Рішення № 10497433, 15.07.2009, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 2-770/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 липня 2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді: Левка Т.Ю.,

при секретарі - Роман К.С.

за участі представника позивача: Лендел П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно кредитно договору № MKH0GK00001474 від 19.01.2006 року позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 138 978,00 гривень із строком повернення кредиту до 16.01.2026 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити за користування кредитом в розмірі 15,00 % на суму залишку кредиту.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, станом на 13.04.2009 року за ним рахується заборгованість в розмірі 109 891,14 гривень.

За вищевказаним кредитним договором позивач та відповідач уклали кредитно-заставний договір нерухомого майна. В забезпечення виконання зобовязань по погашенню кредиту, відсотків, винагороди та комісії, відповідач надав банку в заставу будинок, який розташований в АДРЕСА_1 в силу чого Банк має право в разі невиконання відповідачем зобовязань за кредитно-заставним договором одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобовязань, позивач просить в судовому порядку стягнути з нього заборгованість за вище вказаним Договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Представник позивача в судовому засіданні в порядку ст. 3! ЦПК України зменшив позовні вимоги, а саме: відмовився від виселення відповідача із заставленого будинку та звернення стягнення на земельну ділянку, а також пояснивши, що на неодноразові нагадування про прострочення платежів та погашення заборгованості відповідачем належним чином прореаговано не було.

Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, в судове засідання повторно не зявився. Суд вважає за можливе на підставі ст. 224 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В свою чергу ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, яка регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Крім того, згідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В свою чергу, у відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо

інше не встановлено законом (право застави), а ст. 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави і за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Із контексту ч. ч. 1,4 ст. 590 ЦК України видно, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Як встановлено в судовому засіданні, що згідно кредитно договору № MKH0GK00001474 від 19.01.2006 року позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 138 978,00 гривень із строком повернення кредиту до 16.01.2026 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити за користування кредитом в розмірі 15,00 % на суму залишку кредиту.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, станом на 13.04.2009 року за ним рахується заборгованість в розмірі 109 891,14 гривень.

За вищевказаним кредитним договором позивач та відповідач уклали кредитно-заставний договір нерухомого майна. В забезпечення виконання зобовязань по погашенню кредиту, відсотків, винагороди та комісії, відповідач надав банку в заставу будинок, який розташований в АДРЕСА_1 в силу чого Банк має право в разі невиконання відповідачем зобовязань за кредитно-заставним договором одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобовязань, позивач просить в судовому порядку стягнути з нього заборгованість за вище вказаним Договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ "Приватбанк" щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет застави, є правомірними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,30,60,212-215,218,224 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення в розмірі 109891,14 грн., на предмет застави, а саме: будинок, який розташований в АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору-купівлі продажу, шляхом його продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № MKH0GK0000І474 від 19.01.2006 року) ЗАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ЗАТ "ПриватБанк" -1107,41 грн. судового збору та 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На рішення може бути подана відповідачем заява про його перегляд протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскарження, через даний районний суд.