Рішення № 104946990, 24.06.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№591/7955/21

Провадження №2/592/96/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання Середницької І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші Ком» про визнання недійсним договору позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і вимоги обґрунтовує тим, що між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком» не укладався договір. Відповідачем було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, нею не було підписано даний договір. Згідно ст.8 Закону України «Про електронну комерцію», права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Частинами 2, 3 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. Факт надання інформації відповідно де вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Частиною 1 ст.230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Крім того, п.5 ч.3 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними. Щодо підписання договору. Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1, 4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Відповідне до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. На підставі ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Однак, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введеній одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, який не був укладений між нею та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості». Однак працівниками ТОВ «Фінансова компанія Є гроші Ком», було проігноровано дані вимоги законодавства та не було надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований їй відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим. Згідно ст.19 Запону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції і споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір позики.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші Ком» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання, в якому повідомили, що стороною Договору позики «Льготний» №3050213923-1546618 від 30.07.2021 року, у момент його укладання було ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ». Згідно Договору факторингу №2021-09-3К від 09.09.2021 року ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» є поточним кредитором ОСОБА_1 . Таким чином, з метою дотриманням вимог чинного законодавства та інтересів позивача ОСОБА_1 , слід замінити ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» на ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ», тобто на поточного кредитора позивача та який є поточною стороною договору, відповідно до ст.51 ЦПК України. Просили суд розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ».

Ухвалами суду від 25.01.2022 року та 18.02.2022 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші» (49044 м.Дніпро, вул. Крутогірний узвіз, буд.1) копію договору позики, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» та ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 25.01.2022 року та 18.02.2022 року витребовувалася у ОСОБА_1 інформація, про який саме договір між нею та ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» йдеться, копію цього договору, інформація щодо вимог ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» до ОСОБА_1 , яка надходила позивачу, інформація, яку має позивач про дату укладення договору, предмету договору, строку договору, зобов`язань сторін. Ухвали суду ОСОБА_1 виконані не були.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Суд установив, що 30.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші Ком» та ОСОБА_1 уклали Договір позики «Пільговий» №3050213923-1546618 (а.с.52-61). Згідно умов договору позики позикодавець відповідач надав позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в позику в сумі 8500грн. на строк 28 календарних днів до 27.07.2021 року включно; позичальник зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього договору.

Згідно Договору про надання фінансових послуг факторингу №2021-09-3К від 09.09.2021 року, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші Ком» уклали договір про надання фінансових послуг з факторингу про те, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт - ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком» передала Фактору - ТОВ «Кредитпромінвест», а Фактор приймає і зобов`язується оплатити Клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у Клієнта згідно Договорів укладених між Клієнтом та Боржниками та надалі ці договори іменуються «Основні договори». ТОВ «Кредитпромінвест» отримує права вимог за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до Реєстру переданих прав вимог додаток №1 до договору (а.с.47-51). В додатку №1 до договору факторингу зазначений договір позики №3050213923-1546618, який був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком» та ОСОБА_1 .

Таким чином, згідно Договору факторингу №2021-09-3К від 09.09.2021 року вбачається, що ТОВ «Кредитпромінвест» є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, оскільки до ТОВ «Кредитпромінвест» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики.

Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

За приписами статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12червня 2009року №2«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33ЦПК України (2004 року), норми якої кореспондуються зістаттею 51ЦПК України (в редакціїЗакону №2147-VIІІ, яка чинна з 15.12.2017 року). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. За викликом суду позивачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`являлася, клопотання про заміну неналежного відповідача належним ТОВ «Кредитпромінвест» чи залучення ТОВ «Кредитпромінвест» як співвідповідача позивачка ОСОБА_1 суду не подавала.

За таких обставин, оскільки позов поданий ОСОБА_1 до неналежного відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Є гроші Ком», який не є кредитором у зобов`язанні, позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76-81,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші Ком» про визнання недійсним договору позики.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є гроші Ком», місце знаходження: 49044, м.Дніпро, вул. Шевченка, буд. 51-Д, ідентифікаційний код: 43067861.

Суддя О.А. Котенко