Ухвала суду № 104860254, 02.06.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2022 Справа №607/6815/22

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дуда О.О., при секретарі судового засідання Сагайдак М.Б., за участю прокурора Житовецького В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захиснка Дзюби П.П., у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филими Б.П., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Житовецьким В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осівці Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, не депутата, не адвоката, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филима Б.П., за погодженням із прокурором Тернопільської обласної прокуратури Житовецьким В.В., у межах кримінального провадження № 12022210000000089 від 04.05.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном на 60 діб.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів: слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12022210000000089 від 04.05.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено до 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями

30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Пункт 2-8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» передбачає, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Так, в кінці квітня 2022 року, точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , будучи головою «Благодійної організації «Благодійний фонд «Підтримка та допомога»», яка зареєстрована в м. Тернополі, вул. Київська, 11А/3, зустрівся по вул. Микулинецькій у м. Тернополі із ОСОБА_2 , в ході розмови з яким дізнався про те, що останній має намір виїхати за межі України на тимчасові роботи. В цей час у ОСОБА_1 , який достовірно знав про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел, направлений на організацію та сприяння незаконному переправленню ОСОБА_2 через державний кордон України за грошову винагороду та повідомив ОСОБА_2 про можливість організувати та посприяти йому в перетині державного кордону України за грошову винагороду.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 при зустрічі з ОСОБА_2 10.05.2022 о 14.52 год. на АЗС «Укрнафта», що в м. Тернополі, вул. Злуки, 6, повідомив, що організує та посприяє йому у перетині державного кордону України, шляхом подання інформації про те, що ОСОБА_2 ніби-то як водій буде здійснювати перевезення вантажів гуманітарної допомоги за грошову винагороду в сумі 500 Євро та повідомив, що для подання такої інформації та отримання дозволу для перетину державного кордону України, йому необхідно надати скановані паспорт громадянина України для виїзду за кордон та документ, який підтверджує перебування ОСОБА_2 на військовому обліку.

Після того, отримавши від ОСОБА_2 сканкопії зазначених документів, ОСОБА_1 , з метою здійснення свого злочинного наміру спрямованого на організацію та сприяння незаконному перетину

ОСОБА_2 державного кордону України, 25.05.2022 достовірно знаючи, що останній має намір виїхати за межі України на тимчасові роботи, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» надіслав в Тернопільську обласну військову адміністрацію лист з проханням надання дозволу у ввезені гуманітарної допомоги на територію України, в якому зазначив недостовірну інформацію, про те, що він разом із ОСОБА_2 як водії автомобіля «FIAT DUCATO» д.н.з. НОМЕР_1 будуть здійснювати перевезення гуманітарної допомоги в Україну.

За результатами розгляду зазначеного листа з недостовірною інформацією, Тернопільською обласною військовою адміністрацією надано дозвіл

ОСОБА_2 на безперешкодний перетин державного кордону України як водієві автомобіля «FIAT DUCATO» д.н.з. НОМЕР_1 , для здійснення перевезення гуманітарної допомоги, який внесено до електронної бази даних «Шлях».

З метою доведення свого злочинного наміру до кінця, 31.05.2022 повідомив ОСОБА_2 що він організував його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом отримання дозволу для його виїзду за кордон ніби-то як водія вказаного транспортного засобу для перевезення гуманітарної допомоги, та близько 17 год. 15 хв. перед пунктом пропуску через державний кордон України «Шегині», що у с. Шегині Яворівському району Львівської області, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 17 500 гривень за організацію та сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України.

31.05.2022 о 17 год 44 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

На підставі зібраних доказів в ході досудового розслідування 01 червня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Осівці Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованому у АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з вищою освітою, пенсіонеру, не депутату, не адвокату, раніше не судимому, повідомлено про те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні шляхом надання засобів в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме:

- показами свідка ОСОБА_2 ;

- протоколом аудіо-,відео контролю особи від 11.05.2022;

- протоколом обшуку автомобіля марки «FIAT DUCATO» д.н.з. НОМЕР_1 ;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та особистого обшуку від 31.05.2022;

- заявою на переміщення гуманітарних вантажів №35 від 25.05.2022.

- інформацією наданою з Тернопільської обласної військової адміністрації від 27.05.2022.

Вищевказані докази об`єктивно підтверджують, що ОСОБА_1 організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України та сприяв шляхом надання засобів в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів, а тому підозра ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України є обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року п. 175 зазначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини («Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994р., «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року»), факти які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи винесення обвинувального вироку. Достатньо щоб вони могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, особи підозрюваного, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень, виходячи з наступного.

Так, метою застосування щодо ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: п.1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п.2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п.3 незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; п.5 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами застосування щодо ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.

Ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Крім того, призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) застосовується судом як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

На даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню та продовжуються проводитись слідчі дії, спрямовані на встановлення місце знаходження та вилучення документів із даними осіб, яким ОСОБА_1 сприяв незаконно перетнути держаний кордон України та встановлення інших свідків вчиненого ним кримінального правопорушення.

Однак, ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей насамперед не відшукані на даний час документи, грошові кошти одержані від сприяння у незаконному перетині держаного кордону України, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Ризиком того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є те, що вони відомі ОСОБА_1 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.

Поряд з цим, відповідно до положення ч.2 ст.23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і дослідження їх судом.

Поряд з цим, ОСОБА_1 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі продовжить вчиняти кримінальні правопорушення є те, що фактично він ніде не працює, а тому з метою одержання прибутку, може продовжити вчиняти подібні кримінальні правопорушення. Крім того, він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з організацією та сприянням в незаконному перетині військовозобов`язаними особами державного кордону України, з корисливих мотивів, який вчинено ним у воєнний час.

Вищевказане в цілому свідчить про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому, в разі застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, під час досудового розслідування не буде можливості запобігти його переховуванню від органів досудового розслідування та суду, знищенню або спотворенню будь-якої із речей, незаконному впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, та необхідності обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, відповідно не можливості обрання до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Відомостей, які б вказували на неможливість утримування

ОСОБА_1 під вартою, на даний час не здобуто.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Окрім того, враховуючи те, що відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведені ризики, тяжкість злочину, санкцію, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, застава може бути призначена у розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 198 480 гривень.

У випадку задоволення клопотання, внесення застави, визначеної судом, ОСОБА_1 , буде рахуватися підозрюваним, стосовно якого обрано запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а тому з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних рішень, запобігання можливому переховуванню підозрюваного (обвинуваченого) від органу досудового розслідування, спробам незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та запобіганню вчинення інших кримінальних правопорушень, на ОСОБА_1 , необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідком ОСОБА_2 ;

- здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт для виїзду за кордон.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від слідства та суду, незаконного впливу на свідків кримінального провадження, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, просить задовольнити клопотання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Захисник Дзюба П.П. у судовому засіданні вказав, що стороною обвинувачення до доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просить врахувати особу підозрюваного, його незадовільний стан здоров`я підозрюваного та застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби. У разі, якщо слідчий суддя прийде до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити заставу у кримінальному провадженні у розмірі, наближеному до мінімального.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , з вищою освітою, інвалід ІІІ групи, раніше не судимий.

На думку слідчого судді, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується наступними матеріалами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_2 ; протоколом аудіо-,відео контролю особи від 11.05.2022 року; протоколом обшуку автомобіля марки «FIAT DUCATO» д.н.з. НОМЕР_1 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та особистого обшуку від 31.05.2022 року; заявою на переміщення гуманітарних вантажів №35 від 25.05.2022 року; інформацією наданою з Тернопільської обласної військової адміністрації від 27.05.2022 року.

Згідно ст. 178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, які зобов`язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Оцінивши обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, сімейного стану, соціальних зв`язків підозрюваного, характеру вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує особі у випадку визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, того, що проведені не усі необхідні слідчі (розшукові) дії в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наведені обставини дають слідчому судді підстави вважати, що застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 .

Слідчому судді на час розгляду даного клопотання не було надано доказів, які б свідчили про неможливість тримання під вартою підозрюваного за станом його здоров`я.

За таких обставин, слід задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, згідно абз.1 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Згідно ч.4 ст.182 КПК України, Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З врахуванням наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, його характер, майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Водночас, враховуючи доводи підозрюваного та його захисника у судовому засіданні щодо стану здоров`я підозрюваного та надані захисником відомості про стан здоров`я ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що слід доручити керівнику установи попереднього ув`язнення забезпечити підозрюваному, невідкладне медичне обстеження та кваліфіковану медичну допомогу на час перебування під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182,183,184,193,194,196, 206 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Дзюби П.П. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филими Б.П., погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури Житовецьким В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 153822 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять дві) гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/6815/22; провадження №1-кс/607/2159/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.06.2022 року.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 00 год. 00 хв. 30 липня 2022 року, наступні обов`язки: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідком ОСОБА_2 ; здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филиму Б.П.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Датою закінчення дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 30 липня 2022 року.

Доручити керівнику установи попереднього ув`язнення забезпечити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідкладне медичне обстеження та кваліфіковану медичну допомогу на час перебування під вартою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Дуда О.О.