Вирок № 104957911, 28.06.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Код суду 233 Справа № 233/5224/21

Вирок

Іменем України

28 червня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді Орчелоти А.В.,

суддів Левчук О.О., Каліуш О.В.,

за

участю:

секретарів Кліменко І.В., Чернецької А.С.,

Ситюк А.С., Клугер Т.А.,

прокурорів Колмакова А.І., Калініч Т.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Коваленко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000508 від 17 серпня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Алейськ, Алтайського краю, РФ, українець, громадянин України, має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1)24.03.2014 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.289, ст.ст. 75,76КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2)03.03.2016 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ст.71КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2021 року, приблизно о 21-30 години, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повернувся додому за адресою: АДРЕСА_1 , де його чекала співмешканка ОСОБА_1 , яка попросила його допомогти їй розібратися із мобільним телефоном. У цей час ОСОБА_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, почав відчувати неприязнь по відношенню до ОСОБА_1 , на підставі чого у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне, протиправне заподіяння смерті останній з особливою жорстокістю.

Негайно реалізуючи свій злочинний умисел, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_1 з особливою жорстокістю, ОСОБА_2 повалив останню спиною на підлогу, завдав декілька ударів руками по обличчю та тулубу ОСОБА_1 , після чого взяв пластикову пляшку об`ємом 0,5 л із бензином, яким облив останню та за допомогою запальнички підпалив ОСОБА_1 ..

Своїми діями, безпосередньо направленими на умисне вбивство ОСОБА_1 з особливою жорстокістю, ОСОБА_2 спричинив останній опіки 2-3 ступеню тяжкості обличчя, шиї, грудної клітини, передньої поверхні черева, лівого стегна на площі 20% поверхні тіла, опік дихальних шляхів, які утворилися внаслідок дії відкритого полум`я.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки сусіди викликали ОСОБА_1 швидку медичну допомогу та останній була вчасно надана кваліфікована медична допомога.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що 17 серпня 2021 року він прийшов додому з роботи у стані алкогольного сп`яніння та запланував собі спалити непотрібні речі Потерпіла перебувала вдома. Сварки з нею він не вчиняв. Для того, щоб спалити речі він злив бензин з баку мопеда, який знаходився на балконі, у пляшку з під кока-коли об`ємом 0,5л. В той час ОСОБА_1 попросила його переставити сім - карту в її телефоні, на що він відповів, що зробить це пізніше та пішов палити речі у дворі будинку біля сміттєвого баку. Потім він ще раз злив бензин у пляшку, оскільки спалив не всі непотрібні речі. Коли скачував бензин через трубку, то ковтнув його та у нього запаморочилася голова. Потім зайшовши до кімнати, спіткнувся, та припускає, що в той момент бензин із пляшки потрапив на потерпілу і ліжко, однак одразу він цього не помітив. Після чого він вирішив покурити, запалив запальничку та у нього спалахнула рука. Потерпіла ОСОБА_1 була поруч, а тому теж почала горіти. В неї загорілася кофта, він зняв її. Крім того почало горіти ліжко. ОСОБА_1 вибігла на балкон, а він побіг за нею, щоб заспокоїти. Затягнувши її до кімнати, тілесних ушкоджень не спричиняв, навмисно не бив, а лише тушив своїми долонями та хотів змазати кремом, а вона казала, щоб він відчинив вхідні двері квартири, бо хоче піти. Після чого побіг у ванну кімнату, щоб набрати води та потушити ліжко. В той момент у двері почали стукати сусіди. Злякавшись сусідів, він випустив ОСОБА_1 у під`їзд та зачинив за нею двері, після чого вставив сім - карту у телефон та зателефонував у швидку.

Обвинувачений ОСОБА_2 не визнаючи своєї винуватості у інкримінованому та категорично заперечуючи навмисний підпал потерпілої ОСОБА_1 , а також спричинення останній тілесних ушкоджень, додатково суду пояснив, що потерпілу знає на протязі шести років. Протягом останнього року, мешкав з ОСОБА_1 разом за адресою: АДРЕСА_1 та перебував з нею у близьких відносинах. Між ними, дійсно, періодично відбувалися сварки, однак не часто та без фізичного впливу, оскільки йому достеменно відомо, що потерпіла ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю та колись при ньому в неї, навіть, стався приступ епілепсії. Вважає, що потерпіла оговорила його під тиском своєї матері, яка ставилася до нього дуже негативно.

До того ж обвинувачений ОСОБА_2 , просив суд, при призначенні покарання, врахувати той факт, що він, все ж таки намагався здійснити первинну допомогу потерпілій і в продовж часу перебування під вартою, вимагав змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із утриманням в ізоляції, за для можливості бути корисним для потерпілої, зважаючи на її тяжкий стан, а також те, що він дуже шкодує, що його випадкові дії призвели до таких тяжких наслідків, що сталися із потерпілою.

Не зважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_2 , його вина знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду в ході допиту потерпілої, свідків та досліджених матеріалів кримінального провадження.

Допитана судом потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що у вечері 17 серпня 2021 року, за адресою спільного мешкання її та обвинуваченого, в квартирі АДРЕСА_2 , в неї з ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, стався конфлікт та розпочалася сварка на грунті чергового не порозуміння один одного. ОСОБА_2 кричав на неї та виганяв, а вона сказала, що у неї не заряджається телефон та попросила його допомогти переставити сім - картку в інший телефон. ОСОБА_2 вихватив у неї з рук телефон та вийшов на балкон, а вона намагалася вийти за ним. ОСОБА_2 виштовхнув її з балкону ногами та руками у спину, від чого вона, впала на підлогу, а він став погрожувати, що спалить її. Вона плакала, а ОСОБА_2 бив її кулаками по обличчю та тулубу. Потім вона піднялася, підійшла до дивану, тоді як ОСОБА_2 в цей час налив бензин у пластикову пляшку с мопеда і зі словами «рятуйся», підійшов до неї, штовхнув кулаком у живіт, облив бензином та підпалив запальничкою. Вона кричала, плакала, просила допомогти, а він сидів на стільці, весь час посміхався, вживав алкоголь та навіть не підходив до неї. Після того, як на ній згасла одежа та в цей час ОСОБА_2 відволікся від неї, вона вибігла на балкон та попросила сусідів про допомогу. Потім, за викликом сусідів прибула швидка та поліція.

Потерпіла ОСОБА_1 , під час її допиту жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого - не мала, цивільний позов, в рамках кримінального провадження - не заявляла, однак просила суд, призначити ОСОБА_2 найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі.

Далі, потерпіла ОСОБА_1 будучі повідомленою судом належним чином в ході усього розгляду кримінального провадження - 03 грудня 2021 року, надала суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_2 без її особистої участі. Цивільний позов не заявляла.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, щодо можливості за відсутності потерпілої, з`ясувати всі обставини кримінального провадження, вирішив про проведення подальшого судового розгляду без особистої участі належно повідомленої ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 знайомий приблизно рік та останній систематично вживає алкогольні напої. Потерпілу ОСОБА_1 знає, як сусідку та співмешканку ОСОБА_2 17.08.2021 року він перебував за місцем мешкання його та дружини у сусідній квартирі АДРЕСА_3 . Коли вони з дружиною виходили на балкон покурити, то побачили, як на сусідній балкон вибігла ОСОБА_1 . В неї горіла голова, а також частина тулуба. Побачивши їх з дружиною, ОСОБА_1 почала кричати та просити допомоги, вказуючи, що її підпалив ОСОБА_2 .. За ОСОБА_1 вийшов ОСОБА_2 , сказав, що «все добре» та із застосуванням сили потягнув ОСОБА_1 за руку до квартири. Вони з дружиною почали вимагати від ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 та пішли до під`їзду, де почали стукати в двері квартири ОСОБА_2 , з якої, разом із дружиною чули крики ОСОБА_1 , яка просила не бити її та відпустити. Хвилин через десять ОСОБА_2 відчинив двері своєї квартири та мовчки виштовхнув ОСОБА_1 у під`їзд, а двері за собою захлопнув. У ОСОБА_1 були обгорілі волоси, плече, штани. Вони супроводили її до швидкої та після того, як швидка відвезла ОСОБА_1 і за адресою мешкання ОСОБА_2 прибули працівники поліції, останній до квартири нікого не впускав та обливав вхідні двері бензином. Свідок ОСОБА_3 додав, що до обставин, які відбулися 17.08.2021 року, їм з дружиною, як сусідам було чутно про систематичні сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також йому достеменно відомо, що ОСОБА_2 спричиняв ОСОБА_1 тілесні ушкодження, оскільки та ночуючи в них з дружиною, скаржилася на це.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . Обвинуваченого ОСОБА_2 вона знає з дитинства та їй відомо, що він зловживає спиртними напоями. Потерпілу ОСОБА_1 знає, як співмешканку обвинуваченого та охарактеризувати її може, як тиху та спокійну дівчину. 17.08.2021 року, увечері, з-за стін, вона чула сварку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а коли разом із мужем вийшли покурити на балконі, то побачили, як на сусідній балкон вибігла ОСОБА_1 та почала кричати « ОСОБА_7 допоможи, він мене підпалив». В той момент вона побачила, що голова ОСОБА_1 диміла та, через відкритті балконні двері з квартири також йшов дим. ОСОБА_9 правою рукою трималася за огорожу балкона, а ОСОБА_2 тягнув її за руку до квартири. Вони з чоловіком почали вимагати від ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 та останній ніби - то погодився. Вони одразу побігли до під`їзду та, через зачинені вхідні двері квартири ОСОБА_2 почули, що той б`є ОСОБА_1. Вона почала кричати, щоб ОСОБА_2 відпустив ОСОБА_1 , оскільки викликала поліцію та швидку. Після цього ОСОБА_2 виштовхнув ОСОБА_1 у під`їзд та одразу захлопнув двері. ОСОБА_1 була сильно обгоріла та вони провели її до карети швидкої. Далі ОСОБА_2 займалась поліція. Додала, що ОСОБА_2 , до тих обставин й раніше ображав ОСОБА_1 та спричиняв їй тілесні ушкодження, а також були випадки, що ОСОБА_1 , будучи сильно побитою ночувала у неї.

Такі покази зазначених свідків є аналогічними їх показам, які вони давали під час проведення за їх участю слідчих експериментів, де вони чітко, детально та послідовно розповідали та показував про усі відомі їм обставини кримінального правопорушення.

Наведені вище покази потерпілої та свідків є послідовними, такими, що узгоджуються між собою, не мають суттєвих протиріч, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження і цими показами, які в розумінні ст.84КПК України є процесуальними джерелами доказів, підтверджується час, місце та спосіб вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також ці покази підтверджуються іншими долученими до матеріалів провадження процесуальними джерелами доказів, якими були встановлені факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження, зокрема:

протоколом обшуку від 18 серпня 2021 року, проведеного в кватирі АДРЕСА_2 на внутрішній поверхні вхідних дверей наявні нашарування продуктів горіння, на ліжку наявний матрац, на якому обгорілий матеріал діаметром 47 см, а також згорілі дві подушки та вологе простирадло з характерним запахом бензину. Біля дивану виявлено пластикову пляшку з рідиною жовтого кольору та запальничку синього кольору з надписом «АСС Alokozay».(а.п.108-118);

протоколом огляду речей від 18.08.2021 року, у приміщенні хірургічного відділення м. Костянтинівка за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101, присутня під час огляду ОСОБА_1 добровільно надала для огляду одяг, у який була вдягнута під час вчинення відносно неї злочину, а саме: штани чорно - білі, на дотик вологі, з лівої сторони мається пошкодження у виді сплавлення тканин довжиною 30 см, шириною 20 см; колготи жіночі чорного кольору в сітку з візерунком, на дотик вологі, з характерним запахом бензину, на яких маються пошкодження у вигляді оплавлення тканин; труси чорного кольору (жіночі) з лівої сторони яких наявні пошкодження у вигляді оплавлення тканини, вологі на дотик, з характерним запахом бензину; бюстгальтер чорного кольору з сірою смугою знизу з надписом «Bluerose sports», вологий на дотик, з характерним запахом бензину, на лівій лямці наявне пошкодження у вигляді опалення тканин. (а.п.129-131);

протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2021 року та відтвореного відеозапису слідчої дії, за участю свідка ОСОБА_6 , де остання показала та продемонструвала, як 17.08.2021 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, вона разом з чоловіком вийшла на балкон покурити та почули з балкону сусідньої квартири АДРЕСА_5 крики про допомогу. На вказаному балконі вона побачила потерпілу ОСОБА_1 , у якої з голови йшов дим та яка вказала, що її підпалив співмешканець ОСОБА_2 . Також з вказаної квартири АДРЕСА_5 вона побачила дим. ОСОБА_9 правою рукою трималася за огорожу балкона, а ОСОБА_2 тягнув її за руку до квартири. Вони з чоловіком почали вимагати від ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніби - то погодився. Вони пішли до під`їзду та почали стукати у двері квартир АДРЕСА_5 , вимагаючи відпустити ОСОБА_1 , але двері не відчиняли. Вона повернулася на балкон, де знову побачила ОСОБА_1 , яка просила їй допомогти. Вона стала вимагати від ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 , та він погодився. Потім вона повернулася до під`їзду та згодом ОСОБА_2 відчинив двері та виштовхнув ОСОБА_1 в під`їзд. Вона побачила, що у ОСОБА_1 були попалені голова, обличчя, руки, груди, ліве стегно. Після цього ОСОБА_2 одразу зачинив за собою двері до квартири. Вона разом з чоловіком допомогла ОСОБА_1 спуститися на вулицю, де її вже чекала швидка медична допомога. Зазначила, що ОСОБА_9 розповідала їй, що ОСОБА_2 облив її бензином та підпалив, при цьому він перебував у стані алкогольного сп`яніння. (а.п.137-138);

протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2021 року та відтвореного відеозапису слідчої дії, за участю свідка ОСОБА_3 , де останній показав та продемонстрував, як 17.08.2021 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, він разом з дружиною вийшов на балкон покурити та в той час на сусідній балкон вибігла ОСОБА_1 , яка почала кричати та просити допомоги, вказуючи, що її підпалив ОСОБА_2 у ОСОБА_1 йшов дим з голови, та з квартири також йшов дим. Вони з дружиною почали вимагати від ОСОБА_2 відпустити ОСОБА_1 . Після чого вони пішли до під`їзду та почали стукати у двері квартири АДРЕСА_5 та вимагати у ОСОБА_2 відчинити двері, але двері ніхто не відчиняв. В цей час його дружина зателефонувала до поліції та повідомила про подію. Через деякий час двері відчинилися та ОСОБА_16 виштовхнув ОСОБА_1 у під`їзд та зачинив за собою двері. Він побачив, що у ОСОБА_1 було опалене обличчя, голова,одяг зі слідами термічного впливу, опалене ліве плече. ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 облив її бензином та підпалив. Після чого він супроводив ОСОБА_1 до виходу з під`їзду, де її вже чекала швидка медична допомога.(а.п.139-140);

за висновком експерта №98 по мед документам від 27.08.2021 року, спираючись на дані, наданого медичного висновку КНП БЛІЛ КМР на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1., беручи до уваги обставини, вказані у постанові, будь - яких тілесних ушкоджень при вивченні описової частини наданого медичного висновку не виявлено;

за висновком експерта Донецького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру №СЕ-19/105-21/6765-ФХД від 13.10.2021 року надана на дослідження рідина в пляшці з полімерного матеріалу є світлим нафтопродуктом - бензином. На наданому на дослідження фрагменті матеріалу чорного кольору, фрагменті матеріалу білого кольору з нашаруванням чорного кольору, на фрагменті матеріалу сірого кольору, на шортах, фрагменті бюстгальтера, трусах, колготках, штанах виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту (бензин, газ, дизельне паливо), встановити конкретний вид якого не є можливим з причини фізико - хімічних змін його складу.(а.п.159-168);

за висновком експерта Костянтинівського відділення судово-медичної експертизи КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №133 за мед документами від 11.11.2021 року, на підставі вивчення описової частини наданих медичних карт стаціонарного хворого №1964/848 хірургічного відділення КНП БЛІЛ КМР м. Костянтинівка та №3802 опікового відділення МЛ №3 м. Краматорськ на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2., даних протоколу допиту потерпілої, беручи до уваги обставини, вказані у постанові, згідно даним медичної документації у гр. ОСОБА_1 були опіки 2-3 обличчя, шиї, грудної клітини, передньої поверхні черева, лівого стегна на площі 20 % поверхні тіла, опік дихальних шляхів, які утворились внаслідок дії відкритого полум`я, можливо у термін та за обставин, вказаних у постанові та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більш ніж 21 доба (три тижні). Згідно з даними медичної документації, опіки у потерпілої знаходяться на передній поверхні тіла. Судово-медична експертиза не може виключити факт утворення тілесних ушкоджень за обставин, вказаних потерпілою під час її допиту. (а.п.188-189);

постановою про визнання предметів речовими доказами від 18 серпня 2021 року, речовими доказами визнано - змив кіптяви з вхідних дверей квартири, зріз з простирадла з характерним запахом бензину, клапоть згорілого матеріалу з подушки, пластикову пляшку з речовиною з характерним запахом бензину, запальничку з надписом «АСС Alokozay», жіночі штани чорно-білі, труси чорного кольору, бюстгальтер чорного кольору, колготи чорного кольору, шорти з характерним запахом бензину (а.п.119);

постановою про визнання предметів речовими доказами від 01 листопада 2021 року, речовими доказами визнано - паперовий пакет із змивом кіптяви з вхідних дверей квартири, паперовий конверт із зрізом з простирадла з характерним запахом бензину, паперовий конверт із фрагментом згорілого матеріалу з подушки, сейф - пакет GSU2011474 із пластиковою пляшкою з рідкою речовиною з характерним запахом бензину, поліетиленовий пакет, який містить: жіночі штани чорно - білі, труси чорного кольору, колготи чорного кольору, бюстгальтер чорного кольору, поліетиленовий пакет, який містить шорти з характерним запахом бензину, електронний носій Kingstone micro SD 16 GB SDCS2/16GB 31662-021.A00LF із відеозаписами: обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 ;слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 (а.п.183-184);

За статтею 8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд оцінює зібрані та дослідженні по кримінальному провадженні докази в сукупності та взаємозв`язку за критеріями належності та допустимості.

Дослідженні в судовому засіданні докази суд вважає:

належними, оскільки всі вони стосуються обставин скоєного кримінального правопорушення і мають значення для кримінального провадження;

допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання;

достовірними, оскільки вони не суперечать один одному та доповнюють один одного.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні, в яких він не визнаючи своєї винуватості у інкримінованому та категорично заперечуючи навмисний підпал потерпілої, а також спричинення останній тілесних ушкоджень, вказуючи на те, що ОСОБА_1 оговорила його під тиском своєї матері, яка відноситься до нього дуже негативно, а також намагання обвинуваченого привернути увагу суду на його позитивні дії направлені на допомогу потерпілій, колегія суддів вважає такими, що суперечать письмовим доказам, не відповідають фактичним обставинам справи, є неконкретними, не містять послідовності, а тому суд ставиться до таких показів обвинуваченого критично, не бере до уваги, та розцінює їх такими, що продиктовані бажанням уникнути відповідальності за скоєне та як спосіб його захисту від пред`явленого обвинувачення. Проаналізувавши наявні по справі докази у їх сукупності та перевіривши доводи обвинуваченого щодо обставин даної справи, суд вважає позицію обвинуваченого повністю спростованою дослідженими у судовому засіданні та вищенаведеними доказами. Версію показів, наданих суду обвинуваченим ОСОБА_2 , суд розцінює, як бажання змінити кваліфікацію інкримінованих дій на більш м`яку і тим самим пом`якшити собі відповідальність за вчинений злочини та відвернути увагу суду від причетності його до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.

Підстав для визнання будь-якого з наданих сторонами кримінального провадження доказу неналежним або недопустимим судом не встановлено, всі досліджені докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце та провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена.

Згідно із положеннями ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 , суд керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», зважає на те, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

За роз`ясненнями вищезгаданої Постанови ВСУ, треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Як вже зазначалося судом, за частиною 2 статті 8КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Колегія суддів враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43).

Доводи сторони захисту, щодо неправильності кваліфікації дій обвинуваченого та їх невідповідності фактичним обставинам події, в тому числі і щодо характеру і направленості його умислу, суд вважає - безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, які мали місце в дійсності, і встановленні судом.

Колегія суддів погоджується з тим, що обвинувачений, шляхом підпалу потерпілої, після облиття бензином, усвідомлював, що завдає їй особливих фізичних, психічних та моральних страждань, а також ОСОБА_2 не міг не розуміти можливість настання суспільно-небезпечних наслідків його дій, оскільки на основі відомостей про природу та характерні особливості пального (бензину), які є загальновідомими та складають базис тих знань, які відповідно до віку, роду діяльності, життєвого досвіду повинні бути відомими обвинуваченому. Навіть для пересічної людини є очевидним, що швидко займистість - є основною ознакою бензину, використання цієї речовини призводить до травм, які, здебільшого, є несумісними з життям.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на намагання допомогти потерпілій, а саме загасити полум`я, лише вказує на усвідомлення засудженим протиправності своїх дій та наслідків, які можуть настати у вигляді смерті потерпілої та не спростовує висновків суду про умисність дій на заподіяння смерті, вчинене з особливою жорстокістю.

Тож, ОСОБА_2 , здійснивши облиття бензином ОСОБА_1 повинен був і міг передбачити, що спричинить травми життєво-важливих органів, що з великою вірогідністю заподіє смерть потерпілої та враховуючи його висловлювання: «рятуйся», а також погрози спалити, які зазначенні потерпілою, бажав цього, тобто мав умисел на вбивство жінки але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

До того ж, під час судового розгляду не встановлено обставин, які б вказували на отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено цим вироком спосіб.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України, оскільки він своїми умисними діями, вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

При призначенні покарання, обвинуваченому ОСОБА_2 , згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винуватого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_2 , відповідно до ст.12КК України, є особливо тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_2 - раніше неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, злочин вчинив маючи не зняту та не погашену судимість, за місцем мешкання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, за характером агресивний, конфліктний, не врівноважений, підтримує стосунки з раніше судимими особами, не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні - не має, працездатний, але офіційно не працевлаштований та не знаходиться на обліку в Центрі зайнятості, на диспансерних обліках закладів охорони здоров`я у м. Костянтинівка - не перебуває.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №437 від 09.09.2021 року, в період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будь - яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством не страждав. Виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню ОСОБА_2 у стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_2 будь - яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством не страждає. Виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, зі шкідливим наслідками, синдром залежності. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_2 застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує. (а.п.142-154).

За існуючою судовою практикою, що ґрунтується на рекомендаціях п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом`якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку», колегія суддів приходить до такого.

Враховуючи послідовну практику Верховного суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, а також те, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, колегія суддів, звертаючи увагу на відсутність навіть вибачення обвинуваченого перед потерпілою та зайняту позицію під час розгляду кримінального провадження, вважає, що оскільки, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди, приходить до висновку, що обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 - відсутні.

До того ж колегія судів, вважає за необхідне, визнати обставини, що обтяжують покарання не лише рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а й ті, які не зазначено в обвинувальному акті, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю та щодо особи з якою винний перебував у близьких відносинах, які, під час розгляду кримінального провадження, не обмежили спроможність обвинуваченого та його захисника будувати свою лінію захисту з цього приводу, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 особисто, в своїх показах зазначав, що знаходився з потерпілою ОСОБА_1 в близьких відносинах та обізнаний тим, що остання має статус особи з інвалідністю, а тому визнані судом обставини жодним чином не порушували права обвинуваченого бути проінформованим про «характер і причини висунутого обвинувачення» та права «мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», особливо з огляду на те, що сукупність всіх обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 тягне за собою серйозні наслідки при призначенні необхідного покарання останньому.

Такий висновок колегії суддів, узгоджується не лише з існуючою судовою практикою, що ґрунтується на рекомендаціях п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а й з позицією колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеної в Постанові від 12 листопада 2019 року у справі №556/588/18.

Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

При застосування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , судом, береться до уваги правова позиція, вказана в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

До того ж поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Крім того колегією суддів при визначенні та застосуванні необхідного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 приймається до уваги висновок Об`єднаної палати ККСВС викладений в Постанові від 02 грудня 2019 року у справі №664/425/16-к, відповідно до якого при призначенні покарання особам, винним у вчиненні замаху на злочин, за який у санкції статті Особливої частини КК альтернативно передбачено захід примусу - довічне позбавлення волі, правила ч.3 ст.68КК України не застосовуються, оскільки найбільш суворим видом покарання у санкції закону залишається довічне позбавлення волі, а воно є таким, що виключає можливість визначення його двох третин. У такому випадку підлягають застосуванню лише правила ч.4 ст.68 цього Кодексу. При цьому менш суворі, ніж довічне позбавлення волі, покарання можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, адже за таких умов вони завжди належать до числа менш суворих.

Враховуючи особливості й обставини кримінального правопорушення: форму вини, мотиви, і мету, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, зважаючи на те, що відповідно до статтей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений, суд, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймаючи до уваги позицію потерпілої з цього приводу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проти неї кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, зокрема його спосіб та наслідки, зухвалість поведінки обвинуваченого, яка супроводжувалась жорстокістю, та винятковим цинізмом, що свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятих норм моралі, данні про особу винного, наявність та кількість обставини, що обтяжує покарання та відсутність тих, що його пом`якшує, вважає, що в даному випадку, відповідно до принципу справедливості, який є однією із ключових засад всієї системи права, й особливе місце посідає цей принцип у кримінальному праві, де однією із складових принципу справедливості виступає співрозмірність вчиненого особою злочину та призначеного за нього покарання, обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України, менш суворе ніж довічне позбавлення волі але в максимальному розмірі, визначеному санкцією вказаної статті(частини статті) Особливої частини КК України, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого, його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, не можливо без ізоляції від суспільства, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призведе до позитивних змін в його особистості, а також створить у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що відвирне підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та у сукупності утворить бажання обвинуваченого ОСОБА_2 стати на шлях виправлення.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100КПК України.

Документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до ст.ст.122,124КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 з якого стягнути на користь держави витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів та пально - мастильних матеріалів у розмірі 1716 гривень 20 копійок.

Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п.14 ст.368КПК України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення, викладені у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_2 - з 18 серпня 2021 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , як захід забезпечення кримінального провадження, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта та проведення судової експертизи нафтопродуктів та пально - мастильних матеріалів у розмірі 1716 (одна тисячі сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

Речові докази - паперовий пакет із змивом кіптяви з вхідних дверей квартири, паперовий конверт із зрізом з простирадла з характерним запахом бензину, паперовий конверт із фрагментом згорілого матеріалу з подушки, сейф - пакет GSU2011474 із пластиковою пляшкою з рідкою речовиною з характерним запахом бензину, поліетиленовий пакет, який містить: жіночі штани чорно - білі, труси чорного кольору, колготи чорного кольору, бюстгальтер чорного кольору, поліетиленовий пакет, який містить шорти з характерним запахом бензину, які відповідно до квитанції № 151 від 01.11.2021 року (номер книги обліку 34, порядковий номер 151) зберігаються у ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - після набрання вироком законної сили - знищити.

Речовий доказ - електронний носій Kingstone micro SD 16 GB SDCS2/16GB 31662-021.A00LFіз відеозаписами: обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; слідчими експериментами зі свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий

Судді