За період з 03.12.2020 по 12.08.2021 відповідач -1 погасив заборгованість у розмірі 308 127,63 грн. Крім того, 31.12.2020 було повернуто надлишкові кошти за Договором у розмірі 17 615,67 грн.

Отже, заборгованість відповідача 1 з повернення кредитних коштів становить 162 789,65 грн.

Оскільки відповідач -1 у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору взятих на себе зобов`язань не виконав та не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений Кредитним договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 грн заборгованості зі сплати кредиту в сумі 162 789,65 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилаючись на укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 Договір поруки, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-2 як Поручителя за виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 162 789,65 грн.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Договір поруки забезпечує тільки дійсне зобов`язання (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов`язання, оскільки не може забезпечуватись зобов`язання, якого ще не існує.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями частини 1 та частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з положеннями частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Положення частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Як встановив суд, пунктом 1.1 Договору поруки № POR1459339671970, укладеного 30.03.2016 між ОСОБА_1 (далі-Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі-Кредитор), його предметом є надання порки поручетелем перед кредитором за виконання Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівське» зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті процентної ставки за користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2, п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1, комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1, винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 Угоди 1, кредиту в розмірі 25 000,00 грн. Також зазначено, що якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.2 Договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою в сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

За загальним правилом, передбаченим ст.651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 зі справи № 6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/7389/17 і від 29.05.2019 зі справи № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18.

Станом на 31.03.2016 Банком було установлено кредитний ліміт в сумі 25 000,00 грн, однак з урахуванням послідуючих змін кредитних лімітів його сума була збільшена до 500 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про зміну кредитного ліміту і як наслідок розміру відповідальності за невиконання зобов`язань за угодою-приєднанням від 05.02.2016.

Оскільки позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що поручитель надав письмову згоду на збільшення зобов`язань по угоді-приєднанню і відповідальності за даним договором, та відповідно не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, в даному випадку фактично має місце збільшення суми кредиту без погодження з поручителем.

Отже, порука за договором поруки № POR1459339671970 від 30.03.2016 є припиненою в силу положень ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції на момент укладення договору поруки), за яким порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналогічного висновку щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 у справі №569/8360/16-ц, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у справі № 924/175/20.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 162 789,65 грн.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення комісії за користування кредитом і, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 05.02.2016, посилався на п. 3.2.1.4.4. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені в мережі Інтернет на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Пунктом 3.2.1.4.4. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, передбачено сплату Клієнтом Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.14.6, 3.2.1.2,3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів (встановлення кредитного ліміту) взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий Банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 жовтня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитними коштами, наданий Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що позивач та відповідач-1 обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитними коштами.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 комісії за користування кредитом в сумі 2403,47 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1.

Позивач за подання позовної заяви сплатив 2481,00 грн судового збору.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача-1 в частині задоволених позовних вимог, становить 2444,90 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівське» (код ЄДРПОУ 32289003, вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15444 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) 162 789,65 грн заборгованості за кредитом та 2444,90 грн судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун