Рішення № 104848034, 02.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2022Справа № 910/11922/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

про стягнення 78706,40 євро

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК"

про визнання договору недійсним

представники сторін:

від ТОВ "ТУНІК": Юзефович А.О.

від ТОВ "ТЕМП-2000": не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" (позивача за первісним позовом)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про стягнення 78706,40 євро заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2/2021 від 15.02.2021 в частині оплати за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" товар.

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"(позивача за зустрічним позовом)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" звернулося до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" про визнання договору поставки №2/2021 від 15.02.2021 недійсним.

На обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" посилається на те, що договір поставки №2/2021 від 15.02.2021 є недійсним з огляду на те, що на підписання оспорюваного договору директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" мала бути згода загальних зборів учасників зазначеного Товариства, яка всупереч положенням ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не надавалась. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" зазначає, що Товариство не підписувало договір, що суперечить вимогам ст.207 ЦК України.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11922/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2021.

01.11.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" надійшли відзив на позов, клопотання про призначення експертизи та зустрічна позовна заява про визнання договору поставки №2/2021 від 15.02.2021 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

10.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 07.10.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 18.11.2021

18.11.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТУНІК" надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання від 17.11.2021 про приєднання доказів.

Протокольною ухвалою від 18.11.2021 у підготовчому судовому засідання оголошена перерва до 02.12.2021.

26.11.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.11.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 10.11.2021.

01.12.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТУНІК" надійшло клопотання від 30.11.2021 про приєднання доказів.

02.12.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТУНІК" надійшли заперечення щодо прийняття зустрічного позову та заперечення ТОВ "ТЕМП-2000" на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" про витребування доказів, поновлено позивачу процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів, витребувано у Державної митної служби України відомості щодо подання в період з 15 лютого по 31 травня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" митних декларацій для митного оформлення товарів, постачальником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНІК", із завіреними належним чином копіями цих декларацій, відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" про визнання договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі №910/11922/21 відбудеться 12.01.2022.

29.12.2021 до суду від Державної митної служби України надійшла витребувана судом інформація.

10.01.2022 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТУНІК" надійшов відзив на зустрічний позов та клопотання від 09.01.2022 про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 суд, керуючись ч.5 ст.80 ГПК України суд визнав поважними причини пропуску ТОВ "ТУНІК" строку для подання доказів та долучив докази наданні разом з клопотанням про приєднання доказів від 30.11.2021 та 17.11.2021.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання ТОВ "ТЕМП-2000" про призначення експертизи за заявою заявника.

Протокольною ухвалою від 12.01.2022 суд на підставі ч.2 ст.80, ч.1 ст.81 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання від 09.01.2022 позивача за первісним позовом про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2022.

01.02.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/11922/21 необґрунтованою, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №910/11922/21 відмовлено.

У судовому засіданні 03.02.2022 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

У судовому засіданні 03.02.2022 оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 09.02.2022.

07.02.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "ТЕМП-2000" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.02.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "ТЕМП-2000" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

09.02.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "ТУНІК" надійшло клопотання про відмову від права на подання заперечень на відповідь ТОВ "ТЕМП-2000" на відзив.

У судовому засіданні 09.02.2022 прийнято відповідь ТОВ "ТЕМП-2000" на відзив на зустрічний позов та задоволено клопотання ТОВ "ТЕМП-2000" про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 09.02.2022 відкладено судове засідання по суті на 24.02.2022.

23.02.2022 до суду ТОВ "ТЕМП-2000" подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із розірванням договору з адвокатом Сініченком І.С.

У зв`язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/11922/21, призначене на 24.02.2022, знято з розгляду.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно із Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 № 133/2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15 березня 2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено по справі №910/11922/21 судове засідання по суті на 12.05.2022.

12.05.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "ТЕМП-2000" надійшло клопотання про повідомлення стану розгляду справи. Також у поданому клопотанні ТОВ "ТЕМП-2000" посилається на необхідність зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 12.05.2022 відкладено судове засідання по суті на 02.06.2022.

02.06.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "ТУНІК" надійшло, клопотання у якому представник ТОВ "ТУНІК" просить суд у разі його неявки у судове засідання, розглядати справу без його участі. Також від представника ТОВ "ТУНІК" надійшла заява із тезами виступу представника у судових дебатах.

У судове засідання 02.06.2022 з`явився представник ТОВ "ТУНІК".

Представник ТОВ "ТЕМП-2000" у судове засідання з розгляду справи по суті повторно не з`явився.

З метою повідомлення ТОВ "ТЕМП-2000" про розгляд справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, повідомлення про судове засідання було направлено судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження ТОВ "ТЕМП-2000": 01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 29. Однак, ТОВ "ТЕМП-2000" ухвалу суду від 12.05.2022 не отримував.

Окрім того, ухвала суду від 12.05.2022 також направлена на електронну адресу ТОВ "ТЕМП-2000", зазначену у позовній заяві, а також на електронну адресу представника ТОВ "ТЕМП-2000", зазначену у клопотанні від 12.05.2022.

При цьому, ухвала суду від 14.04.2022 була отримана ТОВ "ТЕМП-2000" 17.05.2022, а тому останньому було відомо про розгляд справи після зняття 24.02.2022 справи з розгляду.

Водночас, суд зазначає, що неотримання листів з ухвалами суду ТОВ "ТЕМП-2000" є наслідком відсутності волевиявлення останнього щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні Господарського процесуального кодексу України. Більш того, ТОВ "ТЕМП-2000" було відомо про розгляд справи та останнє мало належним чином користуватися процесуальними правами та вжити заходів щодо отримання відомостей про стан судового провадження, учасником якого являється.

Окрім того, судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також судом враховано, що за змістом ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

З урахуванням вище наведеного, оскільки з метою повідомлення ТОВ "ТЕМП-2000" судом вчинено передбачені процесуальним законом дії, з огляду на тривалий розгляд справи, враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, приймаючи до уваги те, що у судовому засіданні 03.02.2022 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника ТОВ "ТЕМП-2000", суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ "ТЕМП-2000".

У судовому засіданні 02.06.2022 суд, розглянувши клопотання ТОВ "ТЕМП-2000" про зупинення провадження, зазначає наступне.

Так, у своєму клопотанні ТОВ "ТЕМП-2000" підставою для зупинення провадження у справі визначає постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації".

Статтею 227 ГПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також статтею 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження справі. Так, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи; направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Обставин, наявність яких процесуальний закон визначає підставою для зупинення провадження у справі, заявником не наведено та судом не встановлено.

У той же час, ТОВ "ТУНІК" не відноситься до кола осіб щодо відносин з якими постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 встановлено мораторій.

За таких обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ТЕМП-2000" про зупинення провадження, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на зустрічний позов. Просив суд первісний позов задовольнити та у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні 02.06.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача за первісним позовом

Позивач зазначає, що у відповідності до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" договору поставки №2/2021 від 15.02.2021, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити відходи поліетилену у вигляді обрізків плівки безкольорової або кольорової.

За обґрунтуваннями позивача, на виконання договору поставки №2/2021 від 15.02.2021, позивачем передано відповідачеві товар:

16,260 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 4 878,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ №0775886 від 24 лютого 2021 року та рахунком-фактурою № 1-Т від 24 лютого 2021 року;

19,030 т відходів поліетилену у вигляді обрізків кольорової плівки загальною вартістю 5328,40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ № 0775492 від 03 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 1-Г від 03 березня 2021 року;

14,560 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 4804,80 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ №0775903 від 03 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 2-Т від 03 березня 2021 року;

16,300 т відходів поліетилену у вигляді обрізків кольорової плівки загальною вартістю 6520,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ № 0775908 від 05 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 3-Т від 05 березня 2021 року;

20,020 т відходів поліетилену у вигляді обрізків кольорової плівки загальною вартістю 5425,42 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ № 0775925 від 12 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 4-Т від 12 березня 2021 року;

17,900 т відходів поліетилену у вигляді обрізків кольорової плівки загальною вартістю 5012, 00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ № 3510002 від 12 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 2-Г від 12 березня 2021 року;

15,100 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 5285, 00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ №0775927 від 12 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 5-Т від 12 березня 2021 року;

21,500 т відходів поліетилену у вигляді обрізків кольорової плівки загальною вартістю 3440,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії НВ № 0775949 від 18 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 6-Т від 18 березня 2021 року;

16,040 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 4972, 40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії БИ №2753500 від 23 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 8-Т від 23 березня 2021 року;

18,540 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 5747, 40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії БИ №2753499 від 23 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 7-Т від 23 березня 2021 року;

9,440 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 3776,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510303 від 24 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 9-Т від 24 березня 2021 року;

18,040 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 7396,40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510310 від 29 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 10-Т від 29 березня 2021 року;

18,040 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 8081,92 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510311 від 30 березня 2021 року та рахунком-фактурою № 11-Т від 30 березня 2021 року;

20,000 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 7400,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510317 від 01 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 13-Т від 01 квітня 2021 року;

19,280 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 7808,40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510313 від 01 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 12-Т від 01 квітня 2021 року;

18,980 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 7022, 60 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510318 від 02 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 14-Т від 02 квітня 2021 року;

13,980 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6151,20 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510328 від 06 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 16-Т від 06 квітня 2021 року;

17,620 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6519,40 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510331 від 07 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 17-Т від 07 квітня 2021 року;

19,100 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 7831,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510333 від 09 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 18-Т від 09 квітня 2021 року;

17,400 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6 786,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ № 3510315 від 13 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 19-Т від 13 квітня 2021 року;

17,660 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 5827,80 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510340 від 14 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 22-Т від 14 квітня 2021 року;

19,760 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 8101,60 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510339 від 14 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 21-Т від 14 квітня 2021 року;

17,200 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6192,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510338 від 14 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 20-Т від 14 квітня 2021 року;

15,840 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6 656,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510349 від 20 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 25-Т від 20 квітня 2021 року;

17,220 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6027,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510347 від 20 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 23-Т від 20 квітня 2021 року;

17,580 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6153,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510348 від 20 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 24-Т від 20 квітня 2021 року;

18,440 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 5900,80 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ № 3510352 від 23 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 26-Т від 23 квітня 2021 року;

17,760 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6748,80 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510355 від 27 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 27-Т від 27 квітня 2021 року;

17,040 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 8008,80 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510356 від 28 квітня 2021 року та рахунком-фактурою № 28-Т від 28 квітня 2021 року;

19,100 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6 303,00 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510360 від 06 травня 2021 року та рахунком-фактурою № 29-Т від 06 травня 2021 року;

19,360 т відходів поліетилену у вигляді обрізків безкольорової плівки загальною вартістю 6001,60 Євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПМ №3510361 від 13 травня 2021 року та рахунком-фактурою № 30-Т від 13 травня 2021 року.

За доводами позивача, відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар згідно ТТН від 13 квітня 2021 року по 13 травня 2021 року, на загальну суму 78706,40 Євро.

03.07.2021 позивач направив відповідачу лист-вимогу № 1-2021/1 про усунення порушень за договором та погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 78706,40 Євро протягом семи календарних днів з дня отримання даної вимоги. Однак відповіді на зазначену вимогу відповідач не надав, заборгованості не погасив.

Правовими підставами позову зазначає ст. 509, 525, 526, 530, 692 ЦК України та ст.174, 193, 216, 222 ГК України.

Позиція відповідача за первісним позовом

Відповідач проти первісного позову заперечив, посилаючись наступні обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" не підписувало договір поставки, за яким йому здійснювалось постачання товарів позивачем;

позивачем не надано доказів (у тому числі Специфікацій) на підтвердження ціни та кількості поставленого на адресу відповідача товару;

позивачем не надано доказів на підтвердження того, що товар пройшов митне оформлення на території України.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Підставою зустрічного позову зазначається недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір укладений на орієнтовну суму 336000,00 Євро. Оскільки, за доводами позивача, сума договору перевищує 50% вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", виконавчий орган відповідача повинен був отримати згоду загальних зборів учасників ТОВ "ТЕМП-2000".

Однак, за доводами позивача, дії директора ТОВ "ТЕМП-2000" не відповідали внутрішній волі ТОВ "ТЕМП-2000", оскільки директор ТОВ "ТЕМП-2000", всупереч вимогам ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не отримав відповідної згоди загальних зборів учасників ТОВ "ТЕМП-2000" на його укладання

Позивач зазначив, що не підписував договір поставки №2/2021 від 15.02.2021, у той час як відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України належність підпису уповноваженої особи є обов`язковою умовою волевиявлення сторони щодо визначених істотних умов договору.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

В обґрунтування заперечень на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ціна договору перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ "ТЕМП-2000".

Відповідач вказує, що статутом ТОВ "ТЕМП-2000" не передбачено надання згоди на вчинення правочину, на суму, що дорівнює ціні договору, а відтак посилання на ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", як на підставу для визнання договору недійсним, є необґрунтованим.

Також відповідач заперечив щодо доводів позивача про не підписання останнім договору, зазначаючи, що сторони уклали договір в письмовій формі, шляхом обміну електронними листами.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Обставини встановлені судом за первісним позовом

Згідно із наданого позивачем за первісним позовом у матеріали справи договору поставки № 2/2021 від 15.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" (постачальник) зобов`язався поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (покупець) прийняти та оплатити відходи поліетилену у вигляді обрізків плівки безкольорової або кольорової (далі - товар).

За поясненнями позивача, листом від 15.02.2021 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2, що надавалась директором ТОВ "ТЕМП-2000" Заломайкіним Олександром Владиславовичем для обміну документами, на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить управляючому ТОВ "ТУНІК" Кльоцу Костянтину Вікторовичу, був направлений лист з повідомленням реквізитів рахунку в євро ТОВ "ТЕМП-2000" для зазначення їх у договорі.

Листом від 18.02.2021 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 направлений лист, додатком до якого був договір, з коментарями щодо внесення до його проекту змін.

23.02.2021 ТОВ "ТУНІК" направлений електронний лист директору ТОВ "ТЕМП-2000" з підписаним позивачем договором, специфікацією, установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "ТУНІК".

Листом від 23.02.2021 ТОВ "ТЕМП-2000" направило на адресу ТОВ "ТУНІК" підписаний договір.

Листом від 24.02.2021 на адресу управляючого ТОВ "ТУНІК" була повторно направлена скан-копія підписаного договору.

Згідно із пунктом 1.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на основі відповідних рахунків (інвойсів) та узгоджених сторонами Договору специфікацій, які оформляються окремо на кожну партію товару.

Сума договору визначається як сума всіх товаросупровідних документів, специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. На момент укладення договору орієнтовна сума договору становить 336000,00 Євро (п.1.3. договору).

Згідно із Специфікацією від 15.02.2021 до договору постачальник зобов`язаний здійснити покупцю поставку товар - відходи поліетилену у вигляді обрізків плівки безкольорової та кольорової на загальну суму 336000,00 Євро.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник разом з товаром повинен надати покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру (інвойс);

- сертифікат походження товару форми СТ-1 (оригінал);

- копію експортної вантажної митної декларації;

- товарно-транспортну накладну (CMR) в оригіналі;

- специфікацію в оригіналі.

Відповідно до п.3.4. договору датою поставки вважається дата митного оформлення товару на території України.

У відповідності до п.4.1., 4.2. договору, ціна на товар, що поставляється по даному договору, вказується у Специфікаціях. Ціна на товар приймається на умовах поставки (FCA - в м. Мінськ, Білорусь, у відповідності до правил "Інкотермс", в редакції 2010 року).

Згідно із п.5.1. договору розрахунки по договору здійснюються в безготівковій формі в Євро.

Оплата товару здійснюється у розмірі 100% вартості товару протягом одного робочого дня з моменту відвантаження товару по кожній окремій партії на основі рахунка-фактури (п.5.3. договору).

Згідно із матеріалами справи, на підставі договору, в період із лютого по травень 2021 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму 192106,74 Євро, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи товарно-транспортні накладні: серії НВ №0775886 від 24 лютого 2021 року, серії НВ № 0775492 від 03 березня 2021 року, серії НВ №0775903 від 03 березня 2021 року, серії НВ № 0775908 від 05 березня 2021 року, серії НВ № 0775925 від 12 березня 2021 року, серії ПМ № 3510002 від 12 березня 2021 року, серії НВ №0775927 від 12 березня 2021 року, серії НВ № 0775949 від 18 березня 2021 року, серії БИ №2753500 від 23 березня 2021 року, серії БИ №2753499 від 23 березня 2021 року, серії ПМ №3510303 від 24 березня 2021 року, серії ПМ №3510310 від 29 березня 2021 року, ПМ №3510311 від 30 березня 2021 року, серії ПМ №3510317 від 01 квітня 2021 року, серії ПМ №3510313 від 01 квітня 2021 року, ПМ №3510318 від 02 квітня 2021 року, серії ПМ №3510328 від 06 квітня 2021 року, серії ПМ №3510331 від 07 квітня 2021 року, серії ПМ №3510333 від 09 квітня 2021 року, серії ПМ № 3510315 від 13 квітня 2021 року, серії ПМ №3510340 від 14 квітня 2021 року, серії ПМ №3510339 від 14 квітня 2021 року, серії ПМ №3510338 від 14 квітня 2021 року, серії ПМ №3510349 від 20 квітня 2021 року, серії ПМ №3510347 від 20 квітня 2021 року, серії ПМ №3510348 від 20 квітня 2021 року, серії ПМ № 3510352 від 23 квітня 2021 року, серії ПМ №3510355 від 27 квітня 2021 року, серії ПМ №3510356 від 28 квітня 2021 року, серії ПМ №3510360 від 06 травня 2021 року, серії ПМ №3510361 від 13 травня 2021 року; та рахунки-фактури за період з 24 лютого 2021 року по 13 травня 2021 року.

Згідно із платіжних ордерів №68688 від 01 квітня 2021 р., №70472 від 06 квітня 2021 р., №74375 від 13 квітня 2021 р., №77342 від 19 квітня 2021 р., №78677 від 21 квітня 2021 р., №80374 від 23 квітня 2021 р., №81029 від 26 квітня 2021 р., №82328 від 28 квітня 2021 р., №86142 від 05 травня 2021 р., №84139 від 03 травня 2021 р., №67007 від 30 березня 2021 р., №87806 від 07 травня 2021 р., №90073 від 13 травня 2021 р., №91793 від 17 травня 2021 р. відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 113400,34 Євро.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату на загальну суму 78706,40 Євро за поставлений товар згідно із ТТН серії ПМ № 3510315 від 13 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510340 від 14 квітня 2021року, ТТН серії ПМ № 3510339 від 14 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510338 від 14 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510349 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510347 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510348 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510352 від 23 квітня 2021 р. та рахунку-фактури № 26-Т від 23 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510355 від 27 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510356 від 28 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510360 від 06 травня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510361 від 13 травня 2021 року.

Обставини встановлені судом за зустрічним позовом

За змістом наявного у матеріалах справи договору поставки № 2/2021 від 15.02.2021 зі сторони ТОВ "ТЕМП-2000" договір укладений директором ТОВ "ТЕМП-2000", Заломайкіним Олександром Владиславовичем .

Відповідно до п.9.1. Статуту ТОВ "ТЕМП-2000" у редакції від 24.10.2018 органами управління Товариства є: загальні збори учасників Товариства - вищий орган Товариства; директор Товариства - виконавчий орган Товариства.

Згідно із п. 11.1. Статуту ТОВ "ТЕМП-2000" директор Товариства має право, зокрема, першого підпису першого підпису всіх фінансових та господарських документів від імені Товариства; укладати договори та інші угоди; проводити без довіреності всі юридичні дії від імені Товариства; розпоряджатись, відповідно до Статуту та законодавства України майном Товариства, в тому числі коштами.

Відповідно до п.1.3. договору та Специфікації від 15.02.2021 сума договору становить 336000,00 Євро.

За доводами позивача за зустрічним позовом сума договору перевищує 50% вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", а відтак договір укладений директором товариства без згоди загальних зборів учасників ТОВ "ТЕМП-2000" суперечить вимогам ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Також за обґрунтуваннями позивача за зустрічним позовом, ТОВ "ТЕМП-2000" не підписував договір поставки №2/2021 від 15.02.2021.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

за первісним позовом

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір за первісним позовом виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно із товарно-транспортними накладними від 13 квітня 2021 року по 13 травня 2021 року товару на загальну суму 78706,40 Євро за договором поставки № 2/2021 від 15.02.2021.

Як встановлено судом та зазначено сторонами, договір поставки укладений між сторонами шляхом обміну сканованими копіями договору.

Відповідач за первісним позовом заперечив підписання договору поставки № 2/2021 від 15.02.2021.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обставинам щодо укладення між сторонами поставки № 2/2021 від 15.02.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, ч.3 ст.207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що будь-які зміни, пов`язані з даним договором (доповнення, зміни, тощо), а також сам договір, оформлені сторонами в письмовому вигляді, підписані уповноваженими особами з додаванням печатки і передані засобами факсимільного чи електронного зв`язку, мають юридичну силу і обов`язкові для виконання сторонами, з подальшою заміною копії договору на оригінал.

Суд, при оцінці обставин цієї справи та доданих матеріалів, керується нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", яким встановлено вимоги до електронних документів та їх достовірності.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п.12 ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис.

Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Сторонами не надано у матеріали справи оригіналу договору поставки № 2/2021 від 15.02.2021, як і не надано підписаного електронним цифровим підписом (з можливістю ідентифікувати підписантів договору) в розумінні вищенаведених приписів законодавства.

Водночас, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Зазначена позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №923/831/18.

Як підтверджено матеріалами справи та зазначено самими сторонами між позивачем та відповідачем шляхом електронного листування здійснило обмін сканованими примірниками договору.

Як встановлено судом позивач згідно із товарно-транспортних накладних наявних у матеріалах справи здійснював відповідачу поставку товару, що відповідачем не заперечується (відповідач заперечив отримання товару за товарно-транспортними накладними за якими позивачем заявлено заборгованість).

Також згідно із наданих позивачем у матеріали справи платіжними ордерами відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару. В призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється з контрактом №2/2021 від 15.02.2021. У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2022 підтвердив факт оплати згідно із наявних у матеріалах справи платіжних ордерів за період з 01.04.2021 по 17.05.2021.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме: виконання узгоджених умов договору як з боку позивача (поставка товару), так і з боку відповідача (оплата за договором), суд дійшов висновку, що договір поставки №2/2021 від 15.02.2021 сторони уклали.

Поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 192106,74 Євро підтвердження наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 24.02.2021 по 13.05.2021 та CMR з відмітками перевізників.

Судом встановлено, що поставка позивачем відповідачу товару на спірну суму 78706,40 Євро підтверджується ТТН серії ПМ № 3510315 від 13 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510340 від 14 квітня 2021року, ТТН серії ПМ № 3510339 від 14 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510338 від 14 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510349 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510347 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510348 від 20 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510352 від 23 квітня 2021 р. та рахунку-фактури № 26-Т від 23 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510355 від 27 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510356 від 28 квітня 2021 року, ТТН серії ПМ № 3510360 від 06 травня 2021 року, ТТН серії ПМ №3510361 від 13 травня 2021 року. Також у матеріалах справи наявні CMR 22-Т, CMR 21-Т, CMR 20-Т, CMR 19-Т, CMR 25-Т, CMR 23-Т, CMR 24-Т, CMR-26-Т, CMR 27-Т, CMR 28-Т, CMR 29-Т, CMR 30-Т з відмітками про отримання товару ТОВ "ТЕМП-2000".

Окрім того, згідно із наданими Державною митною службою України відомостями підтверджується подання у спірний період Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" митних декларацій для митного оформлення товарів, постачальником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" згідно із товарно-транспортними накладними за період з 24.02.2021 по 13.05.2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 113400,34 Євро.

Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові належними доказами не спростував, доказів на спростування поставки товару на спірну суму 78706,40 Євро не надав.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.5.3. договору оплата товару здійснюється у розмірі 100% вартості товару протягом одного робочого дня з моменту відвантаження товару по кожній окремій партії на основі рахунка-фактури.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару на суму 78706,40 Євро не здійснив, заборгованість належними доказами не спростував.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" заборгованості у сумі 78706,40 Євро.

за зустрічним позовом

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.

Підставою для визнання договору поставки недійсним позивач за зустрічним посилається на те, що вказаний договір зі сторони ТОВ "ТЕМП-2000" не підписувався та договір не відповідає вимогам ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Тобто, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Верховний Суд відступив від висновку викладеного в постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №6-48цс15, та зазначив, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 16 липня 2020 року по справі №923/831/18 зазначив, що з огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Як встановлено судом вище, сторони шляхом електронного листування здійснили обмін сканованими примірниками договору, що не підписані електронно-цифровими підписами.

Втім, з огляду на встановлені судом обставини щодо виконання сторонами договору, договір поставки №2/2021 від 15.02.2021 фактично був укладений.

Водночас позивач за зустрічним позовом посилається на те, що укладаючи договір директор ТОВ "ТЕМП-2000" не отримав згоду загальних зборів учасників Товариства, що є порушення вимог ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Отже вказана правова норма вказує на можливість визначення в Статуті Товариства ознак значного правочину в залежності від вартості предмета правочину та інших критеріїв.

До Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000", не включено положень щодо визначення критеріїв значного правочину, та, відповідно, відсутній і особливий порядок надання згоди органом Товариства на його вчинення.

Навпаки, пунктом 11.1. Статуту ТОВ "ТЕМП-2000" визначено, що директор Товариства має право, зокрема, укладати договори та інші угоди; проводити без довіреності всі юридичні дії від імені Товариства. Будь-яких обмежень чи застережень для укладення договорів, зокрема з урахуванням їх ціни чи умов, положення Статуту ТОВ "ТЕМП-2000" не містять.

Водночас, частиною 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Вказана норма є імперативною і вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перевищення вартості договору сумі, що перевищує 50% чистих активів ТОВ "ТЕМП-2000", дослідженню підлягають результати фінансової діяльності позивача станом на кінець передуючого даті від 15.02.2021 кварталу, тобто за 2020 рік та станом на 31 грудня 2020 року.

Однак, на підтвердження обставин того, що вартість договору перевищує 50 відсотків вартості чистих активів позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних доказів.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач за зустрічним позовом під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили про недійсність укладеного між сторонами договору у зв`язку з перевищенням вартості його предмету, 50 % вартості чистих активів товариства станом на дату його укладання.

За встановлених обставин, відсутні підстави для визнання його недійсним з заявлених підстав та задоволення позовних вимог в цій частині.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про не відповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства на час його укладення суду надано не було.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про визнання договору поставки №2/2021 від 15.02.2021 недійсним.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" про стягнення 78706,40 євро заборгованості та про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" про визнання договору поставки №2/2021 від 15.02.2021 недійсним.

Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ, будинок 29, ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНІК" (220033, Республіка Білорусь, м. Мінськ, пр-т. Партизанський, буд. 2, корп. 5-3, прим. 412, обліковий номер платника 100835687) заборгованість у сумі 78706,40 Євро та витрати зі сплати судового збору у сумі 1180,60 Євро.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.06.2022.

Суддя С. О. Турчин