Рішення № 104835783, 20.06.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 червня 2022 р. справа № 520/165/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольца, буд. 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ00032684) третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ08592313) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у незатверджені висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 19.08.2021 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ у розмірі 152 950 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у поверненні матеріалів відносно ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України без затвердження висновку.

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції у розмірі 152 950 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не погоджується із бездіяльністю посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у не затвердженні висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 19.08.2021 р. та діями з повернення матеріалів відносно ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України без затвердження висновку або відмови в цьому.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого, як вважає відповідач, медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Таким чином, відповідач вказав, що оскільки надіслані матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не відповідали, на його думку, положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» - матеріали були повернуті на доопрацювання.

Представником Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області надані пояснення щодо позову, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що фактично третьою особою права позивача не порушено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Встановлені судом обставини справи наступні.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 22.03.1994 року по 30.12.2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується копією трудової книжки.

В січні 2010 року позивачем пройдено військово-лікарську комісію госпіталю ГУМВС України в Харківській області, за результатами якої було складено свідоцтво про хворобу №11 від 10.01.2010р.

Відповідно до вказаного свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 був встановлений наступний діагноз: "Гіпертонічна хвороба 2 ст. (гіпертонічна ангіопатія сітківки), пролапс митрального клапана 1 с. СН-1ст."

Також комісією було встановлено, що дане захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також те, що ОСОБА_1 не придатний до військової служби на основі ст. 39-б, 38-в.

30 грудня 2010 року наказом №195 о/с ГУМВС України в Харківській області від 29.10.2010р., з урахуванням змін, внесеним наказом №6 о/с ГУМВС України в Харківській області від 19.11.2011р., підполковник міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п.64Б (через хворобу).

23 вересня 2019 року рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії м. Харкова ОСОБА_1 було встановлено 3 (третю) групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

23 вересня 2019 року рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії м. Харкова ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50%.

Після чого ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із установленням інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. До вказаної заяви було додано передбачені пунктами 7-9 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" документи.

Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області винесла висновок від 04.10.2019 р. про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ ОСОБА_1 у розмірі 301050 грн. 00 коп., який було погоджено МВС України та 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 була виплачена вищевказана грошова допомога.

14 червня 2021року ОСОБА_1 пройшов черговий переогляд Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 м. Харкова, рішенням якої йому встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12ААБ №293978.

14 червня 2021 року рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 м. Харкова ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА №051555.

01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. До заяви було долучено передбачені пунктами 7-9 Постанови Кабінету Міністрів № 850 документи.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області винесла висновок від 19.08.2021 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ ОСОБА_1 у розмірі 454400 грн. та, з урахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, розмір одноразової грошової допомоги до виплати встановлено 152950 грн. Вказаний висновок з відповідним пакетом документів було спрямовано до МВС України для ухвалення рішення про його затвердження та, відповідно, призначення допомоги або відмови в цьому.

Листом №43275/15-2021 від 17.09.2021 матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були повернуті Міністерством внутрішніх справ до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області без затвердження та без відмови у затвердженні висновку.

При цьому, відповідач посилався на порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, відповідно до якого, як вважав відповідач, медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

Відповідач вважав, що оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами, тобто надіслані матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не відповідали, на його думку, положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015р., порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ та Порядком №850.

Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 5 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" .

Таким чином, підлягає застосуванню до спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі за текстом - Порядок №850).

Пунктом 3 Порядку №850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно із пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктами 8 - 9 Порядку №850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно із пункту 14 Порядку №850 призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Суд зазначає, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Також слід зазначити, що повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства та Порядку №850 не передбачено.

В розумінні п. 9 Порядку № 850, лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України про повернення матеріалів на доопрацювання, що міститься в матеріалах справи (а.с. 29) не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень. Спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені.

Разом з тим, Міністерство внутрішніх справ України фактично досліджувало документи, подані позивачем, і їх було протиправно повернуто, але з підстав, які свідчать, що розгляд фактично відбувся і не визнається саме право позивача на отримання допомоги.

При цьому, суд зазначає, що органом, уповноваженим на прийняття рішення стосовно призначення позивачу спірної грошової допомоги, є саме Міністерство внутрішніх справ, до компетенції якого і входить розгляд документів та прийняття відповідного рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності з не затвердження висновку Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та про визнання протиправними дій з повернення матеріалів відносно позивача. При цьому суд констатує, що бездіяльність, як форма пасивної поведінки, в даному випадку відсутня, та розгляд відповідних матеріалів відповідачем було фактично здійснено. Позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо повернення матеріалів відносно позивача без затвердження відповідного висновку є обгрунтованими, оскільки таке повернення не передбачено встановленим порядком.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, беручи до уваги, що фактично відповідачем ухвалено рішення про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу спірної грошової допомоги, яке потягло порушення прав позивача, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати вказане рішення, яке міститься у формі листа № 384 від 24.09.2021р.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу спірну грошову допомогу, суд вказує наступне.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даній справі судом встановлено, що позивачем було надано до відповідача повний пакет документів, необхідний для призначення йому одноразової грошової допомоги.

Доводи відповідача про невідповідність медико-соціальної експертної комісії пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 суд відхиляє. При цьому слід взяти до уваги, що надаючи оцінку вказаній обставині, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та, крім того, пункт 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 не містить тієї вимоги, на яку посилався відповідач з посиланням на вказаний нормативний акт. З огляду на це, висновки відповідача про невідповідність документів, наданих позивачем вимогам Порядку № 850 є необгрунтованими та незаконними.

Отже, не зважаючи на форму вирішення звернення позивача, має місце відмова по суті звернення і позивач потребує ефективного судового захисту.

Під час судового розгляду передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність в ході розгляду справи не встановлено. Відповідач не довів наявності у нього можливостей вибору різних видів правомірної поведінки на його розсуд, що б свідчило про дискреційні повноваження з питань, що стосуються предмету спору.

Відтак суд вважає, що повноваження відповідача у питанні призначенні одноразової грошової допомоги не є дискреційними.

Подібний висновок висловлено Верховним Судом у Постанові від 26.05.2020р. у справі № 281/490/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольца, буд. 10,м. Київ,01024, код ЄДРПОУ00032684) третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ08592313) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ, яке міститься у формі листа № 384 від 24.09.2021р. про повернення матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до вимог Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у поверненні матеріалів відносно ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України без затвердження висновку

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, 01024, м. Київ, вул. Богомольця 10) призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції у розмірі 152 950 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 20.06.2022р.

Суддя Григоров Д.В.