Вирок № 10494267, 21.07.2010, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-329/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарях: Маляр Н.В., Порхун Н.В., Голуб Н.О., Косолап Л.П.,

за участю прокурора Гриненка О.О., потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого: 1) 03.07.2000 року Шевченківським районним судом за ст.ст. 140 ч. 3, 17- 140 ч. 3, 145 ч. 1, 42 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 05.08.2003 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.ст. 15- 185 ч. 3, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 23.10.2006 року по відбуттю строку покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

2 грудня 2010 року приблизно о 23 год. 50 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в нетверезому стані, знаходився біля торговельного центру «Велика Кишеня», що по пр-ту П. Григоренка, 26 в м. Києві, де між ним та групою молодих людей, серед яких був і ОСОБА_1, виник словесний конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_4 дістав з кишені куртки ніж господарсько-побутового призначення та умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, приблизно в 00 год. 07 хв. вже 3 грудня 2009 року наніс ним один удар в ділянку живота ОСОБА_1 Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_1 проникаюче колото-різане поранення живота з проникненням у черевну порожнину, пошкодженням серозної оболонки висхідної ободової кишки та великого сальника, що обумовило розвиток гемоперитонеуму, яке є тяжким за критерієм небезпеки для життя.

Підсудний ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині та заявлений потерпілим цивільний позов не визнав вказуючи, що його дії були неумисними, так як він захищався від насильства з боку потерпілого та його компанії. ОСОБА_4 показав, що 2 грудня 2009 року він на протязі дня вживав пиво, випивши приблизно 5 пляшок, а увечері спільно з співмешканкою ОСОБА_5 та трьома дітьми пішов у «Велику кишеню». Там ОСОБА_5 з середньою дочкою пішли до магазину, а він з її старшою дочкою ОСОБА_7 та з дитячим візком, в якому знаходилася його та ОСОБА_5 спільна дочка ОСОБА_12, залишився біля магазину. Він стояв на східцях і палив цигарку, відвернувшись, щоб дим не потрапляв у візок, а коли повернувся, то побачив, що якась жінка чіпає візок з дитиною. Тоді він спитав її, чому вона «лізе» у візок, на що та відповіла йому у грубій формі і стала підніматися по східцях, говорячи щось на його адресу. Він також їй нагрубив, наказавши закрити рот, на що ОСОБА_1, який стояв на східцях, висловив погрозу відбити йому голову і, різко наблизившись до нього, намагався ударити його рукою. Однак він відскочив і дістав з кишені ніж, який був при ньому, щоб різати продукти, та попередив ОСОБА_1, щоб не наближався, так як відчув загрозу для себе. Однак ОСОБА_1 став «плигати» на нього з кулаками і він, намагаючись його відштовхнути, наніс удар ножем. Після цього на нього кинулися друзі ОСОБА_1. Останні наздогнали його і побили бейсбольною битою.

Однак показання підсудного, з яких вбачається, що він діяв в межах необхідної оборони, суд сприймає критично, вважаючи їх способом захисту від обвинувачення. Вказаний висновок суду базується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Так потерпілий ОСОБА_1 в суді показав, що 2 грудня 2009 року він разом зі своїми друзями ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на автомобілі приїхали до торговельного центру «Велика Кишеня», щоб купити продуктів. Направляючись до входу у супермаркет, вони з ОСОБА_6 ішли трохи попереду від інших, коли почули як ОСОБА_12 зробила підсудному зауваження і спитала, чи це його дитячий візок. Підсудний відповів їй нецензурною лайкою і почав підходити до його друзів. Діставши ніж, підсудний став погрожувати всіх порізати і говорив, що зараз дістане пістолет та при цьому порпався в кишені. Побачивши це, він наблизився до підсудного, щоб перешкодити йому дістати пістолет. Підійшовши до підсудного впритул і відштовхнувши його, він відчув удар ножем у живіт. Поведінка підсудного була неадекватною, по запаху він зрозумів, що він знаходиться у стані алкогольного, а можливо, і наркотичного сп*яніння.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що 2 грудня 2009 року увечері біля супермаркету «Велика Кишеня» виник конфлікт між його друзями і підсудним. Початку конфлікту він не бачив, так як повертався в автомобіль за сумкою, але йому пояснили, що сварка виникла через те, що ОСОБА_12 зробила підсудному зауваження з приводу знаходження його біля дітей, але дівчинка говорила, що вона його не знає. Під час сварки підсудний стояв навпроти сходів та, діставши ніж, сказав, що всіх поріже, а потім, зробивши два кроки назад, заявив, що всіх перестріляє, при цьому щось шукав у кишенях. Потім він завів руку за спину, і в цей момент ОСОБА_1 пробіг біля нього і штовхнув підсудного. Потім підсудний побіг за павільон з візками, а ОСОБА_1 зігнувся, тримався руками за живіт і сказав, що його «підрізали». Разом з ОСОБА_10 вони кинулися наздоганяти підсудного, який на їх вимогу викинув ніж і побіг за будинки. У руках у нього в цей час була ніжка від табурета, яку він взяв у машині вже після нанесення ОСОБА_1 ножового поранення. Коли прибули співробітники міліції, він знайшов ніж, який стирчав у клумбі.

Свідок ОСОБА_10 дав аналогічні показання додавши, що проходячи мимо підсудного, вони чули як маленька дівчинка, що стояла біля дитячого візка, кричала підсудному, щоб він не чіпав візок. Звернувши на це увагу, ОСОБА_12 підійшла до візка і зробила зауваження підсудному, на що він відповів нецензурною лайкою, після чого між ними виникла словесна перепалка. ОСОБА_10 також пояснив, що підсудний, діставши ніж, став підніматися по сходах, робив ножем хаотичні рухи і погрожував всіх порізати, а потім, зробивши два кроки назад, заявив, що всіх застрелить, при цьому щось шукав у кишенях. Після цього ОСОБА_1 спустився по східцях, щоб відібрати у підсудного ніж, а через декілька секунд вже тримався за живіт сказавши, що його «підрізали».

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_12 підтвердили показання потерпілого та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 щодо обставин конфлікту та дій підсудного. Разом з тим вказані свідки в суді заявили, що коли ОСОБА_1 підійшов до підсудного, між ними виникла бійка чи штовханина, яка тривала пару секунд, але хто кого ударив, вони не бачили. ОСОБА_12 в суді пояснила, що не бачила моменту, коли підсудний дістав ніж, але бачила як він порпався в кишенях.

Показання потерпілого та свідків щодо обставин злочину в цілому узгоджуються з переглянутим в суді записом з камер відеоспостереження торговельного центру «Велика кишеня» (Т. 1 а.с. 22), з якого вбачається, що в період з 23-52 год. 2 грудня по 00-07 год. вже 3 грудня 2009 року між підсудним та дівчиною в світлій куртці, на яку потерпілий вказав як на ОСОБА_12, відбувалася сварка. З запису видно, що в даний конфлікт втрутилися свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, з поведінки яких вбачається, що вони намагалися заспокоїти ОСОБА_12 і тримали її, не даючи підійти до підсудного. Жодних дій насильницького характеру (побоїв, ударів тощо), які б загрожували життю чи здоров*ю підсудного, камери не зафіксували. Момент нанесення підсудним потерпілому, який наблизився до нього, удару ножем, на відеозаписі не видно, як не видно і нанесення перед цим потерпілим удару ОСОБА_4, на що останній посилається.

Наведені дані свідчать про відсутність підстав сумніватися в правдивості в цілому показань потерпілого та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_12

Із показань свідка ОСОБА_13 інспектора-охоронця ТОВ «Баярд-9» вбачається, що перебуваючи на добовому чергуванні в торгівельному центрі «Велика Кишеня» в ніч з 2на 3 грудня 2009 року, вона була свідком як біля дитячого візка стояла жінка, яка кричала, щоб не чіпали її чоловіка, а осторонь - біля пластикового павільйону для візків, стояла компанія молодих людей, які спостерігали за невідомим їй чоловіком, який стояв навпроти та щось їм кричав. Хтось із компанії вказаних молодих людей кричав, що у цього чоловіка ніж. Також цей невідомий чоловік, перебігаючи на інший бік дороги, немов дражнив цих молодих людей. Поведінка вказаного чоловіка на її думку була неадекватною.

Свідок ОСОБА_14 молодший інспектор міжрегіонального відділу охорони Дніпровського ВДСО м. Києва, в суді показав, що близько опівночі з 2 на 3 грудня 2009 року через оперативного чергового ГУ МВС України в м. Києві було отримано виклик про те, що по пр-ту П. Григоренка, 26 вчинено «підріз». Коли їх група прибула до торговельного центру «Велика кишеня», до них звернувся потерпілий і сказав, що його «проткнули» ножем, показавши сліди крові. Розпитавши при прикмети підозрюваного та напрямок, в якому той пішов, він разом з двома друзями потерпілого став його розшукувати і знайшов у дворі. Опору він не чинив і спокійно пішов за ним. Двоє друзів потерпілого вказали на місце, де підозрюваний викинув ніж на клумбі, і він його вилучив, поклавши у пакет. Підозрюваний зізнався, що це його ніж сказавши, що він взяв його, щоб (дослівно) «хлебушка порезать». Підозрюваний поводився неадекватно і на його думку був чи то в алкогольному, чи то в наркотичному сп*янінні весь час усміхався і взагалі його поведінка була дивною. Разом з тим свідок зазначив, що потерпілий та його друзі також були нетверезі.

Окрім показань самого підсудного, який визнав у суді факт нанесення ним ОСОБА_1 ножового поранення і визнавав цей факт на досудовому слідстві (Т. 1 а.с. 120-122,130-132,142-146), підтвердивши свої показання під час відтворення обстановки і обставин події (Т. 1 а.с. 157-158), послідовних показань на досудовому слідстві та в суді потерпілого і зазначених свідків, вина ОСОБА_4 підтверджується:

даними протоколу огляду місця події від 03.12.2009 р. (Т. 1а.с. 16-17);

даними протоколу вилучення у ОСОБА_14 ножа, який викинув підсудний (Т 1 а.с. 18);

речовим доказом дослідженим експертами ножем господарсько-побутового призначення (Т. 1 а.с. 38-40, 46-47, 50);

даними протоколу вилучення CD-R-диску з відеозаписом камер спостереження торговельного центру «Велика кишеня» (Т. 1 а.с. 20, 21);

даними карти виїзду швидкої медичної допомоги, виклик якої прийнятий в 00-11 год. 3 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 25);

даними висновку судово-медичної експертизи № 2337/Е від 04.01.2010 року про те, що у ОСОБА_1 мало місце проникаюче колото-різане поранення живота: вхідний отвір - рана розміром 2,0x0,5 см, яка розташована на рівні пупка та на 12,5 см. вправо від нього. Від рани відходить рановий канал, який іде справа наліво, ззовні до середини та проникає в черевну порожнину, по ходу ранового каналу ушкоджується серозна оболонка висхідної ободової кишки (рана розміром 2,5x1,0 см.) та великий сальник (рана розміром 2,5x1,0 см), що обумовило розвиток гемоперитонеуму (наявність в черевній порожнині до 150 мл крові зі згортками). (Т. 1 а.с. 29-32).

Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 суд враховує, що необхідною умовою для визнання тієї чи іншої дії, яка заподіяла шкоду, необхідною обороною, або для кваліфікації цієї дії як перевищення меж необхідної оборони є обстановка захисту, яка характеризується наявністю суспільно-небезпечного посягання з боку особи, якій заподіяне тяжке тілесне ушкодження, і обстановкою захисту. Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів, які б підтверджували застосування до підсудного будь-яких реальних дій, що загрожували його життю та здоров*ю, жодних підстав визнавати дії ОСОБА_4 необхідною обороною або кваліфікувати їх як перевищення меж необхідної оборони у суду немає. Навіть якщо взяти до уваги показання підсудного про те, що потерпілий намагався його ударити, з врахуванням тієї обставини, що на той момент в руках у ОСОБА_4 був ніж, яким він погрожував присутнім, а також заявляв про свій намір дістати пістолет, його дії були суспільнонебезпечними і не могли створити для нього стану необхідної оборони, а саме дії потерпілого в цій ситуації суд визнає необхідною обороною.

Суб*єктивне сприйняття підсудним словесної сварки як загрози для життя та здоров*я його і дітей не впливає на юридичну оцінку його дій і, якщо він дійсно так сприймав ситуацію, то це, на думку суду, пов*язано з його сп*янінням і наявністю ознак наслідків резидуально-органічного ураження головного мозку з психопатизацією особи і полінаркоманії, що встановлено висновком судово-наркологічної та психіатричної експертизи (Т. 1 а.с. 225-228).

Посилання підсудного на те, що безпосередньо після нанесення ним удару ножем, коли він втікав, його побили потерпілий та свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10, суд не бере до уваги, оскільки дії останніх в цій ситуації були спрямовані на його затримання, а відповідно до ст. 38 КК України такі дії не визнаються злочинними, якщо лише не були перевищені заходи, необхідні для затримання, які потягли смерть того, кого затримували, або заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.

З цих же підстав суд не бере до уваги і показання свідка ОСОБА_5, яка не була очевидцем конфлікту до нанесення ОСОБА_4 потерпілому удару ножем і з цього приводу нічого пояснити не змогла, а лише давала показання щодо подальших дій свідків і потерпілого, пов*язаних з затриманням підсудного. Крім того у суду взагалі є підстави сумніватися в правдивості її показань, так як вона є близькою подругою підсудного і, намагаючись йому допомогти, вказувала на обставини, на які сам підсудний не вказував, суперечила своїм же показанням стверджуючи спочатку, що три особи били ОСОБА_4 дерев*яними палицями, а потім заявила, що підсудного били битами дві особи, а потерпілий був з двома дівчатами (на досудовому слідстві з трьома), в подальшому стверджувала, що потерпілий був разом з іншими особами та бив підсудного ногами по голові.

Беручи до уваги показання ОСОБА_5 та самого ОСОБА_4 про його жорстке побиття, у підсудного в будь-якому разі повинні були залишитися сліди цього побиття, але жодних даних про це в протоколі його затримання та особистого обшуку немає, ніяких заяв з цього приводу він не робив, свідок ОСОБА_14, який його затримав, також не підтвердив наявність тілесних ушкоджень на його обличчі.

Таким чином на підставі сукупності досліджених доказів суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 України. При призначенні ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує суспільну небезпечність скоєного ним злочину, який є тяжким, обставини його вчинення, серйозні наслідки, які настали для здоров*я потерпілого, а також дані про особу підсудного, зокрема його молодий вік, те, що він двічі судимий за умисні корисливі злочини , негативно характеризувався за місцем відбування покарання та формально - за місцем проживання, виявляє ознаки наслідків резидуально-органічного ураження головного мозку з психопатизацією особистості і полінаркоманії в стадії ремісії, що мало вплив на його поведінку під час вчинення злочину. Підсудний у скоєному не розкаявся і не відшкодував завдану злочином шкоду, а тому обставин, які пом*якшують його покарання, суд не вбачає, а обставиною, яка обтяжує його покарання, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп*яніння. Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення, яке, враховуючи тяжкість злочину та особу підсудного, належить відбувати реально. Таке покарання буде як карою за вчинене, так і слугуватиме досягненню мети покарання виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 2633,79 грн., яка підтверджена документально (Т. 2 а.с. 17-18), та моральної шкоди в розмірі 50000 грн. суд вважає обґрунтованим та задовольняє його. Підстав для задоволення вимог про стягнення вартості санаторно-курортного лікування та послуг адвоката суд не вбачає, оскільки не надані докази, які підтверджують реальне понесення цих витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання 6 років позбавлення волі.

Строк відбуття ОСОБА_4 покарання відраховувати від 3 грудня 2009 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_4 на його користь 52633,79 грн. заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Питання про речові докази вирішити наступним чином: ніж господарсько-побутового призначення знищити, СD-R диск з відеозаписом з торговельного центру «Велика кишеня» зберігати при справі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (код 25575285, р/р 31253272210699 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018) судові витрати за проведення експертизи в розмірі 243,38 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: