Рішення № 104789878, 15.06.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року Справа № 280/1868/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також надати довідку з помісячним розрахунком сум індексації грошового забезпечення за вказаний період.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що проходив військову службу у відповідача, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме відповідачем протиправно не проводилась індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця - січень 2008 року. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, матеріали справи містять докази того, що відповідач отримав копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу суду про відкриття провадження у справі 15.02.2022. Заяв або клопотань процесуального характеру суду не надано.

На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

Із заяв по суті справи, наданих до матеріалів справи письмових доказів слідує, та сторонами не заперечується, що у період з 02.09.2014 по 25.09.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а у подальшому до 01.12.2021 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.12.2021 №238 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення: головного сержанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою стрільця-гранатометника 1 го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 роти оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов», звільненого відповідно до ст.26, ч.5, п.2 згідно з пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2021 №81 о/с в запас без права носіння військової форми одягу, та направлено його на військовий облік до І відділу Запорізького РТЦК та СП Запорізької області, з 01.12.2021.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.12.2021 щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

У відповідь позивачу, крім іншого, надано довідку ВЧ НОМЕР_1 про доходи ОСОБА_1 , з якої слідує, що у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за грудень 2016 року у розмірі 297,25 грн. та січень 2017 року. Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснював індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон 1282-XII).

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно положень ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015). Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17 наголошено, що відповідно до вимог законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до офіційної інформації Держстату величина індексу споживчих цін у спірний період з грудня 2015 року по лютий 2018 року перевищила поріг індексації 103 % (електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 нараховувалась (крім грудня 2016 року та січня 2017 року) та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

При цьому, ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ `визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З наданої до матеріалів позовної заяви довідки ВЧ 3029 про доходи ОСОБА_1 слідує, що позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року нараховано індексацію грошового забезпечення лише за грудень 2016 року у розмірі 297,25 грн. та січень 2017 року у розмірі 59,45 грн., проте доказів виплати такої індексації суду не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2021 у справі №380/1513/20, саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов`язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).

Ухвалою суду від 07.02.2022 витребувано від ВЧ НОМЕР_1 інформацію щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (з відповідними підтверджуючими документами у разі нарахування та виплати індексації), однак жодних доказів відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати (з урахуванням нарахованих сум) та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Щодо позовних вимог, які стосуються нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації базового місяця січня 2008 року, то під час розгляду даної справи судом встановлено бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, тому порушене право позивача підлягає поновленню саме шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку, встановленому Законом №1282-XII та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Таким чином, відповідачем, на теперішній час, не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача в цій частині.

В контексті вищенаведеного, суд зазначає, що захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Зважаючи на наведене, вимога позивача про встановлення судом базового місяця, з якого проводиться індексація грошового забезпечення (січень 2008 року), є передчасною та задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахованих сум індексації у грудні 2016 року та січні 2017 року, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у вказаний період відповідачем не застосовувався базовий місяць - березень 2018 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу довідку з помісячним розрахунком сум індексації грошового забезпечення за спірний період, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача за вказаною довідкою, а відповідач відмовляв позивачу видачі такої довідки, отже судом не встановлено порушення прав позивача в цій частині, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та зобов`язання відповідача нарахувати (з урахуванням нарахованих сум) та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період у відповідності до вимог Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати (з урахуванням нарахованих сум) та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: 69013, м.Запоріжжя, вул.Військбуд; буд.123; код ЄДРПОУ 08803661.

Повне судове рішення складено 15.06.2022.

Суддя К.В. Мінаєва