Постанова № 10479042, 12.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2010 року Справа № 2а-4880/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Чиркіна С.М.,

при секретарі: Лисенко Є.М.,

за участю:

представника позивача: Щербакової Ю.В.(довіреність №03-02/1 від 11.01.2010)

представника відповідача: Лебедєвої Н.М.(довіреність №1 від 06.07.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ірбіс» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені ,-

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ірбіс» ( далі-відповідач) адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 9628,58 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 182,07 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 ХІІ у відповідача в 2009 році замість 2 інвалідів не працювало жодного,таким чином, на підприємстві за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9628,58 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2009 рік від 27.02.2010. Оскільки зазначена сума відповідачем не була сплачена, позивач стверджує, що за ПП «Ірбіс» утворилась заборгованість у розмірі 9628,58 грн. Крім цього зазначає, що розмір пені у сумі 182,07 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, всього сума заборгованості складає 9810,65 грн. Крім цього звертає увагу, що відповідач згідно вимог ст.18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інформувало Первомайський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів майже протягом року, але посилаючись на ст.20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначає, що встановлена відповідальність не за відмову у працевлаштуванні направленого чи самостійно звернувшегося інваліда, а за кількість працюючих інвалідів меншу, ніж встановлено нормативом, тобто за незабезпечення виконання ст.19 вказаного Закону.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача адміністративно господарську санкцію та пеню на загальну суму 9810,65 грн.

У надісланому заперечені на позов відповідач адміністративний позов не визнав з тиках підстав:на підприємстві з 01.01.2009 до 15.02.2009 працював один інвалід, з 16.02.2009 до 14.04.2009 працювало два інваліда, а з 14.04.2009 до 27.04.2009 один. Посилається на ст. 18-1 ЗУ № 875, якою визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявність у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Звертає увагу, що на підприємстві проводилася атестація робочих місць за умовами труда у травні 2005, підтвердженням цього є лист Луганської обласної державної адміністрації головного управління праці та соціального захисту населення № 11/3247-33 від 28.07.2005, до того ж ПП «Ірбіс» інформувало Первомайський міський центр зайнятості про те, що на підприємстві існують вакантні місця, де може використовувати праця інвалідів та щоквартально інформувало управління праці та соціального захисту населення про те, що йому на постійну роботу потрібні сторож інвалід в кількості двох чоловік. Не вбачає вини підприємства в не направленні Первомайським міським центром зайнятості населення інвалідів для працевлаштування та в тому, що інваліди самостійно не зверталися. Випадків відмов інвалідам не допускав. Вважає , що ПП «Ірбіс» жодним чином не порушило вимоги Закону.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав на доводах викладених в запереченні, просив відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач Приватне підприємство «Ірбіс», і.к. 31140050 зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 25.09.2000, за номером 1388105 0001 000151 ( а.с.65-70)

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, яка використовує найману працю та має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.9,52), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 56 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 2 особи, та жодного працівника, якому відповідно до законодавства встановлена інвалідність.

Зазначені факти сторонами не оспорювались.

Згідно розрахунку позивача адміністративно-господарські санкції, які повенен сплати відповідач за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 9628,58 грн. (а.с.8).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у звязку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.8), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 182,07 грн.

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 р. № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

У встановленому порядку, 24 лютого 2010 року, відповідачем був поданий до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ (а.с.9).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.

Згідно листа Первомайського міського центру зайнятості від 22.04.2010 № 9/03-750 (а.с.5) від ПП «Ірбіс» ( код 31140050) надходили звіти про наявність вакансій, щомісячно за професією сторож.

Так, відповідачем до міського центру зайнятості надавався звіт про наявність вакансій на підприємстві: 28.12.2008 -2 вак., 28.01.2009 -2 вак., 28.02.2009 1 вак., 28.03.2009 1 вак., 28.04.2009 2 вак.,28.05.2009 3 вак., 28.06.2009 -3 вак., 28.07.2009 3 вак..28.09.2009 1 вак., 28.10.2009 1 вак.,28.11.2009 2 вак., 28.12.2009 3 вак. ( а.с.39-51) , з їх характеристиками та вимогами претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3 ПН, що свідчить про бажання забезпечити робочими місцями інвалідів.

Крім цього в судовому засіданні встановлено, що на підприємстві з 01.01.2009 до 15.02.2009 працював -1 інвалід, з 16.02.2009 -14.04.2009 2 інваліда, з 14.04.2009-27.04.2009 1 інвалід, а саме:

- з 18.08.2008 працював сторожем ОСОБА_3- інвалід дитинства, який був звільнений за особистим бажанням 14.08.2008, що підтверджується наказом № 68 від 18.08.2008( а.с.26), звітом про прийнятих працівників, висновком ВВК №3523 та витягом із акту огляду МСЕК № 127854 (а.с.23), заявами ( а.с.25,27), наказом № 20 ( а.с.24)

- з 16.02.2009 по 27.04.2009 працювала ОСОБА_4- інвалід 3 групи, що підтверджується наказом № 11 від 16.02.2009( а.с.31), заявою( а.с.32), довідкою МСЕ №0043242 від 29.11.2005 ( а.с.30), наказом № 23/1( а.с.29)).

Відповідач також в 2009 році щоквартально інформував управління праці та соціального захисту населення про те, що йому на постійну роботу потрібні сторож інвалід в кількості двох чоловік( а.с.34-37).

Отже, відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

В звязку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Суд критично оцінює доводи позивача відносно того, що законодавством встановлена відповідальність не за відмову у працевлаштуванні направленого чи самостійно звернувшегося інваліда, а за кількість працюючих інвалідів меншу, ніж встановлено нормативом, тобто за незабезпечення виконання ст.19 вказаного Закону.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування ”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 182,07 грн., суд приходить до висновку, про їх безпідставність у звязку з відсутністю обєкту обчислення пені та передчасність її предявлення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 9628.58 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 182,07 грн. не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Ірбіс» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені на загальну суму 9810,65 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Чиркін С.М.