Рішення № 104977770, 23.06.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/36/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Технова,

вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050

до відповідача: Державної установи Чернігівська виправна колонія (№44),

вул. Промислова, 38, м. Чернігів, 14014

про стягнення 57135,95 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Антоненко Н.В., довіреність № 12 від 22.04.2022 юрисконсульт 2 категорії

від відповідача: Молях О.О., адвокат, посвідчення №000950 видане 12.06.2020

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 47538,90 грн. боргу, 2497,41 грн. трьох процентів річних, 7099,64 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання Договору №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю від 06.02.2018.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/36/22 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.02.2022, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу 20.01.2022 поштового відправлення №1400053714970, відповідачу 18.01.2022 поштового відправлення №1400053714988.

04.02.2022, у встановлений судом строк, від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №6/145 від 02.02.2022 з додатками. Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Крім того, у відзиві відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву №6/145 від 02.02.2022 з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.

14.02.2022 від відповідача надійшло письмове клопотання №6/172 від 14.02.2022 про відкладення судового засідання на іншу дату (березень 2022), у зв`язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

У судове засідання 14.02.2022 прибув уповноважений представник позивача. Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

У судовому засіданні 14.02.2022 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.03.2022.

Ухвалою суду від 14.02.2022 повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи на 14.03.2022, зазначено, що явка сторін у судове засідання не є обов`язковою.

Судове засідання 14.03.2022 не відбулося у зв`язку з введенням в країні військового стану на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 на 30 діб.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 з відновленням територіальної підсудності судових справ Господарський суд Чернігівської області відновив свою роботу з 25.04.2022.

Ухвалою суду від 09.05.2022 повідомлено позивача та відповідача про призначення судового засідання з розгляду даної справи по суті на 13.06.2022.

Ухвала суду від 09.05.2022 отримана позивачем 17.05.2022, відповідачем 16.05.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400054584859, №1400054584840.

11.05.2022 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив вих.№26/104 від 23.02.2022 з доданими до неї документами та доказами їх направлення позивачу, у якій позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та підтримує заявлені позовні вимоги.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив на позов ним отримано 22.02.2021, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції ТОВ фірма «Технова» (копія першого аркушу відзиву на позовну заяву з відміткою дати отримання додається), а тому відповідь на відзив від 23.02.2022 подається у межах строку встановленого ухвалою суду від 17.01.2022.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1,3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав.

Приймаючи до уваги запровадження воєнного стану в Україні, тимчасове не функціонування поштових відділень, роботу яких наразі відновлено, суд з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, дотримання принципу верховенства права, рівності та змагальності сторін, процесуального права позивача щодо подання відповіді на відзив вважає за необхідне прийняти подану позивачем відповідь на відзив та розглядати даний спір з урахуванням відповіді на відзив.

Відповідь на відзив вих.№26/104 від 23.02.2022 з доданими до неї документами залучено до матеріалів справи.

У судове засідання 13.06.2022 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2022 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання на два тижні, у зв`язку із заміною представника у справі та необхідністю часу для ознайомлення з матеріалами справи та відповідю позивача на відзив.

Представник позивача залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд у судовому засіданні 13.06.2022 постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.06.2022.

Ухвалою суду від 16.06.2022 задоволено заяву представника відповідача про проведення судового засідання у справі №927/36/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням сервісу EasyCon, постановлено засідання, призначене на 21.06.2022 о 09:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

20.06.2022, від відповідача, засобами електронного зв`язку, надійшли письмові пояснення, підписані ЕЦП. У письмових поясненнях відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, з підстав, аналогічним наведеним у відзиві на позовну заяву, та зазначає про закінчення строку дії спірного договору 31.12.2018, у зв`язку з чим будь-яке донарахування суперечить нормам чинного законодавства та не може бути сплачене через відсутність бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень. Позивач на момент здійснення розрахунків за жовтень-грудень 2018 мав володіти актуальною інформацією щодо розмірів тарифів та змін у сфері енергетики. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує з огляду на те, що відповідач не може нести відповідальності у вигляді додаткової оплати коштів за допущені позивачем порушення ліцензійних умов діяльності. Крім того, відповідач посилається на застосування до спірних правовідносин аналогічної правової позиції, викладеної у рішенні Господарського суду Черкаської області від 27.10.2020 у справі №925/875/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021.

21.06.2022 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 20.06.2022, у яких позивач відхиляє заперечення позивача та зазначає, що жодних звернень або заперечень відповідача щодо отриманого рахунку-фактури №0060/ЗТ/8ДН та акту приймання-передачі від 31.01.2020 або протиправності проведеного позивачем донарахування із застосуванням тарифів згідно з постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 відповідачем не направлялось. Акт приймання-передачі від 31.01.2020 споживачем не підписано та не повернуто. Постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, № 404 від 14.06.2018, як і постанова НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019, на виконання якої проведено донарахування не скасовані; не визнані в установленому законом порядкунедійсними. У період з 28.10.2018 по 31.12.2018 ТОВ фірма «Технова» застосовувала тарифи на теплову енергію для категорій споживачів «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» відповідно до постанови № 404, а саме у розмірі 1344,78 грн/Гкал (без ПДВ), яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018) була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (із 28.10.2018), а отже діяла з 28.10.2018.

У судове засідання 21.06.2022 прибули уповноважені представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференцзв?язку).

Суд продовжив розгляд справи по суті після оголошеної перерви.

У судовому засіданні 21.06.2022 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.06.2022.

Ухвалою суду від 22.06.2022 задоволено заяву представника відповідача про проведення судового засідання у справі №927/36/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням сервісу EasyCon, постановлено засідання, призначене на 23.06.2022 о 09:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon.

У судове засідання 23.06.2022 прибули уповноважені представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференцзв?язку).

Суд продовжив розгляд справи по суті після оголошеної перерви.

23.06.2022 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання обгрунтоване тим, що під час підключення до сервісу ЕаsyCon виник збій в роботі серверу що призвело до відсутності технічної можливості прийняти участь у судовому засіданні.

Клопотання судом не розглядалось, оскільки технічну можливість проведення судового засідання у режимі відеоконференції було відновлено і представник відповідача прийняв у ньому участь.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 23.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю від 06.02.2018 в частині своєчасної оплати здійсненого перерахунку вартості поставленої теплової енергії з 29.10.2018 по 28.12.2018 через різницю тарифів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 47538,90 грн. боргу, на яку позивачем нараховано три проценти річних у розмірі 2497,41 грн. за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та 7099,64 грн. інфляційних втрат за період з березня 2020 по листопад 2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №6/145 від 02.02.2022 зазначає про відсутність будь-якого боргу перед позивачем на дату закінчення строку дії договору (31.12.2018). При цьому, строк дії договору не продовжувався, додаткові угоди не укладалися. Умовами договору та нормами чинного законодавства не передбачено здійснення перерахунку чи донарахування плати за минулі періоди по договору, який припинив строк своєї дії. Заборгованість за минулі періоди (жовтень-грудень 2018), про яку стверджує позивач, не може бути сплачена, враховуючи закінчення строку дії договору, у зв`язку з відсутністю бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень, що автоматично в органах державного казначейства визнається не дійсним. Відповідач також зазначає, що позивач жодними листами (повідомленнями) не повідомляв про наявність заборгованості за жовтень-грудень 2018 та про будь-яку зміну тарифів, жодних документів стосовно здійснення донарахування вартості поставленої теплової енергії відповідачу не надавалося. За доводами відповідача, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а наведені аргументи позивача є безпідставними.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, на підставі ст. 257, ч.2,3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заявляє про пропущення трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права та просить застосувати строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив вих.№26/104 від 23.02.2022 відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві, з огляду на те, що відповідачем не здійснено повного розрахунку за отриману теплову енергію за тарифом 1526,81 грн. за 1 Гкал, встановлений постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018), за період з листопада по грудень 2018, а тому не можна вважати виконаним спірний договір за вказаний період. Позивач вказує на те, що 26.02.2020 відповідачем отримано рахунок-фактуру №0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн. разом з актами прийому-передачі від 31.01.2020, жодних звернень, заперечень щодо їх отримання або протиправності проведеного донарахування із застосуванням зазначених тарифів, відповідачем не направлялось. Акт приймання-передач від 31.01.2020 споживачем не підписано та не повернуто. Також позивач зазначає, що тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись уповноваженим органом протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і у бік зменшення), що свідчить про правомірність здійсненого позивачем перерахунку та нарахування відповідачу різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404. Рішення НКРЕКП є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання.

Щодо застосування позовної давності позивач зазначає, що звернувся до суду із позовом 30.12.2021, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який триває, звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення боргу відбулося в межах строку позовної давності.

Відповідач у письмових поясненнях не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, з підстав, аналогічним наведеним у відзиві на позовну заяву, та зазначає про закінчення строку дії спірного договору 31.12.2018, у зв`язку з чим будь-яке донарахування суперечить нормам чинного законодавства та не може бути сплачене через відсутність бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень. Позивач на момент здійснення розрахунків за жовтень-грудень 2018 мав володіти актуальною інформацією щодо розмірів тарифів та змін у сфері енергетики. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує з огляду на те, що відповідач не може нести відповідальності у вигляді додаткової оплати коштів за допущені позивачем порушення ліцензійних умов діяльності. Крім того, відповідач посилається на застосування до спірних правовідносин аналогічної правової позиції, викладеної у рішенні Господарського суду Черкаської області від 27.10.2020 у справі №925/875/20, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021.

Позивач у додаткових письмових поясненнях від 20.06.2022 відхиляє заперечення відповідача та зазначає, що жодних звернень або заперечень відповідача щодо отриманого рахунку-фактури №0060/ЗТ/8ДН та акту приймання-передачі від 31.01.2020 або протиправності проведеного позивачем донарахування із застосуванням тарифів згідно з постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 відповідачем не направлялось. Акт приймання-передачі від 31.01.2020 споживачем не підписано та не повернуто. Постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, № 404 від 14.06.2018, як і постанова НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019, на виконання якої проведено донарахування не скасовані; не визнані в установленому законом порядкунедійсними. У період з 28.10.2018 по 31.12.2018 ТОВ фірма «Технова» застосовувала тарифи на теплову енергію для категорій споживачів «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» відповідно до постанови № 404, а саме у розмірі 1344,78 грн/Гкал (без ПДВ), яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018) була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 (із 28.10.2018), а отже діяла з 28.10.2018.

Обставини справи встановлені судом.

06.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою ТехНова (постачальник) та Державною установою Чернігівська виправна колонія (№44) (споживач) укладено договір №60/ЗТ/8/1-К про закупівлю (а.с. 15-19, далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити споживачу теплову енергію зазначену в п. 1.2. договору, а споживач прийняти і своєчасно її оплатити.

Кількість теплової енергії, що поставляється споживачу становить: 1865 Гкал (для потреб бюджетних установ 510 Гкал, для потреб населення 1355 Гкал), відповідно до заявлених споживачем обсягів закупівлі.

Пунктом 3.1. договору визначено, що вартість цього договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. даного договору строку дії договору та становить 2859559,20 грн., з урахуванням ПДВ на дату підписання цього договору.

Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання передачі, підписаних Сторонами.

У відповідності до п.3.3. договору на момент укладення договору тариф на теплову енергію «для потреб бюджетних установ» 1526,81 грн /Гкал (без ПДВ 20%), для «потреб населення» 1183,98 грн/Гкал (без ПДВ), крім того ПДВ 20%. У разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів, з моменту їх встановлення.

Згідно з п. 4.2., 4.3. договору розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно п.4.1. даного договору, на поточний рахунок відокремленого підрозділу постачальника, Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ ФІРМИ «ТЕХНОВА» (код ЄДРПОУ 21680602, поточний рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в філії Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк МФО 353553), на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

В будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі (п.4.8. договору).

Виходячи з пункту 5.4. договору кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача.

Відповідно до п. 5.7. договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал. згідно з його показниками;

- за 1 Гкал якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж = 0,238846 Гкал; 1 МВт/ч = 0,86 Гкал, тощо;

- за Г Гкал за відсутністю приладів обліку обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.1.5., 6.1.21. договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в кількості і в строки, які передбачені цим договором. Щомісячно здійснювати розрахунки за отриману теплову енергію, шляхом перерахування коштів на поточний і рахунок постачальника, в порядку передбаченому цим договором.

У відповідності до п.6.1.32. договору споживач зобов`язаний підписувати акти приймання-передачі теплової енергії. Один примірник підписаного акту приймання-передачі споживач зобов`язаний повернути постачальнику у 5-денний термін з моменту його пред`явлення споживачу. У випадку незгоди споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії споживач в 5-ти денний термін зобов`язаний повідомити про це постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, акт вважається прийнятим сторонами в повному обсязі.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до п. 7.3.4. договору споживач при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію сплачує постачальнику, зокрема, борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Цей договір, згідно з п. 10.1., 10.4. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків до їх повного здійснення.

Умови цього договору застосовуються при закупівлі споживачем у постачальника теплової енергії з 01.01.2018.

У позовній заяві позивачем зазначено, що помісячний розмір нарахування за постачання теплової енергії на об`єкти: Гуртожиток для засуджених №1, Гуртожиток для засуджених №2, Гуртожиток для засуджених №3, Гуртожиток для засуджених №4, Будинок матері та дитини, Штрафний ізолятор, Карантинне Приміщення, Кімната побачень, Житловий будинок №40 по вул. Промислова, Штаб, Пожежне депо, Лазня-пральня, Їдальня для засуджених проводився згідно показників тепло лічильника, який встановлено на ЦТП по вул. Промислова, буд. 38.

Позивач також вказує на те, що кількість теплової енергії згідно договору визначається за показниками приладу обліку і теплової енергії з вирахуванням спожитої теплової енергії ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№44), яке має окремий прилад обліку теплової енергії, що встановлено на ЦТП по вул. Промислова, буд. 38 після тепло лічильника ДУ «ЧЕРНІГІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 44)». Залишок теплової енергії розподіляєтеся у відсотковому відношенні згідно теплових навантажень визначених у Додатку №1 Договору про закупівлю, а саме: 76,34 % населення та 23,66% бюджет та з урахуванням втрат в теплових мережах. Втрати в теплових мережах для розрахунку 0,034489 Гкал/год (додаток №2 від 06.02.2018 до договору).

З матеріалів справи слідує, що помісячний розрахунок тепла за період з жовтня 2018 по грудень 2018 (включно) проводився згідно вищезазначених показників приладів обліку, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку за жовтень-грудень 2018 року, які складені за участі представника споживача (а.с.34-38).

Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та прийнятої відповідачем теплової енергії за спірним договором за спірний період підтверджується Актами прийому-передачі: від 30.10.2018 в об`ємі 6.66051 Гкал на суму 10764,29 грн.; від 23.11.2018 в об`ємі 50.36388 Гкал на суму 81394,88 грн.; від 27.12.2018 в об`ємі 173.71612 Гкал на суму 280748,87 грн.; (а.с.42,44).

За твердженням позивача, зазначені вище акти, у розумінні чинного законодавства, є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію (зокрема, її зміст, обсяг, підписантів та ін.) та засвідчують її фактичне здійснення, а первинний документ є підставою для проведення розрахунків між контрагентами та здійснення бухгалтерського обліку господарської операції (ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Позивач зазначає, що у порушення п. 6.1.32. договору вищезазначені акти приймання-передачі теплової енергії 30.10.2018, 23.11.2018, 27.12.2018, 31.01.2020 не були підписані та повернуті споживачем. За доводами позивача, у період з жовтня 2018 по лютий 2020 споживач жодного разу не звертався з претензіями чи скаргами, щодо якості або неналежного виконання умов договору постачальником. Заяв споживача з обґрунтуванням причин його незгоди з виставленими актами приймання-передачі теплової енергії не надходило.

За доводами позивача, у період з 29.10.2018 по 28.12.2018 позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №0060/ЗТ/8 від 30.10.2018 на суму 10764,29 грн.; №0060/ЗТ/8 від 23.11.2018 на суму 81394,88 грн.; №0060/ЗТ/8 від 27.12.2018 на суму 280748,87 грн., які отримані представником споживача, що підтверджується відміткою про їх отримання під розпис (а.с.40,41). Всього позивачем було відпущено теплової енергії відповідачу за вказаний період на загальну суму 372908,04 грн.

Вказана у рахунках-фактурах вартість поставленої теплової енергії визначена позивачем згідно з тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 404 від 14.06.2018, який введеною в дію 16.08.2018, а саме у розмірі 1346,78 грн.

Відповідачем оплачені вказані вище рахунки-фактури в повному обсязі, що підтверджується реєстрами оплати по договорам за період з 26.11.2018 по 28.11.2018 та за 28.12.2018 (а.с.48,49).

Постановою НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 Про накладення штрафу на ТОВ фірма Технова за порушення Ліцензійних умов виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання підпунктом 1 пункту 2 зобов`язано позивача у термін до 20 січня 2020 року здійснити перерахунок для категорій споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання (а.с. 63-66).

У січні 2020 року позивачем здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 28.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, а саме по тарифу 1526,81 грн.

До матеріалів справи надано копію акту прийому-передачі від 31.01.2020 теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року з донарахуванням, в об`ємі 220.05089 Гкал на суму 47538,90 грн., який не підписаний відповідачем (а.с. 43).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №0060/ЗТ/8ДН на оплату теплової енергії, донарахування за жовтень грудень 2018 року на суму 47538,90 грн., з урахуванням тарифу 1526,81 грн. Даний рахунок отримано представником споживача Шемет В.Д. 26.02.2020, про що свідчить підпис та проставлення прізвища та ініціалів (а.с.39).

Зазначений рахунок-фактура відповідачем не оплачено.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у відповіді на запит Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» №3059/14.3.2/7-20 від 16.02.2020 щодо скасування вимог постанови НКРЕКП від 26.11.2019 №2542 повідомила, що рішення НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.45-47).

Оскільки, відповідач за донараховану позивачем теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 28.12.2018, на суму 47538,90 грн. не розрахувався, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Кількість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 29.10.2018 по 28.12.2018 не оспорюється, предметом спору є тариф за яким теплова енергія має сплачуватись.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2497,41 грн. за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та 7099,64 грн. інфляційних втрат за період з березня 2020 по листопад 2021, нарахованих на суму 47538,90 грн., за несплату прийнятої теплової енергії.

Оцінка аргументів та нормативноправове обґрунтування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1, 2 ст. 191 Господарського кодексу України визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" та іншими законами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 Закону України Про ціна та ціноутворення державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 3 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 9 ст. 14 Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 12, 13 ст. 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Пунктами 5-7 ч. 4 ст. 19 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом; за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та внесення змін до відповідних інвестиційних програм.

Згідно абзацу 7 ст. 16 Закону України Про теплопостачання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до ч. ст. 20 Закону України Про теплопостачання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом НКРЕКП).

30.06.2015 НКРЕКП прийняла постанову № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова»».

Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Постанови від 30 червня 2015 року № 1976 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі «ТехНова», зокрема додатки 1 та 2 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 11 та встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1 344, 78 грн/Гкал. Дана постанова набрала чинності 16.08.2018.

Тариф у розмірі 1526,81 грн/Гкал встановлений на підставі постанови НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 за змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239.

Дана постанова набрала чинності не одразу, а лише після опублікування її в газеті Урядовий кур`єр 27.10.2018 та діяла з 28.10.2018.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка набрала чинності та відповідно діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже не діяла з 28.10.2018.

Оскільки умови Договору визначають обов`язок споживача оплачувати спожиту теплову енергію саме за встановленими тарифами, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості донарахування позивачем вартості спожитої відповідачем теплової енергії в жовтні-грудні 2018.

Постановою НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 Про накладення штрафу на ТОВ фірма Технова за порушення Ліцензійних умов виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання підпунктом 1 пункту 2 зобов`язано позивача у термін до 20 січня 2020 року здійснити перерахунок для категорій споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Позивач зазначає, що здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №1976 від 30.06.2015 (зі змінами внесеними постановами НКРЕКП №1205 від 05.10.2017, №239 від 27.02.2018) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404.

З матеріалів справи слідує про здійснення позивачем у січні 2020 року перерахунку-донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 29.10.2018 по 28.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, а саме по тарифу 1526,81 грн., який не перевищує тариф на теплову енергію, що узгоджений сторонами у п.3.3 Договору про закупівлю.

Згідно з п. 4.2., 4.3. договору розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно п.4.1. даного договору, на поточний рахунок відокремленого підрозділу постачальника, Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ ФІРМИ «ТЕХНОВА» (код ЄДРПОУ 21680602, поточний рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в філії Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк МФО 353553), на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

В будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі (п.4.8. договору).

Виходячи з погоджених сторонами умов пунктів 4.3., 4.8., 6.1., 6.1.21. договору відповідач (споживач) зобов`язаний був сплатити за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Датою вручення відповідачу рахунку-фактури № 0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн. є 26.02.2020. Отже, здійснення оплати рахунку відповідачем повинно бути проведено у строк не менше ніж 10 календарних днів з моменту вручення рахунку.

Суд відхиляє заперечення позову з підстав отримання рахунку неуповноваженою особою. Так, позивачем надано рахунок-фактуру №0030/ЗТ/8ДН згідно договору №60/ЗТ//8/1-К від 06.02.2018 у жовтні-грудні 2018 року на суму 47538,90 грн на якому зроблено помітку про його отримання Шемет В.М. 26.02.2020.

В цей же день 26.02.2020 представник відповідача Шемет В.Д. розписався в отриманні рахунків-фактур № 00060/ЗТ/9 від 25.02.2020 та №0060/ЗТ/9 від 25.02.2020 за іншим договором: №60/ЗТ/9/1-К від 26.03.2019, представниками сторін підписані акти приймання передачі за цим договором без зауважень (а.с.116-119).

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів на підтвердження отримання рахунку не уповноваженою особою відповідач не надав, а тому вказані заперечення судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунку відбувалось саме з вини позивача, суд дійшов висновку про відтермінування строків здійснення відповідної оплати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, днем закінчення строку для оплати отриманих послуг є перший робочий день за вихідним.

З огляду на норми п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, вартість теплової енергії в гарячій воді, поставленої позивачем за період з 29.10.2018 по 28.12.2018, з донарахуванням на підставі рахунку-фактури № 0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн. (отриманого споживачем 26.02.2020), відповідач повинен був оплатити до 10.03.2020 включно (оскільки 07-09.03.2020 є вихідними днями).

Твердження відповідача про те, що на умовами договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено здійснення перерахунку чи донарахування плати за минулі періоди, а також відсутність будь-яких листів (повідомлень) про зміну тарифів, є безпідставними, оскільки вартість послуг встановлюється не домовленістю сторін, а регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг. Разом з тим, відсутність повідомлення теплопостачальної організації про зміну тарифу носить інформаційний характер і не може спростовувати або впливати на застосування визначених регуляторним органом тарифів.

Як зазначено у п.10.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині здійснення розрахунків до їх повного здійснення.

За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність будь-якого боргу на дату закінчення строку дії договору.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в частині ненадання позивачем належних та допустимих доказів, спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та судом до уваги не приймаються. Крім того, такі доводи обґрунтовані лише процесуальними нормами Господарського процесуального кодексу України і не підтверджені жодними належними доказами.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за спожиту теплову енергію з урахуванням перерахунку у визначені законодавством і договором терміни, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 47538,90 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі договору, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг, Закону України «Про теплопостачання».

При цьому приписи вказаних законів не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

За вказаних обставин відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність коштів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2497,41 грн. за період з 01.03.2020 по 30.11.2021 та 7099,64 грн. інфляційних втрат за період з березня 2020 по листопад 2021 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних суд дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Як зазначено вище судом, позивачем порушено строки формування та виставлення рахунку відповідачу на оплату за спожиту теплову енергію, не враховано граничний строк оплати, який складає 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, в зв`язку з чим невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних.

З урахуванням висновків суду щодо граничної дати проведення відповідачем оплати, період нарахування 3% річних по рахунку-фактурі № 0060/ЗТ/8ДН на суму 47538,90 грн. становить з 11.03.2020 по 30.11.2021.

За перерахунком суду, розмір 3% річних, з урахуванням визначеного судом періоду становить 2458,44 грн., відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період з березня 2020 по листопад 2021 дійшов висновку про правомірне їх нарахування у зазначеному позивачем розмірі 7099,64 грн.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, на підставі ст. 257, ч.2,3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заявляє про пропущення трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права та просить застосувати строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач мав знати про зміну тарифу з дня набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 з 28.10.2018, а отже саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 31.03.2022 на всій території України.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 11.01.2022, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який триває, суд доходить висновку, що звернення до суду про захист порушеного права з вимогами про стягнення з Державної установи Чернігівська виправна колонія (№44) відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 47538,90 грн. основного боргу, 2458,44 грн. 3% річних та 7099,64 грн. інфляційних втрат. У частині стягнення з відповідача 38,97 грн. 3% річних слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив 2270,00 грн судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 2268,45 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи Чернігівська виправна колонія (№44) (код ЄДРПОУ 08564943, вул. Промислова, 38, м. Чернігів, 14014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 47538,90 грн. основного боргу, 2458,44 грн. 3% річних, 7099,64 грн. інфляційних втрат та 2268,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У частині стягнення 38,97 грн. 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 28.06.2022.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Ю.В. Федоренко