Постанова № 10482071, 21.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-2287/10/2370 21.07.2010 р. м. Черкаси

12 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

прокурора Максимової В.В. (за посвідченням),

представника позивача Герасевич О.А. (за довіреністю),

представника відповідача Василенка А.С. (за довіреністю),

третьої особи Линника В.Я. (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до підприємства «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача голова Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»Линник В.Я. про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафної санкції та пені,

ВСТАНОВИВ:

Смілянський міжрайонний прокурор Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області з адміністративним позовом до підприємства «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, штрафної санкції та пені в сумі 11565 грн. 20 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 зобовязаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків.

Ухвалою суду від 21 червня 2010 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача голову Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»- Линника В.Я.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третю особу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Підприємство «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 15.03.2001 року та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно узгодженого розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем за грудень 2009 року нараховано страхові внески в сумі 44 грн. 64 коп., за лютий 2010 року - в сумі 52 грн. 14 коп., строки сплати яких настали відповідно 20 числа наступного за вказаним в розрахунку місяця. Загальна сума становить 96 грн. 78 коп. (44 грн. 64 коп. + 52 грн. 14 коп.).

28.12.2009 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на підставі ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»була проведена позапланова перевірка відповідача, за результатами якої складено акт №52 від 28.12.2009 року.

Згідно зазначеного акту підставою для проведення перевірки стало виявлення та підтвердження недостовірних даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих субєктом господарювання, а саму перевірку проведено без присутності керівника підприємства «Відродження» Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»або інших посадових осіб, у звязку із вчиненням дій, які перешкоджають представникам органу Пенсійного фонду в проведенні перевірки.

Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено, що в порушення п.п.1 п.8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.1 ст.4 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п.4.1 та п.4.2 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на робітників відповідача не інвалідів нараховувалось 4% замість 33,2%, в результаті чого відповідачу донараховано страхові внески за період з січня 2005 року по грудень 2008 року на суму 3580 грн. 81 коп., у тому числі 33,2 % - «+»в сумі 4084 грн. 32 коп. та 4% - «-»503 грн. 51 коп.

Акт про результати позапланової перевірки відповідача №52 від 28.12.2009 року було одержано відповідачем 31.12.2009 року, що підтверджується копією поштового повідомлення №744843.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу № Ю-445 від 06.04.2010 року, що, відповідно до копії поштового повідомлення № 888039 була отримана відповідачем 08.04.2010 року.

Зазначена вимога оплачена відповідачем частково, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача по сплаті страхових внесків з урахуванням часткової сплати, згідно картки особового рахунку страхувальника становить 3340 грн. 48 коп. (96 грн. 78 коп. + 3580 грн. 81 коп. 337 грн. 11 коп.).

На підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 28 від 27.01.2010 року, згідно якого застосовано до відповідача фінансові санкції в розмірі 8209 грн. 83 коп.

Згідно копії поштового повідомлення № 800263 вказане рішення було одержано відповідачем 30.01.2010 року.

На підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №70 від 05.03.2010 року, згідно якого до відповідача застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 13 грн. 92 коп. та нарахування пені в розмірі 0 грн. 97 коп. за період з 18.01.2010 року по 25.01.2010 року.

Загальна сума боргу відповідача по сплаті фінансових санкцій з урахуванням часткової сплати становить 8223 грн. 75 коп. (8209 грн. 83 коп. + 13 грн. 92 коп.).

Таким чином, загальна сума боргу відповідача становить 11565 грн. 20 коп. (3340 грн. 48 коп. + 8223 грн. 75 коп. + 0 грн. 97 коп.).

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - "Закон № 400/97-ВР"), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - "Закон № 1058-IV").

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно частини 6 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону № 1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Статтею 20 цього Закону визначено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (підпункт 9.3.4 пункту 9.3 Інструкції).

Частиною 5 статті 106 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Щодо посилання відповідача та третьої особи на неправомірність донарахування позивачем відповідачу сум страхових внесків суд зазначає.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до набрання чинності закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески страхувальниками та застрахованими особами сплачуються у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Підставою для застосування ставки у розмірі 4 відсотків згідно з пунктом 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663 (із змінами), є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Заперечуючи проти стягнення донарахованих страхових внесків згідно акту перевірки № 52 від 28.12.2009 року представник відповідача та третя особа наполягали, що відповідач належить до підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів та має права на користування пільгою, передбаченою абз. 6 п.1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із абзацом 6 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування»для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обовязкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 % від обєкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Також, абзацом 3 п. 4.2 ст. 4 Інструкції про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, встановлено, що для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування визначаються ставкою 4 % від суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що для визначення розміру збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цього підприємства, підприємство має бути створено всеукраїнською громадською організацією інвалідів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обєднання громадян»до всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

Зі статуту підприємства «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»вбачається, що його засновником є Смілянська міжрайонна спілка інвалідів «Відродження».

Згідно свідоцтва про реєстрацію обєднання громадян від 25.05.2000 року №242, судом встановлено, що громадська організація Смілянська міжрайонна спілка інвалідів «Відродження»є місцевою громадською організацією.

Доказів того, що Смілянська міжрайонна спілка інвалідів «Відродження»є всеукраїнською громадською організацією інвалідів суду надано не було.

Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду справи сторони визнали, що згідно із дозволом №9 регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Черкаській області відповідачу надано право користування пільгами тільки з оподаткування згідно із п. п. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з 01.09.2009 року по 01.09.2010 року.

Згідно ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачу сум страхових внесків.

Безпідставними є також і доводи відповідача та третьої особи про неправомірність проведеної на підприємстві перевірки.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3. статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, надано право управлінню Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, установах, організаціях та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки та відомості з питань, які виникають під час таких перевірок та застосовувати фінансові санкції, передбачені законом.

Судом встановлено, що приводом для проведеної позапланової перевірки стало виявлення та підтвердження недостовірних даних, заявлених у документах обовязкової звітності, поданих субєктом господарювання.

З метою виявлення загальної кількості осіб, що працювали на підприємстві, під час проведення перевірки були використані довідки відділів з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України в м. Сміла та управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі, копії пенсійних посвідчень та відомості із системи персоніфікованого обліку, в яких зазначено всіх працівників, які працювали на підприємстві за період з 01.012005 року по 31.12.2008 року та періоди їх роботи окремо по кожному працівнику.

Щодо посилань відповідача на безпідставність висунення позовних вимог у звязку із підписанням акту звірки між позивачем та відповідачем, згідно якого станом на 01.01.2010 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, суд зазначає.

За результатами перевірки 28.12.2009 року відповідачу було донараховано страхових внесків на суму 3580 грн. 81 коп. Відповідачем було одержано примірник акту про результати позапланової перевірки №52 від 28.12.2009 року та вимогу про сплату боргу, що підтверджується копіями поштових повідомлень №744843та № 888039, відповідно.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Суд погоджується із твердженням позивача, що сума донарахованих страхових внесків в розмірі 3580 грн. 81 коп. була узгоджена по сплину десятиденного строку, наданого для сплати за вимогою, а тому актом звірки між управлінням Пенсійного фонду України в м. Сміла та підприємством «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження»від 01.01.2010 року не виявлено жодних розбіжностей.

Беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 11565 грн. 20 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на пропущення позивачем строку давності відповідно до ст.ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою згідно ст.100 КАС України для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності за заявленими до стягнення сумами недоїмки зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства «Відродження»Смілянської міжрайонної спілки інвалідів «Відродження» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. 60 років СРСР, 58, ідентифікаційний код 31432857) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, код ЄДРПОУ 21366449) заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 3340 грн. 48 коп., 8223 грн. 75 коп. штрафних санкцій та 0 грн. 97 коп. пені, усього на загальну суму 11565 (одинадцять тисяч пятсот шістдесят пять) грн. 20 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 22 липня 2010 року.

Головуючий С.О. Кульчицький