Рішення № 104991623, 27.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2022 р. Справа №120/2648/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.

Під час проходження служби на посаді старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області отримав травму, у зв`язку із чим йому встановлено ІІІ групу інвалідності.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 12 липня 2021 року його звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

У січні 2022 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації із заявою щодо встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни", проте відповідач листом від 19 січня 2022 року відмовив у наданні такого статусу з огляду на те, що ОСОБА_1 не має статусу "учасник бойових дій" та не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та зобов`язати відповідача надати позивачу такий статус.

Ухвалою від 28 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

28 березня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що для надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідним є існування наступних умов: отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з участю в бойових діях у мирний час, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. За змістом статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать виключно особи з військовослужбовців діючої армії та інші, які одержали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронтів, в районі воєнних дій. Водночас, на переконання представника відповідача, проходження позивачем служби в поліції не тотожне участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни". При цьому, віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 згадуваного Закону безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", що міститься у статті 4 цього Закону. Відповідно до вказаної статті ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, і особи з інвалідністю внаслідок війни. Відтак, на думку представника відповідача, необхідно з`ясувати саму причину інвалідності, тобто чи дійсно така причина пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни", адже в іншому випадку особа не може вважатися інвалідом війни. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції України у Вінницькій області.

Актом розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) від 16 березня 2018 року встановлено, що 13 січня 2018 року близько 09 год. 05 хв. старший інспектор - черговий Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_1 заступив на добове чергування в якості оперативного чергового Тиврівського відділу поліції. Під час прийому чергування відповідно до пункту 24 своїх функціональних обов`язків здійснював обхід території відділення поліції з метою перевірки наявності службового автотранспорту, інших транспортних засобів, які знаходяться на арешт-майданчику, перевірки боксів та укомплектування протипожежного щита. Під час перевірки боксів відділення, неподалік боксу №10 на землі позивач помітив поліетиленовий згорток, наповнений різноманітним сміттям. Піднявши такий згорток ОСОБА_1 викинув його в сміттєвий бак, в якому в той час горіло сміття, проте вказаний згорток зачепився за бортик сміттєвого баку та вибухнув, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації дистальної та середньої фаланги другого пальця лівої кисті та травматичної ампутації нігтьової фаланги першого пальця лівої кисті.

Відповідно до згадуваного вище акту комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час проходження служби при виконанні службових обов`язків.

19 березня 2018 року заступником начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Сокираном С.В. затверджено акт №1 про нещасний випадок (у тому числі поранення) капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до якого нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Пунктом 11 свідоцтва про хворобу №В-286 від 29 червня 2021 року встановлено, що травма ОСОБА_1 , пов`язана з проходженням служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції Національної поліції України у Вінницькій області №111о/с від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 з 14 липня 2021 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

У січні 2022 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації із заявою щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Проте, листом від 19 січня 2022 року вих. №149/01-07 Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації відмовило позивачеві у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з огляду на те, що заявник не має статусу учасника бойових дій та не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон).

Згідно зі статтею 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, особи з числа, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання згаданої норми постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12 травня 1994 року затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі - Положення №302), що регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни.

Відповідно до пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно з пунктом 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, у разі віднесення особи до однієї з категорій, передбачених статтею 7 Закону структурні підрозділи з питань соціального захисту населення видають такій особі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Визначаючись щодо питання про відповідність позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд враховує те, що у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18, від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18 судом касаційної інстанції сформовано усталені висновки щодо застосування статті 4 та статті 7 Закону.

Зміст висновків Верховного Суду полягає у наступному:

"Для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За змістом статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать виключно особи з числа військовослужбовців діючої армії та інші, які отримали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій.

При цьому, віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону".

Зважаючи на викладене Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (пункт 35 постанови Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18).

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що отримання ушкодження здоров`я під час проходження військової служби (пов`язаного з проходженням служби) та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження не є достатньою підставою для надання такій особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Визначальним є те, що таке ушкодження повинно бути пов`язане із безпосередньою участю особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Відтак, визначальним при розгляді даної справи є встановлення того, чи пов`язана інвалідність позивача з виконанням обов`язків несення служби поєднаним із безпосередньою участю його у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 (далі - Положення №285).

За приписами пункту 2 Положення №285 медичні (військово-лікарські) комісії МВС - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров`я МВС та Національної гвардії України для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу І Положення №285 основними завданнями військово-лікарської комісії є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців Національної гвардії України, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.

За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи військово-лікарські комісії приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) (пункт 1 розділу VIII Положення №285).

Згідно з пунктом 9 розділу VIII Положення №285 постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями:

1) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане за зазначених обставин;

2) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції;

3) при ураженнях, зумовлених термічними факторами (опіки, обмороження), впливом радіоактивних речовин, інших джерел іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерел електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникають під час виконання службових обов`язків, приймається постанова: "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків";

4) "Поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час проходження служби в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язане з виконанням службових обов`язків" - якщо воно одержане цією особою в період проходження служби при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у підпункті 2 пункту 9 розділу VIII цього Положення;

5) "Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63;

6) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції" - якщо воно діагностовано в період проходження служби в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) або коли захворювання було діагностовано до служби, а в період служби досягло такого розвитку, що призводить до прийняття рішення про непридатність;

7) "Захворювання, НI, не пов`язане зі службою" - якщо воно було діагностовано до вступу на службу і служба в поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на його перебіг. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (контузій, травм, каліцтв) та будь - яких інших вад і хвороб, якщо вони були одержані до служби, а служба у поліції та/або органах внутрішніх справ (міліції) не вплинула на них й, відповідно, на ступінь придатності до служби;

8) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії" (вказується АЕС, ядерний об`єкт, ядерна енергетична установка тощо);

9) "Захворювання, ТАК, пов`язане з наслідками ядерної катастрофи (зазначити якої) в період проходження служби" - якщо захворювання діагностовано в період проходження служби в зонах підвищеного радіаційного забруднення внаслідок аварії (АЕС чи інший ядерний об`єкт);

10) "Захворювання, ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" - якщо захворювання виникло під час перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначений період досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до служби, а також у разі хронічних, повільно прогресуючих захворювань, якщо їх перші прояви відносяться до періоду участі в антитерористичній операції, що підтверджується медичними документами про початок захворювання (погіршення стану здоров`я) в той період.

З системного аналізу наведених положень слідує, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції, є окремою та самостійною підставою для встановлення відповідної групи інвалідності, для якого не вимагається отримання такої травми під час участі у захисті Батьківщини та перебування на фронті чи в районах воєнних дій.

Разом із цим, за умови якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України (тобто пов`язане із захистом Батьківщини, що є необхідним для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни), формулювання про причинний зв`язок ушкодження здоров`я із участю в антитерористичній операції повинно міститися у прийнятій комісією постанові.

Відтак, суд доходить висновку, що причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків» та причинний зв`язок встановлення інвалідності з формулюванням «травма, отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції …" або «травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму під час добового чергування в якості оперативного чергового Тиврівського відділу поліції, що з огляду на зазначені вище висновки Верховного Суду свідчить про неможливість віднесення позивача до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог статей 4 та 7 Закону.

Більше того, у справі відсутні докази, які б підтверджували те, що травма позивача, пов`язана із захистом Батьківщини або із його участю у бойових діях на території інших держав.

Окрім того, суд зважає на те, що законодавцем невипадково у статті 7 Закону визначено осіб з інвалідністю саме внаслідок війни, тобто таких осіб, які внаслідок бойових дій зазнали захворювання, поранення, трави, контузії тощо.

Водночас, травму позивач отримав, перебуваючи на добовому чергуванні за місцем несення служби в поліції, що унеможливлює надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відтак, оскільки інвалідність позивача настала внаслідок виконання службових обов`язків, тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні основної вимоги, тому задоволенню не підлягає і похідна вимога зобов`язального характеру.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03191745)

Рішення суду в повному обсязі складено 27.06.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович