Рішення № 104789925, 15.06.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. справа № 300/5951/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо неврахування стажу роботи позивача на пільгових умовах за списком №1 за період з 10.03.1987 по 26.10.1992 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №1 за період з 10.03.1987 по 26.10.1992 з дня призначення пенсії 26.04.2010, з урахуванням проведених платежів.

Позовні вимоги мотивовано тим, ОСОБА_1 звернувся із заявою про підтвердження стажу на пільгових умовах за списком №1 та відповідним пакетом документів, проте рішенням від 10.09.2021 №9 відповідач безпідставно відмовив позивачеві у підтвердженні стажу на пільгових умовах за списком №1, оскільки надані документи видані Республікою Крим, яка відноситься до тимчасово окупованої території, а тому відсутні підстави для їх врахування при вирішенні питання підтвердження пільгового стажу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначив, що документи подані позивачем для зарахування стажу видані Адміністрацією міста Армянськ Республіки Крим, яка відноситься до тимчасово окупованої території, відповідно відсутні підстави для їх врахування при вирішенні питання підтвердження пільгового стажу за рішенням Комісії. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України..

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 05.05.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії та долучив лист Архівного сектору (муніципальний архів) Адміністрації міста Армянськ Республіки Крим «Про направлення документів» від 23.03.2021 №20-01-29/139 та долучені до нього: архівну довідку від 23.03.2021 №552 архівного фонду ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод» про трудову діяльність ОСОБА_1 в період з 10.03.1987 по 26.10.1992, архівну довідку від 23.03.2021 №553 архівного фонду ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод» про заробітну плату ОСОБА_1 за 1987-1992 роки; архівну довідку від 23.03.2021 №554 про зупинки у виробництві цеху №3 за 1988-1992 роки; архівну довідку від 23.03.2021 №555 про виготовлену продукцію ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод»; копію особової картки ОСОБА_1 форми Т-2; копію наказу-постанови від 12.12.1995 №411/12 «Стосується об`єднання цехів №3 і №7»; копію наказу-постанови від 18.02.1997 №22 «Про запровадження атестації робочих місць»; копію наказу від 11.06.2008 №31 «Про результати проведеної атестації робочих місць по умовам праці»; архівну довідку від 23.03.2021 №560 про перейменування товариства.

За результатом розгляду вказаної заяви та вказаних документів комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, прийняла рішення від 10.09.2021 №9 про відмову в підтвердженні стажу на пільгових умовах за Списком №1 в період з 10.03.1987 по 26.10.1992 на посаді апаратника сульфірування цеху №3 у ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод».

Підставою відмови став факт видання поданих позивачем документів архівною установою Республіки Крим, яка відноситься до тимчасово окупованої території, що на думку відповідача свідчить про відсутність підстав їх врахування при вирішенні питання підтвердження пільгового стажу за рішенням комісії.

Відповідач про прийняте рішення повідомив позивача листом від 15.09.2021 №0900-0304-8/338333.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (із змінами, внесеними згідно із Законом №2148-VII від 03.10.2017) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, чоловіки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" : чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.112005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383), який регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку №383).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено судом, в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 04.09.1978 містяться записи про роботу у ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод» в період з 10.03.1989 по 26.10.1992.

Вказані дані підтверджено архівними довідками від 23.03.2021 №552 архівного фонду ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод» про трудову діяльність ОСОБА_1 в період з 10.03.1987 по 26.10.1992; від 23.03.2021 №553 архівного фонду ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод» про заробітну плату ОСОБА_1 за 1987-1992 роки; від 23.03.2021 №554 про зупинки у виробництві цеху №3 за 1988-1992 роки; від 23.03.2021 №555 про виготовлену продукцію ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод»; копією особової картки ОСОБА_1 форми Т-2; копією наказу-постанови від 12.12.1995 №411/12 «Стосується об`єднання цехів №3 і №7»; копією наказу-постанови від 18.02.1997 №22 «Про запровадження атестації робочих місць»; копію наказу від 11.06.2008 №31 «Про результати проведеної атестації робочих місць по умовам праці.

Постановою Ради Міністрів РСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 були затверджені Списки (N 1 і N 2) виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на пенсію на пільгових умовах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (в редакції від 17.08.2009 року) затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в п. 3 якого зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Позивач працював за фахом на посаді апаратника сульфірування цеху №3 у ВАТ «Сівашський аналіно-красочний завод»

Таким чином, професія позивача віднесені до Списку №1 та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування наданих позивачем довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Необхідність застосування наведених загальних принципів (Намібійські винятки) у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 04.03.2020 у справі №235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17.

Стосовно пропущеного строку на звернення з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На переконання суду, шестимісячний строк звернення до суду не підлягає застосуванню до спорів, які виникли через недоплачену суму пенсії. Таку позицію підтвердив Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 справа №815/460/18 (провадження № К/9901/57261/18), відповідно до якої, згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку про те, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, 30.10.2018 у справі №493/1867/17, 22.01.2019 у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29.11.2019 у справі №642/7479/16-а, 30.01.2020 у справі №554/5119/16-а, 23.07.2020 у справі №761/28365/16-а.

Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), суд зазначає, що обставини викладені в цій постанові стосуються інших правовідносин.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у підтвердженні стажу на пільгових умовах за списком №1 є протиправною, а спірний період підлягає зарахуванню на пільгових умовах по Списку №1.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 07.10.2021 №0.0.2292772816.1 (а.с. 1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) щодо відмови у підтвердженні стажу на пільгових умовах за Списком №1 в період з 10.03.1987 по 26.10.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 20551088) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з 26.04.2010, як дня призначення пенсії, з врахуванням стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, за період з 10.03.1987 по 26.10.1992 на посаді апаратника суліфірування цеху №3 ВАТ «Сівашський аніліно-красочний завод».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 15 червня 2022 р.