Рішення № 105009942, 16.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/5116/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 910/5116/21

за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 приватний будинок)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 )

та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (код 39532133; 01042, м. Кив, вул. Чигоріна, 18, оф.325)

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

позивача та третіх осіб не з`явились,

відповідача - Друченко А.Ю., адвокат, ордер серії ВХ №1023859 від 31.01.22,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про:

- скасування акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» (далі - Товариство) від 22.10.2020 до договору дарування частки у статутному капіталі Товариства від 22.10.2020 (далі - Договір дарування), укладеного ОСОБА_3 (далі - третя особа-1) і ОСОБА_2 ;

- витребування з володіння відповідача частину частки у статутному капіталі Товариства, що становить 45% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1 .

Також, 30.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: накласти арешт на частку у статутному капіталі у розмірі 3 150 000 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_2 .

Крім того, 31.03.2021 від ОСОБА_1 до суду надійшла подібна за замістом заява про забезпечення позову (вх.№01-20/3241).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 заяву про забезпечення позову подану до пред`явлення позову (вх.№ 01-20/3270) задоволено; вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 3 150 000 грн, що становить 45% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_2

01.04.2021 Господарським судом міста Києва в порядку частини шостої статті 176 Господарського процесуального кодексу України було надіслано запити щодо доступу до персональних даних, а саме інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача та ОСОБА_3 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову подану з позовною заявою.

15.04.2021 надійшла відповідь з Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Шевченківського районного відділу, стосовно даних на відповідача, з зазначенням, що для відповіді на запит слід звернутись до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА в м. Києві.

19.04.2021 до суду надійшла відповідь з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з підтвердженням адреси ОСОБА_3

18.05.2021 Господарським судом надіслано повторний запит до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА в м. Києві, оскільки відповіді не надходило до суду.

07.06.2021 до суду надійшла відповідь стосовно даних відповідача.

Останнім відомим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 , приватний будинок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/5116/21; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 та Товариство; призначено підготовче засідання на 06.07.2021.

24.06.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2021.

09.07.2021 до суду надійшов оригінал постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №910/5116/21, відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 про забезпечення позову у справі №910/5116/21 - без змін.

19.07.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/5116/21, зокрема, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи №910/5116/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 зупинено провадження у справі №910/5116/21 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 31.08.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/5116/21 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 поновлено провадження у справі №910/5116/21 та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.10.2021.

30.09.2021 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №910/16800/20.

20.10.2021 позивач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/5116/21 до набрання законної сили рішенням у справі №910/16754/21.

У судовому засіданні 20.10.2021 було оголошено перерву до 26.10.2021.

22.10.2021 відповідач подав суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

26.10.2021 позивач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/5116/21 до набрання законної сили рішенням у справі №910/16754/21.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 було залишено клопотання позивача про зупинення провадження у справі без задоволення, враховуючи стадію розгляду справи по суті та оскільки заявником недотримано вимог статті 227 Господарського процесуального кодексу України, не доведено об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншого позову.

У судовому засіданні 26.10.2021 було оголошено перерву до 09.11.2021.

Після судового засідання 26.10.2021 надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.

08.11.2021 позивач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/5116/21 до набрання законної сили рішенням у справі №910/16754/21.

У судовому засіданні 09.11.2021 суд ухвалив повернутися на стадію підготовчого провадження для вирішення клопотання, яке не могло бути заявлене раніше через відсутність відповідного судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 було зупинено провадження у справі №910/5116/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16754/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №910/5116/21 про зупинення провадження у справі - скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 підготовче засідання призначено на 22.02.2022.

22.02.2022 позивач подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд відхилив клопотання про відкладення та протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2022.

Судове засідання 16.03.2022 не відбулося через непровоковану та невиправдану війну росії проти України, основану на відвертій умисній російській брехні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2022 повідомлено учасників справи про те, що засідання відкладено та про дату, час і місце засідання учасники справи будуть повідомлені в установленому Господарського процесуального кодексу України порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 учасників справи було повідомлено про призначення справи до судового розгляду справи по суті в судовому засіданні на 14.06.2022.

30.05.2022 відповідач подав суду письмові пояснення по справі.

14.06.2022 позивач подав суду клопотання про відкладення судового засідання.

Суд звернув увагу, що представник, хто заявив клопотання про відкладення це адвокат, який здійснює представництво позивача, зокрема у Господарському суді міста Києва, на підставі довіреності від 21.09.2021. Про те, що адвокат, який здійснював представництво позивача в ході минулих засіданнь прийнятий на віськову службу за контрактом стлао відомо 02.06.2022. Тому саме на позивачеві та його представниках лежить обов`язок якнайшивдше вжити заходів для забезпечення їх участі у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.06.2022 було оголошено перерву до 16.06.2022, про що повідомлено позивача та третіх осіб ухвалою від 14.06.2022, яка надіслана, зокрема, позивачу та адвокату позивача на електронні адреси, вказані представником.

У судове засідання 16.06.2022 представники позивача та третіх осіб не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини.

Суд, заслухавши у судовому засіданні 16.06.2022 вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 16.06.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі купівлі-продажу, передати у власність покупця частину частки в розмірі 45%, що в грошовому виразі складає: 3 150 000 грн (далі - частина частки) від належної продавцю частки в статутному капіталі Товариства, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі купівлі-продажу, прийняти та оплатити вказану частину частки.

Позивач вказує, що ОСОБА_3 не виконав обов`язку з оплати частки та порушив умови Договору купівлі-продажу.

В подальшому 22.10.2020 ОСОБА_3 (дарувальник) і ОСОБА_2 (обдарований) укладено Договір дарування, за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором дарування, дарувальник зобов`язується передати обдарованому у власність 45% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що включають правомочності на управління, отримання прибутку, активів в разі ліквідації та інші правомочності, передбачені законом та статутом, а обдарований зобов`язується прийняти частку статутного капіталу.

22.10.2020 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку статутного капіталу Товариства у розмірі 3 150 000 грн, що дорівнює 45% статутного капіталу.

На думку позивача вказаний акт підлягає скасування, а частка статутного капіталу - витребуванню з володіння відповідача, оскільки, ОСОБА_3 не було здійснено оплату за Договором купівлі-продажу.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позову.

Також слід зазначити, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16800/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукової Юлії Вікторівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи Сергія Сергійовича, Товариства, про розірвання Договору купівлі-продажу, визнання недійсними актів та Договору дарування, скасування державної реєстрації, визнання права власності на частку статутного капіталу Товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі №910/16800/20, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовими рішеннями у справі №910/16800/20 встановлено, зокрема, таке:

- 02.08.2019 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі купівлі-продажу, передати у власність покупця частину частки в розмірі 45%, що в грошовому виразі складає: 3 150 000 грн від належної продавцю частки в статутному капіталі Товариства, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі купівлі-продажу, прийняти та оплатити вказану частину частки;

- відповідно до пункту 1.3. Договору купівлі-продажу відомості про частину частки продавця у статутному капіталі Товариства, що відчужується: 3 150 000 грн, що становить 45% статутного капіталу Товариства. Належність частки підтверджується статутом Товариства, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також свідоцтвом про оплату внеску у повному обсязі;

- як визначено у пункті 2.3. Договору купівлі-продажу право власності на частину частки в статутному капіталі Товариства переходить до покупця з моменту державної реєстрації зміни відомостей про склад учасників Товариства. Одночасно з передачею частини частки покупцю переходять усі права та обов`язки, що належали продавцю як учаснику Товариства, в тому числі майнові права на прибуток Товариства за поточний рік;

- 02.08.2019 сторонами підписано додатковий договір до Договору купівлі-продажу, яким збільшено ціну Договору купівлі-продажу та змінено порядок розрахунків за ним, у зв`язку з чим внесено зміни до Договору купівлі-продажу та викладено пункт 2.2. Договору купівлі-продажу в такій редакції:

« 2.2. За домовленістю Сторін ціна продажу частини частки складає суму в гривнях, що еквівалентна 7 200 000,00 доларів США, які Покупець сплачує Продавцю в гривнях за курсом Національного банку України на день оплати в наступному порядку:

2.2.1. У строк до 31 грудня 2019 року Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 3 000 000,00 доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати;

2.2.2. У строк до 01 червня 2020 року Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю суму в гривнях, яка еквівалентна 4 200 000,00 доларів США по курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на день оплати.

2.2.3. Зазначену в цьому Договорі ціну продажу Продавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для них обставин та повністю його задовольняє»;

- відповідно до пункту 4.1. Договору купівлі-продажу він набуває чинності з моменту підписання сторонами. Після укладення Договору купівлі-продажу до статутних документів Товариства повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку;

- 02.08.2019 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 свою частину частки у розмірі 3 150 000 грн, що складає 45% у статутному капіталі Товариства, а ОСОБА_3 прийняв зазначену частину частки шляхом підписання Договору купівлі-продажу;

- 22.10.2020 ОСОБА_3 (дарувальник) і ОСОБА_2 (обдарований) укладено Договір дарування, за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором дарування, дарувальник зобов`язується передати обдарованому у власність 45% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що включають правомочності на управління, отримання прибутку, активів в разі ліквідації та інші правомочності, передбачені законом та статутом, а обдарований зобов`язується прийняти частку статутного капіталу;

- у пунктах 1.1.1. - 1.1.2. Договору дарування зазначено, що розмір внеску дарувальника до статутного капіталу Товариства у грошовому вираженні становить 3 150 000 грн, та складає 45 % від загального розміру статутного капіталу;

- згідно з пунктом 1.2. Договору дарування право власності у обдарованого на частку статутного капіталу виникає з моменту державної реєстрації зміни учасників товариства;

- з моменту державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, пов`язаних зі зміною складу власників, до обдарованого як до правонаступника одночасно переходять усі права і обов`язки попереднього власника - дарувальника, які останній мав щодо Товариства. До обдарованого переходять, у тому числі, але не виключно: право на участь в управлінні товариством, отримання частки прибутку (дивідендів) товариства, активів у разі ліквідації тощо;

- 22.10.2020 за актом прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку статутного капіталу Товариства у розмірі 3 150 000 грн, що дорівнює 45% статутного капіталу;

- за своєю правовою природою Договір купівлі-продажу є договором купівлі-продажу, за яким товаром виступає частина частки у статутному капіталі Товариства, що належала ОСОБА_1 ;

- умовами укладеного ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Договору купівлі-продажу, з урахуванням додаткового договору від 02.08.2019 визначено, що ціну продажу частини частки сторони визначили в додатковому договорі від 02.08.2019 до Договору купівлі-продажу в розмірі 7 200 000 доларів США, яку ОСОБА_3 мав сплатити частинами, а саме: 3 000 000 доларів США у строк до 31 грудня 2019 року та 4 200 000 доларів США у строк до 01 червня 2020 року;

- матеріали справи свідчать про те, що державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміну складу засновників (учасників), тобто включення ОСОБА_3 здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. 05.08.2019 (номер запису 10701050012056184);

- разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання ОСОБА_3 свого зобов`язання щодо здійснення оплати за Договором купівлі-продажу у встановленому ним порядку;

- доказів звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з повідомленням про розірвання укладеного ними Договору купівлі-продажу до матеріалів справи не надано, а відповідно й не доведено факту вчинення передбачених статтею 188 Господарського кодексу України, спрямованих на розірвання договору дій.

- у цій справі покупець отримав товар (частину частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, на переконання позивача, не здійснив оплати;

- вказане свідчить про необхідність застосування у даному випадку частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів;

- натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі);

- крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права;

- вказане свідчить про те, що позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання Договору купівлі-продажу частини частки статутного капіталу Товариства з підстав невиконання покупцем умов такого договору в частині оплати, обрав неналежний спосіб захисту його порушеного права;

- враховуючи те, що позовні вимоги про визнання недійсним актів приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства та скасування реєстраційної дії від 05.08.2019 №10701050012056184, вчиненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Жуковою Ю.В. є похідними від вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу, а також те, що позивачем не наведено будь-яких правових підстав з якими чинне законодавство пов`язує можливість визнання недійсними правочинів, відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог;

- також відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору дарування, з підстав його удаваності;

- позивачем не доведено того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мали умисел укласти інший договір, зокрема, договір купівлі-продажу та приховати такий договір шляхом укладення Договору дарування;

- доказів того, що відповідачі вчинили саме правочин купівлі-продажу частини частки, зокрема, доказів здійснення розрахунків між сторонами у будь-якій формі, до матеріалів справи не надано;

- враховуючи те, що позивачем не доведено існування правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору дарування відсутні підстави для задоволення похідних від вказаної позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 22.10.2020 та скасування реєстраційної дії від 22.10.2020 №1000701070020056184, вчиненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях у справі №910/16800/20 було встановлено відсутність підстав для розірвання Договору купівлі-продажу, визнання недійсним Договору дарування та похідних вимог.

Так, під час розгляду вказаної справи суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 було, зокрема, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки ним як продавцем не вимагається виконання обов`язку покупця з оплати.

Разом з тим, у даній справі позивач просить суд скасувати акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 22.10.2020 до Договору дарування та витребування вказаної частки з володіння ОСОБА_2 .

В основу обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 знову вказує факт не проведення ОСОБА_3 розрахунку за Договором купівлі-продажу.

Також, позивач зазначив, що на виконання пункту 3.5. Договору купівлі-продажу повідомив ОСОБА_3 про розірвання вказаного правочину в односторонньому порядку, а тому, на думку ОСОБА_1 , частка має бути йому повернута.

Так, позивачем подано суду копію листа від 14.06.2021 щодо розірвання договору та повернення частки та копії доказів надсилання вказаного листа на адресу третьої особи-1.

Слід зазначити, що вказаний лист було надіслано після прийняття Господарським судом міста Києва рішення (24.05.2021) у справі №910/16800/20.

Водночас предметом позову у даній справі є визнання недійсним акту приймання-передачі частки до Договору дарування, а не Договору купівлі-продажу, та витребування майна не у покупця за Договором купівлі-продажу, а у ОСОБА_2 , який є обдарованим за Договором дарування.

Позивач не наводить будь-яких правових підстав з якими чинне законодавство пов`язує можливість скасування такого правочину як акт приймання-передачі до Договору дарування.

Крім того, слід зазначити, що суду не подано доказів того, що саме Договір дарування є розірваним та/або визнаний недійсним.

В силу приписів статті 204 ЦК України Договір дарування є правомірним, а тому відсутні підстави для скасування акту приймання-передачі частки від 22.10.2020, оскільки такий правочин вчинено відповідачем і третьою особою-1 на виконання Договору дарування.

Що ж до позовної вимоги про витребування частки у ОСОБА_2 , то вона також не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивачем у даній справі не доведено того, що ОСОБА_2 набув частку у статутному капіталі Товариства за рахунок ОСОБА_1 як потерпілого без достатньої правової підстави.

Натомість правовою підставою для набуття відповідачем спірного майна є Договір дарування, який не розірвано та/або не визнано недійсним, тобто правова підстава набуття майна не відпала.

Також, суд погоджується з відповідачем щодо необхідності у даній справі врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 у справі №908/439/18, а саме:

« 18. За змістом статті 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю), або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, одним з яких є вибуття майна із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вибуття майна із володіння власника або особи, якій власник передав майно у володіння, не з їхньої волі може мати місце коли вчиняється правочин. Такими правочинами є правочини фізичних осіб, вчинені за межами їх дієздатності (статті 221-223, 226 ЦК України), правочини вчинені без дозволу органів опіки і піклування (стаття 224 ЦК України), правочини вчинені під впливом помилки (стаття 229 ЦК України), обману (стаття 230 ЦК України), насильства (стаття 231 ЦК України), правочини учинені в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (статті 232 ЦК України), правочини, учинені від імені юридичної особи особою, що не мала повноважень діяти від імені юридичної особи та не підтверджені діями юридичної особи про визнання такого правочину.

Волевиявлення власника на передачу майна первісному набувачу має юридичне значення на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, що підтверджує укладення такого договору.

Порушення первісним набувачем умов укладеного договору щодо розрахунку за придбане майно не спростовує наявності волевиявлення власника на вибуття майна від власника до іншої особи, а тому не може бути підставою для задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388 ЦК України. Порушення умов укладеного договору купівлі-продажу може бути підставою для захисту порушених прав продавця майна іншими цивільно-правовими способами, які випливають із зобов`язальних правовідносин сторін.

19. Віндикація застосовується до вимог речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем немає договірних відносин і майно перебуває у власності володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.20016 у справі №6-2407цс15, з яким також погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункти 57-58). Отже, Верховним Судом передбачалося встановлення фактичних обставин незаконності вибуття майна від власника (попереднє визнання недійсним первісного правочину з відчуження майна від законного власника чи інші способи вибуття майна від власника поза його волею).»;

«Верховний Суд зазначає, що істотне порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, й щодо розрахунку за таке майно, може мати наслідком повернення майна стороною договору, якщо про це прямо зазначено в договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 651 ЦК України). За загальним правилом, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частина 5 статті 653 ЦК України). Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Отже, законодавцем не передбачено майнової відповідальності третьої особи за наслідком розірвання договору, укладеного сторонами, з підстав порушення сторонами умов його виконання, а вибуття спірного майна від однієї із сторін розірваного договору у передбаченому законом порядку до третьої особи не належить до правових підстав, за яких допускається віндикація майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.».

Позивач не довів того, що відповідач є недобросовісним набувачем, був обізнаний про те, що третя особа-1 не розрахувалася за отриману частку та не виконала Договір купівлі-продажу в частині оплати, а тому відсутні підстави для витребування у ОСОБА_2 як добросовісного набувача майна, а саме частки у статутному капіталі Товариства.

Щодо тверджень позивача про відсутність нотаріального посвідчення акту приймання-передачі від 02.08.2019, то така додаткова підстава позову була заявлена на стадії розгляду справи по суті та водночас спростовується поданим відповідачем доказом, а саме копією вказаного акту, який містить відмітку про нотаріальне посвідчення.

Що ж до решти доводів і тверджень позивача, які викладені у позові, відповіді на відзив, тощо, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/5116/21 були вжиті заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, в силу приписів частини дев`ятої статті 145 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 129, 145, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (код 39532133) про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/5116/21.

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.06.2022.

Суддя Ігор Курдельчук