Ухвала суду № 104862505, 09.06.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14329/19

Провадження № 4-с/161/30/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гриня О.М.,

за участю секретаря судового засіданняОстимчук О.М.,

головного Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) БіловоїВ.А.,

представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Котищука В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору від 31 березня 2021 року

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2022 року скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

16 травня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Білової В. А. про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця не підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області, оскільки ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанови державного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Котищук В. Л. в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечував, вважаючи, що скарга підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області на підставі ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Білова В. А. в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримала та просила його задовольнити.

Заслухавши представника скаржника, державного виконавця, враховуючи зміст скарги, суд дійшов висновку, що клопотання державного виконавця про закриття провадження у справі підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчука П. О. від 31 березня 2021 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 9044,21 гривень.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідногоадміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19) зазначено, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) зроблено висновок, що: «імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. […]

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18)».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21) зроблено висновок, що «правовідносини в частині визнання незаконними та скасування постановдержавного виконавцяпро стягненнявиконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є адміністративно-правовими, а тому справа у цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України. Суд також зазначає, що, виходячи з викладеного, відсутні підстави для вирішення питання про поважність причин пропуску строку для звернення до суду зі скаргою.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд роз`яснює скаржнику, що вимоги про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. 255, 447, 448 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що з вказаними вимогами він має право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою в порядку, визначеному статтею 287 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Скаржник (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суб`єкт оскарження: Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а)

Дата складення повної ухвали суду: 15 червня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь