Ухвала суду № 10484062, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2010 р. К-12300/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Кравченко В.О.

за участю представників:

позивача: Несміяна В.Є.

відповідача: Тоцької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008

у справі № 2-а-2034/07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Миловарний комбінат»

до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008, позов ЗАТ «Миловарний комбінат»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 31.07.2007 №0000060854/0, стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт №2072/231-019/00373923 від 19.07.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з наданням послуг по переробці давальницької сировини за договором №2312 від 23.12.1993 повязаній особі ПП ТФ «ЮСІ», якому належить 70,2% акцій, за цінами, нижчими за звичайні ціни (фактичну собівартість), що спричинило заниження бази оподаткування ПДВ на суму 328623,49 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000060854/0 від 31.07.2007, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 65725,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32728,00 грн.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону, використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, відповідно до пп.1.20.6 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною ціною вважається ціна договору.

Пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, зокрема, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Миловарний комбінат»є єдиним підприємством в регіоні та галузі, що надає подібні послуги, що підтверджується довідкою Головного управління статистики №42-9/398 від 04.09.2007 згідно якої позивач з січня 2005 року є єдиним в області виробником продукції (в тому числі із давальницької сировини) за наступними кодами Номенклатури промислової продукції : 24.51.10700 гліцерин (чистотою 95 мас.% і більше), включно синтетичний гліцерин; 24.51.31.550 мило та органічні поверхнево-активні препарати у вигляді брусків, кусків і т.ін., господарські.

На запити податкового органу про обґрунтування цін на переробку за договором №2312 від 23.12.1998 позивачем надана відповідь, що ціни на переробку давальницької сировини за даним договором є договірними та відповідають визначенню звичайної ціни, відповідно п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки обовязок доводити невідповідність ціни договору рівню звичайних цін покладено на податковий орган, за ненадання даних з якими підприємствами у позивача існували договірні відносини щодо переробки давальницької сировини, як при цьому формувалася ціна на послуги по переробці сировини, як порівнювалися дані показники і за які періоди, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням-рішенням є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, слід зазначити, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко