Рішення № 105008792, 14.06.2022, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7189/20

Номер провадження 2/404/2125/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровоград

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку загального позовного провадження, справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулось до суду з позовом, по якому просить стягнути з ОСОБА_1 за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року борг за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 2 443,39 грн., 3 % річних в сумі 90,55 грн., індекс інфляції в сумі 2 065,88 грн., всього: 4 599,82 грн., а також понесені ними судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з 01.04.2012 року надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та видачею абонентської книжки відповідач вступив у фактичні договірні відносини з підприємством. Станом на 01.06.2020 року заборгованість відповідача перед ОКВП «Дніпро-Кіровоград» становить 2 443,39 грн. за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року. Крім того, відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано індекс інфляції в сумі 2 065,88 грн. та 3 % річних в сумі 90,55 грн. за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.05.2021 року замінено по справі первісного відповідача належним - ОСОБА_1 .

Через канцелярію суду, відповідачем подано зустрічну позовну заяву про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року зустрічну позовну заяву №404/329/21 (номер провадження 2/404/108/21) ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди - залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

30.07.2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява на виконання вимог ухвали суду, якою просить визнати бездіяльність Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» з порушенням законодавства України, стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що відповідач не уклав із ОСОБА_1 договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, жодного разу не надав структури цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, але вимагає сплати за свої послуги.

Вважає, що вода яку подає відповідач в квартиру ОСОБА_1 є не питною, а технічною. Змушений питну воду купувати окремо.

Вказує, що ОКВП «Дніпро Кіровоград» вчинено дії, які призвели до погіршення умов побуту споживача, порушено його життєві плани та звичайний ритм життя.

Крім того, вважає за необхідне стягнути з відповідача суму моральної шкоди з урахуванням індексу інфляції, а саме 50 000 грн.

У зв`язку з протиправною поведінкою ОКВП «Дніпро Кіровоград» щодо ОСОБА_1 , останній заявляє про свої душевні страждання, яких зазнав.

Зазначає,що доводитинаявність душевнихстраждань зацих обставиннемає потребиза їх очевидності.

Згідно ухвали від 12.08.2021 року зустрічну позовну заяву №404/329/21 (номер провадження 2/404/108/21) ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди об`єднано в одне провадження з первісним позовом №404/7189/20 (номер провадження 2/404/2125/20) Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, присвоївши єдиний номер №404/7189/20 (номер провадження 2/404/2125/20), призначено підготовче засідання.

Від представника позивача 02.09.2021 року отримано відзив на зустрічний позов, згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

06.12.2021 року відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про застосування позовної давності

Згідно ухвали суду від 06.12.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представником позивача 18.05.2022 року, через канцелярію суду, подано письмові пояснення, якими позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити. У задоволенні зустрічного просила відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач в судовому засіданні вимоги за первісним позовом не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, вимоги зустрічного підтримав, просив задовольнити. Крім того, просив застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимог за первісним та вимог за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОКВП «Дніпро Кіровоград» відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає споживачу послугу з централізованого водопостачання та водовідведення.

На час виникнення спірних правовідносин на праві приватної власності ОСОБА_1 є власником квартири під номером АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 11.02.1997 року, свідоцтво про право на спадщину від 18.02.1997 року).

Відповідно до інформації наданої ОКВП «Дніпро-Кіровоград» в абонентній базі обліку за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про фактичні договірні відносини відповідача з ОКВП Дніпро-Кіровоград».

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняття пропозиції.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Таким чином, між підприємством та споживачем ОСОБА_1 існують фактичні договірні відносини.

Згідно довідки про нарахування плати та розмір платежів по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року обліковується заборгованість в сумі 2 443,39 грн.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів /ч.1 ст.4 ЦПК/.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом /ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК/.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи /ч. 1 ст. 76 ЦПК/.

У цій справі між сторонами виник спір стосовно водопостачання та водовідведення, які централізовано надає позивач (виконавець послуги), та оплату за надану комунальну послугу відповідачем (споживачем).

Права і обов`язки учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг регулюються законом та договором.

Так, споживач наділений правом одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-ІV). На споживача покладається ряд обов`язків, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом ( п. 5 ч. 2 ст. 20 Закону № 1875-ІV).

Водночас відповідно до п.5 ч.2 ст.7 ЗаконуУкраїни «Прожитлово-комунальніпослуги» №2189-VIIIвід 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право на зменшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Водночас, відповідно до п. 29 Правил споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.

Крім того,відповідно дост.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» № 2189-VIIIвід 09.11.2017 року споживач зобов`язаний: інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Підпунктом 2 п.17 типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 споживач зобов`язаний повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі (будинку садибного типу) перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбувалися у стані підсобного господарства і санітарно-технічного та інженерного обладнання (за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання).

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» із письмовою заявою щодо тимчасової відсутності споживача чи членів його сім`ї у вказаній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а також про опломбування запірних вентилів.

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для послуги є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 21Правил визначено,що уразі відсутностіу квартирі(будинкусадибного типу)та навводах убагатоквартирний будинокзасобів облікуводи ітеплової енергіїплата занадані послугисправляється згідноз установлениминормативами (нормами)споживання: зцентралізованого постачанняхолодної тагарячої водиі водовідведення-з розрахункуна однуособу тана веденняособистого підсобногогосподарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Отже, основою для проведення розрахунку між виконавцем і споживачем комунальних послуг є кількісний показник спожитої послуги, визначений на підставі показників засобів обліку, а за їх відсутності визначений за затвердженими нормами споживання, та затверджені у відповідності до Закону тарифи за одиницю вимірювання наданої послуги.

За п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до вищевказаної постанови, а саме до п. 15 - засоби обліку води, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Міністерства промислової політики України № 141/212/91 від 15.06.2005 року встановлено міжповірочний інтервал лічильників холодної та гарячої води крильчастих номінальних діаметрів DN 10-DN 20, результати вимірювань яких використовуються під час розрахунків у сфері побутових і комунальних послуг становить 3 роки.

Згідно вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (чинних на час виникнення спірних правовідносин) - засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати на прокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Як вбачається із довідки про нарахування плати та розмір платежів за адресою: АДРЕСА_2 , розмір плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення розраховується за період з 01.10.2012 року по 07.04.2015 року за нормами, затвердженими в установленому порядку, на 1 особу, а з 08.04.2015 року по 31.05.2020 року по показникам засобу обліку.

Представник позивача зазначала, що абоненту ОСОБА_1 згідно складеного акту представником КП «Кіровоградське ВКГ», за адресою: АДРЕСА_2 було проведено опломбування лічильника води, тип KB -1,5 заводський №337389, де також зазначено наступний період повірки лічильника IV кварталі 2008 року.

Однак, абонентом не було своєчасно проведено повірку вказаного лічильника, що стало підставою для зняття такого приладу з абонентського обліку з наступного за звітним кварталу.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача, що за вказаною адресою споживачу в період з 01.10.2012 року по 07.04.2015 року нарахування за надані послуги водопостачання здійснювались за відсутності приладу обліку води відповідно до затверджених нормативів споживання з розрахунку на одну особу в місяць. З 08.04.2015 року по 31.05.2020 року нарахування за спожиті послуги водопостачання проводились за показаннями засобів обліку води, в зв`язку із повіркою приладу обліку води, про що свідчить довідка про нарахування плати та розмір платежів за вказаний період.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідач має заборгованість за спожиті послуги у період із 01.10.2012 року по 31.05.2020 року, включно, який вступив у фактичні правовідносини з виконавцем послуг.

Крім того, з урахуванням того, що суд встановив факт існування простроченого грошового зобов`язання у період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, які передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідачем у справі подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення заборгованість, про стягнення якої ставилось питання у позовній заяві, нарахована за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року.

З позовом до суду Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулося 19.11.2020 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві, в зв`язку з чим строк позовної давності встановлюється з листопада 2017 року.

Разом з цим, в порядку в порядку ст. 264 ЦК України, відповідач здійснивши оплату боргу в травні 2017 року в розмірі 53,1 грн. своїми діями визнав існуючий борг та вчинив переривання строку позовної давності., тому строк позовної давності слід обчислювати з травня 2017 року.

Однак, за період з 01.05.2017 року по 31.05.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем, з врахування здійснених ним проплат, відсутня, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з централізованого водопостачання та водовідведення необхідно відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. суд вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ним та ОКВП «Дніпро-Кіровоград» договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не укладався, не надавались структури цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 1 ч. 1 ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Водночас відповідно до пункту 5 ч. 2 ст.7цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, як вже зазначалось, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Тобто, посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність між сторонами договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення суперечать наведеним висновкам Верховного Суду.

Крім того, законодавством не передбачене персональне інформування споживачів щодо стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг, оскільки вказана інформація розміщується у засобах масової інформації.

Відповідно до ст.19ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування вимог посилається на те, що вода яку подає відповідач в квартиру ОСОБА_1 є не питною, а технічною. Змушений питну воду купувати окремо.

Так, якість питної води з централізованого водопроводу регламентується вимогами Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до питної призначеної для споживання людиною» (далі - ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Виробничий контроль якості води вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 проводиться атестованою лабораторією підприємства згідно з Планом лабораторно-виробничого контролю якості води на відповідний рік, погодженим Головним управлінням Держпродспоживслужби в області, в якому зазначено вид лабораторного контролю, порядок його здійснення, місця та календарні графіки відбору проб води для проведення лабораторних досліджень. Виробничий контроль безпечності та якості води здійснюється на водозаборах, перед надходженням до розподільчої водопровідної мережі, по міській мережі за переліком показників згідно вимог санітарних норм, з урахуванням місцевих природних умов.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського обласного контактного центру з питанням виконання ремонтних робіт на водопровідних мережах та неналежної якості питної води у м. Кропивницькому, нарахування плати за абонентське обслуговування ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

18.03.2020 року за вих. №С-172/07-08 ОКВП «Дніпро-Кіровоград» було надано відповідь на вказане вище звернення та копії протоколів дослідження якості води від 11.03.2020 року, 19.02.2020 року.

Згідно з результатами лабораторних досліджень проби води, відібрані лабораторією водопостачання Кропивницького ВКГ СЛК Вп ОКВП «Дніпро-Кіровоград» 19.02.2020 року у ряді контрольних точок по АДРЕСА_3 та 11.03.2020 року за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 визначені показники якості води в межах чутливості метода відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10.

На виконання вимог законодавства на офіційному веб-сайті підприємства: https://dnipro-kirovograd.com.ua у розділі «Споживачам» щомісячно розміщуються результати хіміко-мікробіологічних вимірювань якості питної води. За даними лабораторних досліджень, споживачам у м. Кропивницькому подається питна вода нормативної якості. З щомісячними результатами вимірювання якості питної води можна ознайомитись на сайти ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 не надано суду документального підтвердження постачання ОКВП «Дніпро-Кіровоград» питної води неналежної якості.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги по зустрічному позову про відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування яких ним було зазначено, що ОСОБА_1 зазнав внаслідок протиправних дій відповідача моральної шкоди.

Аналіз положень статей 11 та 23ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22Закону «Прозахист правспоживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг».

Позивач за зустрічним позовом вважає, що йому завдано моральної шкоди.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження моральної шкоди та розрахунку її розміру позивач за зустрічним позовом не надав.

Відтак, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, а також не доведено порушення його прав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення з ОСОБА_1 за період з 01.10.2012 року по 31.05.2020 року боргу за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 2 443,39 грн., 3 % річних в сумі 90,55 грн., індекс інфляції в сумі 2 065,88 грн., всього: 4 599,82 грн. та вимогза зустрічнимпозовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград», стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», місцезнаходження: вул. Соборна, 19-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 03346822;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 30.06.2022 року.

Суддя Кіровського районного

суду м. Кіровограда В.В.Мохонько