Ухвала суду № 10484048, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2010 р. К-7997/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука

Степашка О.І.

при секретарі: Кравченко В.О.

за участю представників:

позивача: Поляк Ю.О.

відповідача-1: не зявились.

відповідача-2: не зявились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010

у справі №2а-27349/09/1270

за позовом Луганського закритого акціонерного товариства «Автоклапан»

до 1) Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську, 2) Головного Управління державного казначейства України у Луганській області

про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010, позовні вимоги Луганського ЗАТ «Автоклапан»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Луганського закритого акціонерного товариства «Автоклапан» бюджетну заборгованість з ПДВ по деклараціях за травень 2009 року в розмірі 283002,00 грн., червень 2009 року у розмірі 237969,00 грн. на загальну суму 520971,00 грн. та судові витрати в розмірі 1700,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 1.8 статті 1, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 19 статті 1, статті 9 Бюджетного кодексу України.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Відповідачі представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 283002 грн., аналогічно за податковою декларацією з ПДВ за червень 2009 року у розмірі 330093 грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за податку на додану вартість за травень та червень 2009 року підтверджено довідкою відповідача-1 від 18.08.2009 №630/23-217/00231283, складеної за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації податковим органом владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки положення Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачають інші строки проведення перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача-1 підстав для ненадання відповідного висновку є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко