Рішення № 104890913, 02.06.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа 521/13088/21

Провадження № 2/521/1040/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судового засідання Коновалова К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зняти арешт із нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 8178427, зареєстрованого 12.11.2008 року реєстратором Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2003 року, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис 8178427 від 12.11.2008 року, зареєстрований Першою Одеською державною нотаріальною конторою відносно об`єкту обтяження - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після її смерті позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. При відкриття спадкової справи, нотаріус повідомив позивача, що на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , співвласниками якої є позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_1 накладені обтяження у вигляді арешту, та позивачу необхідно вирішити питання щодо зняття арешту з майна.

Згідно інформаційної довідки № 267779099 від 27 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, під реєстраційним № 8178427 зареєстровано обтяження - арешт квартири АДРЕСА_2 на підставі ухвали б/н від 26 червня 2003 року Малиновського районного суду м. Одеси

Квартира, в якій мешкає позивач та мешкала його мати, належали співвласникам на підставі Свідоцтва про права власності на житло, виданого Управлінням житлово комунального господарства виконкому Одеської міської ради, згідно до Розпорядження № 138239 від 07.12.1999 року. Право власності на зазначену квартиру зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» 27.12.19999 року в книзі № 331пр.стор. 148 за № 284.

14.08.2021 року позивач отримав листа державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Сажнєвої Т.А. за №829/02-14 про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з наявністю накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2021 року за № 11/373/20021-вих., накладення арешту здійснювалось в порядку досудового розгляду заяви ОСОБА_2 за її позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 що виключає реєстрацію та присвоєння облікового номеру судової справи та подальшої передачі матеріалів справи на зберігання до архіву. Крім того, згідно перевірки алфавітних показників в період з 2003-2006 року цивільні справи за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в провадження Малиновського районного суду м. Одеси не зареєстровані та судом не розглядались.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що жодного разу не викликався до Малиновського районного суду м. Одеси у період з 2003-2006 років та не знайомий із ОСОБА_2 , та не має жодного відношення до події, що стала підставою для накладення арешту на майно.

Таким чином, позивач як спадкоємець після смерті своєї матері не може скористатись своїм правом на отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру, а також сумлінно виконати вимоги статті 1297 ЦК Україні. Іншої можливості зняття обмеження крім звернення до суду у позивача немає.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, від нього надійшла до суду заява, в якій він підтримує позов повністю та просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.03.1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 07.12.1999 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції ( м. Одеса), про що розроблено відповідний актовий запис № 12059.

Приморською державною нотаріальною конторою міста Одеси відкрита спадкова справа № 493л/2020 щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листі державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Сажнєвої Т.А. за вих. № 829/02-14 від 14.08.2021 року зазначено про неможливість отримання позивачем ОСОБА_1 свідоцтва про право спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з інформаційної довідки № 267779099 від 27.07.2021 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 8178427 зареєстровано обятження - арешт квартири АДРЕСА_2 , на підставі ухвали б/н від 26 червня 2003 року Малиновського районного суду м Одеси.

Згідно відповіді на судову ухвалу суду від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеси від 19.10.2018 року №1107/01-16 Перша одеська державна нотаріальна контора лікідовано відповідно до наказу Міністерства Юстиції України "Про ліквідацію Першої Одеської державної нотаріальної контори№ №4329/5 від 28.12.2017 року, а всі документи за період її роботи до жовтня 2018 року виключно передані на зберігання до Одеської державного нотаріального архіву.

Згідно довідки №1893/О1-18 від 08.06.2021 року, наданої Одеським державним нотаріальним архівом, на підставі ухвали місцевого суду Малиновського району м. Одесі від 26.06.2003 року за реєстровим номером № 2225 Першою одеською державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 . Відомості щодо зняття заборони відсутні.

Згідно довідки Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2021 року в ході перевірки алфавітних покажчиків в період з 2003-2006 р.р. цивільні справи за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в провадження Малиновського районного суду м. Одеси не зареєстровані та судом не розглядались.

Згідно довідки Малиновського районного суду м. Одеси від 03.08.2021 року за №11/373/2021-вих., накладення арешту здійснювалось в порядку досудового розгляду заяви ОСОБА_2 за її позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 що виключає реєстрацію та присвоєння облікового номеру судової справи та подальшої передачі матеріалів справи на зберігання до архіву.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права володіння, користування та розпорядження спадковим майном після померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як вбачається з доводів позивача наведених у позовній заяві, єдиною підставою для накладення арешту на майно померлої ОСОБА_3 є досудовий розгляд заяви позивача ОСОБА_2 за її позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Однак зазначене виключає реєстрацію та присвоєння облікового номеру судової справи та подальшої передачі її на зберігання до архіву суду.

Отже, судом вбачається, що накладений арешт на квартиру позивача та заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм нерухомим майном.

З досліджених матеріалів справи суд доходить висновку, що у накладенні такого арешту не було ніякої жодної правової підстави, оскільки позивач ОСОБА_1 не перебуває в жодних правовідносинах з ОСОБА_2 , і на його майно обтяження було накладено безпідставно, а тому суд вважає, що створені в такий спосіб перешкоди підлягають усуненню судом шляхом скасування арешту майна.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для продовження існування вказаного обтяження, як і відсутність правових підстав для обмеження правомочностей позивача як власника майна.

Щодо позовних вимог про скасування (виключення) запису про обтяження № 8178427 від 12.11.2008 року, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, врегульовані нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень".

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень» передбачено, що інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень», орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вище вказаного Закону державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

При цьому, як визначено ч. 3 ст. 26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Водночас п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Отже, зняття арешту за рішенням суду є самостійною підставою припинення обтяження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що свідчить про передчасність вказаної вимоги.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,- задовольнити частково.

Припинити арешт який накладено ухвалою Малиновського районного суду м Одеси від 26 червня 2003 року на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 8178427 від 12.11.2008 року.

В іншій частині вимог - у позові відмовити.

Встановити спосіб і порядок виконання рішення, відповідно до якого, рішення після набрання ним законної сили є підставою для припинення дії арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відповідно до записів про обтяження (запис про обтяження 8178427, зареєстрований 12.11.2008 року реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: ухвала б/н від 26.06.2003 Суд Малиновського району м. Одеси, об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом внесення суб`єктами державної реєстрації прав відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідного запису.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.Я. Роїк