Рішення № 104821310, 07.04.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2022 Справа №607/21258/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складіголовуючого суддіДзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великогаївської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , до складу якого входить 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а також на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , до складу якого входить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належав до суспільної групи господарств - колгоспного двору. Членами даного колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року, були: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Оскільки вищевказаний житловий будинок збудовано у період до 15.01.1991 року, тобто до введення в дію Закону України «Про власність», всі члени колгоспного двору набули права спільної сумісної власності на вказаний будинок.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_2 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вступила в управління спадковим майном. Також, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого також відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Вказану спадщину прийняв позивач, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, до якого входить 2/3 частини вищевказаного житлового будинку. Вказану спадщину також прийняв позивач, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , а також спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , проте при зверненні до нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутністю державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , за спадкодавцями.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11 січня 2022 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Представник позивача адвокат Семененко С.М. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача - Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, попередньо подавши до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Судом встановлено наступні обставини.

Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належав до суспільної групи господарств - колгоспного двору, що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Дичківської сільської Ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР від 30 квітня 1992 року.

Відповідно до довідки №344 від 17 листопада 2021 року, головою вищевказаного колгоспного двору, станом на 15 квітня 1990 року, була ОСОБА_4 , членами двору є дочка ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3 .

Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №299, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 03 березня 2020 року, будинковолодіння АДРЕСА_2 , рахується за: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-ХІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відтак, у вказаній частині підлягають застосуванню норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Частиною 1 статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Оскільки вищевказаний житловий будинок збудовано у 1939 році, що підтверджується копією технічного паспорта, виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації станом на 27 лютого 2020 року, тобто в період до введення в дію Закону України «Про власність», всі члени колгоспного двору набули права спільної сумісної власності на вказаний будинок. Це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору після введення в дію вищезазначеного Закону.

Таким чином, усім членам колгоспного двору, якими є: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , належало на праві власності по 1/3 частині житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд №25, загальною площею 44 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31 липня 1996 року Дичківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №9.

Після її смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки №345, виданої Виликогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_4 до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом із дочкою ОСОБА_2 та зятем ОСОБА_3 .

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно ст.ст. 548,549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії спадкової справи №97, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою у 2001 році до майна померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась ОСОБА_2 .

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії ЯФ, виданого Великобірківським бюро ЗАГС від 21 вересня 1949 року, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_2 , яка вступила в управління спадковим майном, а також подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, згідно ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2001 року, завідуюча Тернопільської районної державної нотаріальної контори Стадник Г.В., посвідчила, що спадкоємцями майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її дочка ОСОБА_2 . Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності селянської спілки «Батьківщина» розміром 2,09 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 10 вересня 2009 року Дичківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №16.

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_1 склав заповіт від 14 квітня 2003 року, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Дичківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Петрик Л.В., згідно якого все своє майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилось, і все те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частинах.

16 лютого 2010 року ОСОБА_6 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 , звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини у встановлений законом строк.

Також в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 №117 від 17 лютого 2010 року до Тернопільської державної нотаріальної контори про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 позивач прийняв, шляхом подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-466 (спадкова справа №51/2010).

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21 серпня 2017 року виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис 114.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, а саме: 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 1/3 частина після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/3 належна їй частка як члену колгоспного двору.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 06 червня 1972 року Тернопільським райбюро ЗАГС, батьками позивача ОСОБА_1 є спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, після смерті матері ОСОБА_2 , та спадщину після її смерті прийняв, що підтверджується довідкою №346, виданою 17 листопада 2021 року Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 липня 2021 року №1786/02-31, позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно (відсутність проведення державної реєстрації частки житлового будинку).

З цих підстав, позивачу також відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що інших спадкоємців, які претендували б на спадкове майно, немає.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавці не оформили за життя правовстановлюючих документів на належне їм майно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку, загальною площею 44 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку, загальною площею 44 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_5 .

Відповідач: Великогаївська сільська рада, адреса: вул. Галицька, 47, с.Великі Гаї, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04394875.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич