Рішення № 104854655, 21.06.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4039/21

2/212/167/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Леонідової К.А., розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", третя особа без самостійних вимог: МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ, ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, уточнивши свої вимоги в лютому 2022 року та просила: (а) стягнути з РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 015000 гривень; (б) РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на користь неповнолітнього ОСОБА_2 інтереси якого представляє ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 015000 гривень.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що її чоловік ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом з 04.11.2016 року на посаді старшого навідника гранатометного відділення протитанкового взводу окремого батальйону спеціального призначення» Донбас-Україна», військове звання старший солдат. 17 грудня 2016 року її чоловік виконував бойове завдання та брав участь в антитерористичній операції в районі міста Марїнка Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виконуючи бойове завдання в зоні АТО Донецької області загинув.

У зв`язку з загибеллю її чоловіка було завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному, а саме дізнавшись про смерть рідної людини, чоловіка, вона втратила сенс до життя , його загибель завдала невгамовного душевного болю. Через страждання, що не дає можливості пристосуватися до нових умов життя, вона пережила сильний емоціональний стрес, який буде супроводжувати усе життя, що в сукупності із вище вказаними завдає їй душевних страждань та моральної шкоди. Смерть чоловіка завдала душевного болю та сильного емоціонального стресу, психологічного удару і дитині. Хлопчик сильно переживає втрату батька, він дуже сумує за ним, погано спить, постійно його згадує. Вони перебувають тривалий час у пригніченому стані та розпачі, сильні душевні страждання не дають змоги жити спокійним життям. Матеріальним утриманням займався чоловіка, наразі вона залишилися одна із сином, без психологічної та моральної підтримки.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Сбербанк», який змінив назву на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» Ковриженко С.О. надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що Посольство Російської Федерації в Україні не є компетентним органом, який вирішує питання про участь у судових процесах, які проводяться в іноземних судах, а отже не має жодних повноважень представляти інтереси першого відповідача по справі - Російської Федерації.

Відповідно до міжнародного принципу юрисдикційного та судового імунітету, які наділені держави, позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройного конфлікту на сході України, не може розглядатися в національному суді України без прямої згоди компетентних органів /Російської Федерації.

Вважає, що у позивача відсутні права та повноваження пред`явлення позову безпосередньо до Російської Федерації, у зв`язку з участю чоловіка ОСОБА_3 у збройному конфлікті на сході України, та загибелі під час виконання бойових завдань, оскільки вирішення цього питання відноситься до компетенції саме Держави Україна. Зазначає, що військовослужбовці, виконуючи відповідно до законодавчо закріплених за ним функцій специфічні та ризиковані завдання, діють від імені та в інтересах держави.

Таким чином, враховуючи, що чоловік позивача був військовим та спеціальним представником Держави України на момент проведення антитерористичної операції, всі питання щодо відшкодування шкоди, яка була завдана внаслідок його загибелі під час виконання бойового завдання, мають бути адресовані саме до Держави Україна, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача АТ «Міжнародний резервний банк», представник якого Ковриженко С.О. у судове засідання не з`явився, скористалися правом подання відзиву.

Представник відповідача Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з`явився,будь - яких клопотань на адресу суду від них не надходило.

Ухвалою суду від 16 травня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.10.2010 року, актовий запис № 1199, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у відомостях про батьків зазначено: мати ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 (а.с. 239).

ОСОБА_1 отримала посвідчення члена сім`ї (дружини) ОСОБА_3 (а.с.9).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1319, що також підтверджується довідкою про причину смерті від 08.08.2017 (а.с. 8, 14).

Згідно повідомлення за вих. № 039/3766 від 07.08.2019 року старший солдат ОСОБА_3 , 1986 року народження, загинув при виконанні бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 в зоні проведення антитерористичної операції в районі пгт. Мар`їнка (а.с. 13).

Відповідно до Витягу з протоколу № 450 від 30.10.2017 року засідання військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травма: гостра крововтрата. Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Проникаюче кульове поранення тіла, яке послужило причиною смерті. Поранення, яке призвело до смерті пов`язані із захистом батьківщини (а.с. 15).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

За правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2014 року схвалено текст «Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», з якої вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.

Згідно із ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15.04.2014 із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» №685-VІІІ від 15.09.2015, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20.02.2014.

Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21.04.2015, зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.

Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.

Масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації почалися 23.08.2014 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

За наслідками збройної агресії Російської Федерації, постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей , запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015, зазначено, що з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

Також, постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню, також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України, стала окупація частини території України, в тому числі частини Донецької області, де загинув батько позивача.

Згідно із ч.2 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Ч. 9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст.23 цього Кодексу, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначається у ст.ст.1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

На час розгляду справи, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цього рішення. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів «а», «Ь», «с», «б» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об`єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов`язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.

Суд врахував, що у справі, позивач звернулася до суду з позовом до РФ про відшкодування шкоди, завданої їй, у зв`язку із загибеллю її батька внаслідок збройної агресії РФ на території України.

У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Викладений висновок зазначений у постанові Верховного Суду України по справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21) від 14.04.2022.

Таким чином, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Заключний акт наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, договори укладені між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому, на переконання суду, є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не висловив заперечень щодо набуття процесуального статусу відповідача в справі, не відповівши на звернення Міністерства закордонних справ України, ініційованого судом.

Тобто, своїми діями відповідач надав мовчазну згоду на участь у справі, як це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право», та узгоджується з позицією В верховного Суду, висловленою в постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 (провадження № 61-584св21), яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Оскільки смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок збройної агресії Російської Федерації, суд вважає, що саме на відповідача Російської Федерації покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача ОСОБА_1 , яка втратила чоловіка та ОСОБА_2 , який в неповнолітньому віці втратив батька, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, які назавжди втратили турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Так, врахувавши всі вищевикладені обставини справи, суд вважає необхідним, позов задовольнити частково та стягнути з відповідача Російської Федерації на користь позивачів по 507500 грн. моральної шкоди, вважаючи суму, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації на користь членів сім`ї згиблого.

Щодо позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» моральної шкоди суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивачем не надано доказів, якими саме діями Банку було завдано шкоду позивачу, та які права позивача Банк порушив, тому правові підстави для стягнення моральної шкоди з Банку відсутні.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог в рівних частках.

Згідно пункту 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, він стягується з відповідача Російської Федерації в дохід держави в розмірі 10 150,00 грн.(за 2 вимоги майнового характеру)

На підставі викладеного, ст.27 Конституції України, ст.ст.2, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, ст.ст.2, 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", третя особа без самостійних вимог: МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ, ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 507 500 (п`ятсот сім тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути держави Російської Федерації на користь неповнолітнього ОСОБА_2 інтереси якого представляє ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 507 500 (п`ятсот сім тисяч п`ятсот) грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави 10150 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, місцезнаходження за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Відповідач: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46.

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, місцезнаходження за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Третя особа: МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ, місцезнаходження:01018, м. Київ, Михайлівська площа, буд. 1.

Повний текст судового рішення складено 21 червня 2022 року.

Суддя: І. Б. Чайкін