Рішення № 104801313, 15.06.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/242/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2022 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - Банк, кредитор, позивач) через свого представника Сапіга М.М. звернулись до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 10.12.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-40524239 від 10.12.2019, за яким Кредитор надав Позичальнику кредит в розмірі 197 100,00 гривень до 10.12.2023, під фіксовану процентну ставку - 39,9 % річних, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши Відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок НОМЕР_1 у сумі обумовленій договором, однак відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань станом на 13.12.2021 допустив заборгованість перед Банком, яка складає 176 489.78 грн., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі - 155 515,57 грн., з яких прострочено 12 987,24 грн.; заборгованість за відсотками у сумі - 20 974,21 грн, з яких прострочено відсотків 20 464,20 грн., які у добровільному порядку не погашає, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 28.02.2022 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надав згоду на ухвалення заочного рішення, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, поштове відправлення спрямоване в його адресу про день та час розгляду справи повернуто до суду з відміткою про вручення, отож відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

У зв`язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 15.06.2022.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 10.12.2019 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-40524239 від 10.12.2019, відповідно до якого банк зобов`язався надати Позичальнику кредит в розмірі 197 100,00 гривень, строком на 48 місяців з 10.12.2019 по 10.12.2023, процентна ставка фіксована 39,90 % річних.

У п.1.2. Заяви - Договору сторони узгодили, що кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на відкритий банком поточний рахунок клієнта «Для виплат» № НОМЕР_2 в гривнях та здійснює його Розрахунково-касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування Поточних рахунків фізичних осіб.

Сторонами договору було узгоджено Графік платежів та розрахунок сукупності вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки у Додатку №1, а також обумовлено у Паспорті споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою».

Судом встановлено, що Заяву-Договір разом із Додатком № 1, Паспорт споживчого кредиту було складено в електронній формі засобами Системи «Райффайзен Онлайн». Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем - НОМЕР_3 (а.с.16, 20, 22).

Факт передачі позивачем відповідачеві грошових коштів обумовлених договором підтверджується випискою по рахунку (а.с. 26), відповідно до якої позивачем здійснено перерахування 10.12.2019 грошових коштів на рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім`я відповідача.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом щодо передачі відповідачеві грошових коштів та користування ними.

З наданого розрахунку заборгованості, якими позивач обґрунтовував свої вимоги вбачається, що відповідач станом на 13.12.2021 року допустив заборгованість перед банком в розмірі 176 489,78 грн., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі - 155 515,57 грн., яких прострочено 12 987,24 грн.; заборгованість за відсотками у сумі - 20 974,21 грн, з яких прострочено відсотків 20 464,20 грн.

На адресу Позичальника банком було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором за вих. № 114-43/3- 219071 від 22.12.2021 (а.с.27), утім дана Відповідачем залишена без належного реагування.

Також судом встановлено із статуту АК «Райффайзен Банк», затвердженого загальними зборами акціонерів, Протокол №3б-63 від 16.12.2021, що Протоколом загальних зборів акціонерів №3б-62 від 23.04.2021 було прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», який є правонаступником за всіма правами та обов`язками першого.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Як видно із Заяви-договору від 10.12.2019, Графіка, Паспорта споживчого кредиту відповідачеві згенерована ключова пара з особистим ключем, яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису з метою засвідчення його дій згідно з договором про надання банківських послуг.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив наявної заборгованості, укладення договору з позивачем, отримання кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та самої картки, розміру нарахованої заборгованості, у тому числі процентів.

Відповідач в межах визначеного судом строку відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів, тощо.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в Заяві - Договорі, Паспорті споживчого кредиту, Графіку платежів, які безпосередньо підписані позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким кредитним договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки іншого не доведено, а тому вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 176 489,78 грн., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі - 155 515,57 грн., яких прострочено 12 987,24 грн.; заборгованість за відсотками у сумі - 20 974,21 грн, з яких прострочено відсотків 20 464,20 грн. ґрунтується на вимогах закону.

За таких обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат суд керується Главою 8 ЦПК України, а тому у разі задоволення позову, понесені позивачем витрати присуджує із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (місцезнаходження: вул. Лєскова, 9, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 14305909) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.12.2019 станом на 13.12.2021 у розмірі 176 489 (сто сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 78 коп., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі - 155 515,57 грн., з яких прострочено 12 987,24 грн.; заборгованість за відсотками у сумі - 20 974,21 грн, з яких прострочено відсотків 20 464,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 35 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Світлана ШПОРТУН