Рішення № 104789924, 22.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. справа № 300/3692/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,

представників позивача Бородайко П.К., Маланюк О.Я.,

представників відповідача Бабій Т.С., Стасюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 000868/0713, №000869/0713, №000870/0713 від 22.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 000868/0713, № 000869/0713, № 000870/0713 від 22.02.2021, якими, відповідно, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 2 378 538, 65 гривень основного зобов`язання та 548 411,30 гривень штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1020 гривень та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 198211, 55 гривень за основним платежем та 45 700, 95 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27.07.2021 суд, ухвалою залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач в наданий строк усунув.

06.08.2021 суд, ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та за наслідками підготовчого засідання в справі, виконавши завдання підготовчого провадження його закрив та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення норм податкового законодавства тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, висновки контролюючого органу про заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету є помилковим, а фактично кошти зараховані на рахунок позивача, відображені у книзі обліку доходів і витрат, є її власними коштами (доходами), як фізичної особи, які вже оподатковані, перерахована сума оподаткована при отриманні доходу, а внесена сума готівки не повинна відображатися у книзі обліку доходів і витрат повторно і враховуватися при визначені доходу позивача. Висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства та заниження розміру податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2378538, 65 гривень, військового збору на суму 198211, 55 гривень базуються на помилковому розумінні норм податкового законодавства.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених у заявах по суті справи.

Відповідач в заявах по суті справи та його представники в судових засіданнях свої заперечення проти позову обґрунтовують порушеннями, які допущено позивачем та висновками, які відображені в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив спір, виходячи з такого.

Позивач зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності 27.03.2009, свідоцтво про державну реєстрацію №21190000000019968, взята на облік в контролюючому органі 18.05.2013 за №09151382456, перебуває на обліку в Державні податковій інспекції м.Івано-Франківська. В період з 01.01.2017 до 16.12.2020 здійснювала діяльність з продажу власного нерухомого майна, надання в оренду власного нерухомого майна на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку третьої групи, єдиного соціального внеску з платника податків - фізичної особи, єдиного соціального внеску з найманих працівників, податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників, військового збору із заробітної плати найманих працівників.

Державну реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця припинено 16.12.2020 за власним рішенням, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

В період з 12.01.2021 до 16.01.2021 відповідач на підставі наказу за №20 від 12.01.2021 провів документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 16.12.2020, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 17.05.2013 до 16.12.2020.

22.01.2021 відповідач склав акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача за №318/09-19-07-13/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.103-148).

За наслідками проведеної перевірки, відповідач з предмету позову дійшов висновків про порушення позивачем положень пункту 294.1 статті 294, пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за І півріччя 2017 року в розмірі 122547, 62 гривень; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - не подана податкова декларація про майновий стан за ІІ півріччя 2017 року, 2018-2020 роки; статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на доходи фізичних осіб, який підлягає декларуванню та сплаті в бюджет в розмірі 2378538, 65 гривень; підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого не утриманий та не перерахований до бюджету військовий збір з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 198211, 55 гривень.

За наслідками розгляду вказаних висновків перевірки, відповідач 22.02.2021 виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №000868/0713, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 2378538, 65 гривень за основним платежем та 548411,30 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); за №000869/0713, яким застосував 1020 гривень штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування; за №000870/0713, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем в розмірі 198211, 55 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45700, 95 гривень (т.1 а.с.181-184).

Підставою для прийняття розглядуваних актів індивідуальної дії, за доводами контролюючого органу, слугувало заниження позивачем в першому півріччі 2017 році доходу за наслідками поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, а також не проведення нею перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, внаслідок перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платникам єдиного податку третьої групи, не здійснено з 01.07.2017 перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, не здійснення подання податкової декларації про майновий стан за ІІ півріччя 2017 року, 2018-2020 роки. А також, на підставі висновку про обов`язок переходу позивача на загальну систему оподаткування з 01.07.2017, відповідач нарахував позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з чистого оподатковуваного доходу в сумі 2378538, 65 гривень та військового збору в сумі 198211, 55 гривень, оскільки платником до перевірки не надано підтверджуючі документи на витрати з операцій продажу квартир в період 2018-2020 роки.

Суд встановив, що позивач здійснила внесення власних готівкових коштів в касі установи банку на розрахунковий рахунок в установі банку, відкритий нею для здійснення власної підприємницької діяльності за І півріччя 2017 року в розмірі 1 539 208 гривень (т.1 а.с.185-260).

Згідно книги обліку доходів, податкових декларацій та квитанцій позивач у 2013 році отримала дохід в сумі 40 117, 50 гривень, у 2014 році - 110 373, 90 гривень, у 2015 році - 7 520 820, 12 гривень, у 2016 році - 107 988 гривень, у 2017 році - 4 997 546, 00 гривень, з сум яких сплачений єдиний податок в повному розмірі (т.2 а.с.1-51).

Позивач здійснювала розрахунки з покупцями у готівковій формі з використанням реєстратора розрахункових операцій, що підтверджено долученими до матеріалів справи звіти ФП (3) з реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000165773) за 2013, 2014, 2015, 2016 роки та І квартал 2017 року (т.2 а.с.26-36).

В період 2018-2020 років, здійснюючи свою підприємницьку діяльність позивач здійснила продаж належного їй нерухомого майна - шести квартир по АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу: ОСОБА_2 від 02.07.2018 (зареєстровано в реєстрі за №1053), квартира АДРЕСА_2 вартістю 63287 гривень; ОСОБА_3 від 01.09.2018 (зареєстровано в реєстрі за №2038), квартира 106 вартістю 738376,98 гривень; ОСОБА_4 від 14.05.2019 (зареєстровано в реєстрі за №1644), квартира 108 вартістю 372 000 гривень; ОСОБА_5 від 06.12.2019 (зареєстровано в реєстрі за №2965), квартира 105а вартістю 517650 гривень; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 14.01.2020 (зареєстровано в реєстрі за №42), квартира 105 вартістю 559300 гривень; ОСОБА_8 від 15.01.2020 (зареєстровано в реєстрі за №44), квартира 108а вартістю 369000 гривень (т.2а.с.96-122).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що вирішуючи відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 названої статті закріплено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 292.13 статті 292 Податкового кодексу України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 296.1.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п`ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Таким чином, у разі якщо фізична особа-підприємець платник єдиного податку отримує дохід у готівковій формі, він має бути відображений у Книзі обліку доходів.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно частини 1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, який діяв на момент перевірки, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Отже, власні кошти, внесені на власний рахунок, не є доходом у розумінні пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3.

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо порядку визначення складу доходів суб`єктів господарювання - фізичних осіб - платників єдиного податку, затвердженої Наказом ДПС України від 24.12.12 № 1183 якщо фізична особа - підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, метою відкриття поточного рахунку є зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Крім того, відповідно до підпункту 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Отже, чинним законодавством врегулюваний порядок внесення власних коштів на рахунок власником цього рахунку.

Проте, чинним законодавством не наведено виключного твердження про те, що зарахування коштів на банківський рахунок має наслідком виникнення доходу.

Таким чином, власні кошти, які фізична особа-підприємець вносить на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій формі) за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Тобто, внаслідок зарахування особистих коштів на банківський рахунок відсутні критерії доходу. Шляхом поповнення власними коштами власного рахунку здійснюється заміна одного активу (зобов`язання НБУ у вигляді паперових грошей) на інший актив (зобов`язання банку у вигляді запису на банківському рахунку).

Аналогічну позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2021 року у справі №826/10881/16.

Таким чином, докази, які містяться в матеріалах справи, засвідчують факт одержання позивачкою доходів від підприємницької діяльності у період з 01.01.2013 до 01.05.2017 в готівковій формі, а також те, що сума поповнення позивачем власного розрахункового рахунку значно менша ніж сума коштів, отриманих нею як дохід у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі.

Як наслідок, власні кошти, які позивач вносила з 26.01.2017 до 08.06.2017 на власний розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1 539 208,00 гривень не є її доходом (виручкою у грошовій формі), у зв`язку з чим визначені статтею 298 Податкового кодексу України підстави для переходу позивача з 01.07.2017 з спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України були відсутні.

Даючи оцінку правомірності та обґрунтованості, здійсненого оскаржуваним податковим повідомленням-рішення нарахування позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з чистого оподатковуваного доходу в сумі 2378538, 65 гривень з базою оподаткування - вартість проданих шести житлових квартир по АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпункт 164.1.1. пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з підпункту 164.1.3 вказаної статті Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Стаття 167 Податкового кодексу України встановлює ставки податку на доходи фізичних осіб, пункт 167.1 якої передбачає, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Пункт 167.2. встановлює, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регулює стаття 168 Податкового кодексу України, підпункт «б» підпункту 168.4.5 пункту 168.4 якої передбачає, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).

Стаття 172 Податкового кодексу України встановлює порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.

Пункт 172.2. статті 172 Податкового кодексу України встановлює, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об`єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто за ставкою 5%.

Пункт 172.3. вказаної норми встановлює, що дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку.

Відповідно до пункту 172.4. статті 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 172.5 статті 172 Податкового кодексу України сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Крім цього, пункт 179.2. статті 179 Податкового кодексу України встановлює, що відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Як встановив суд, позивач для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу іншим фізичним особам належного їй нерухомого майна - шести квартир за №№107, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 сплатила податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а документи про сплату податку та збору до бюджету надала приватному нотаріусу, що посвідчував договори, а також надала їх копію суду (т.2 а.с.96-122).

Також, позивач в порядку статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України подала до суду висновки експерта, складені на її замовлення: Висновок науково-правової експертизи з питань застосування окремих норм податкового законодавства України Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України за №126/18-е від 09.02.2021 та Висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №488/21-28 від 04.03.2021 (т.1 а.с.151-157, 162-180).

Науково-правова експертиза з питань застосування окремих норм податкового законодавства України Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України за №126/18-е від 09.02.2021 дійшла висновків, що до складу доходів платника єдиного податку третьої групи не включаються суми власних коштів, отриманих у готівковій формі у перевірених звітних періодах та оподаткованих відповідно до вимог законодавства, при внесенні їх платником податку на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, такі кошти мають бути відображені у Книзі обліку доходів платника єдиного податку у попередніх звітних періодах. Не може розглядатися заниженням податкового зобов`язання з єдиного податку платником такого податку не включення до складу доходів платника єдиного податку суми власних коштів, отриманих у попередніх звітних періодах у готівковій формі (оподаткованих відповідно до вимог законодавства і відображених у Книзі обліку доходів платника єдиного податку) при їх внесенні платником єдиного податку на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності.

Експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення економічного дослідження №488/21-28 від 04.03.2021 дійшов висновків, що висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної позапланової перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області №318/09-19-07-В/3520805605 від 22.01.2021, щодо включення до складу доходів платника єдиного податку ОСОБА_1 внесених на розрахунковий рахунок власних коштів, отриманих у готівковій формі і оподаткованих як дохід у попередніх періодах, є необґрунтованим. Висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної позапланової перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області №318/09-19-07-В/3520805605 від 22.01.2021, щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету внаслідок заниження доходу від продажу квартир за нотаріально посвідченими договорами, які вже були оподатковані ПДФО (5%) у 2018, 2019, 2020 роках, є необґрунтованим, оскільки призведе до повторного оподаткування доходів, з яких вже були сплачені податки відповідно до вимог Податкового кодексу.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для збільшення позивачу суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності з 01.07.2017 до 16.12.2020 в розмірі 2378538, 65 гривень.

А також, до висновку про відсутність обов`язку подання податкових декларацій про майновий стан за ІІ півріччя 2017 року, 2018-2020 роки.

Одночасно, відсутність підстав для збільшення позивачу суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності з 01.07.2017 до 16.12.2020 в розмірі 2378538, 65 гривень відповідно до Підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України робить відсутнім об`єкт оподаткування військовим збором в сумі 198211, 55 гривень.

У зв`язку з цим, є помилковим та таким, що суперечить вимогам Податкового кодексу України висновки відповідача про порушення позивачем положень пункту 294.1 статті 294, пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за І півріччя 2017 року в розмірі 122547, 62 гривень; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - не подана податкова декларація про майновий стан за ІІ півріччя 2017 року, 2018-2020 роки; статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на доходи фізичних осіб, який підлягає декларуванню та сплаті в бюджет в розмірі 2378538, 65 гривень; підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого не утриманий та не перерахований до бюджету військовий збір з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 198211, 55 гривень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також відсутність підстав для подання податкових декларацій про майновий стан за ІІ півріччя 2017 року, 2018-2020 роки за спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

За результатами судового дослідження обставин та правових підстав, якими обґрунтовано вимоги позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, а також заперечень проти позову, суд прийшов до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №000868/0713 від 22.02.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2378538,65 гривень; податкове повідомлення-рішення №000869/0713 від 22.02.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 гривень, податкове повідомлення-рішення №000870/0713 від 22.02.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 243912, 50 гривень є протиправним та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 11 350 гривень, згідно з квитанцією №0.0.2197947747.1 від 16.07.2021.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 11 350 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесене Головним управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) податкове повідомлення-рішення №000868/0713 від 22.02.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 378 538, 65 гривень.

Визнати протиправними та скасувати винесене Головним управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) податкове повідомлення-рішення №000869/0713 від 22.02.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 гривень.

Визнати протиправними та скасувати винесене Головним управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) податкове повідомлення-рішення №000870/0713 від 22.02.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 243 912, 50 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) сплачений судовий збір в розмірі 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 04 березня 2022 р.